Головне меню   

3.1. Робота зі зверненнями до Уповноваженого з прав людини

Уповноважений з прав людини відповідно до ст.55 Конституції України, законів України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та «Про звернення громадян» розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства про порушення їхніх прав і свобод та вживає заходів для їх поновлення або запобігання незаконним діям проти них.

Проте Уповноважений тільки доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини, не відміняє їх і не зумовлює перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист порушених прав і свобод. Це вимагає від українського Омбудсмана залучення до поновлення порушених прав та запобігання їх порушенням у майбутньому усіма гілками влади.

Звернення, що надходять до Уповноваженого, є також головним джерелом для моніторингу порушення конституційних прав і свобод людини органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами та підготовки Щорічної доповіді про стан дотримання та захисту прав людини в Україні.

У 2004 р. до Уповноваженого за захистом своїх конституційних прав всіма каналами зв'язку (письмові звернення, особистий прийом, телефони «гарячої лінії», електронна пошта) звернулися 169,0 тис., у 2005 р. – 170,4 тис. громадян України, іноземців та осіб без громадянства (табл. 3.1.1). Усього за час діяльності Уповноваженого станом на 1 січня 2006 р. надійшли звернення від 677 409 осіб щодо порушення їхніх прав і свобод.

Таблиця 3.1.1. Звернення до Уповноваженого з прав людини у 2004–2005 рр.

Як свідчить аналіз звернень, причинами надходження такої значної кількості звернень громадян за захистом своїх конституційних прав є не тільки неналежне ставлення посадових осіб органів державної влади різних рівнів, органів самоврядування, інших керівників до звернень громадян, а й ті соціальні проблеми, які накопичувались у країні за період незалежності й упродовж останніх років майже не розв'язувалися.

Рисунок 3.1.  Кількість письмових звернень до Уповноваженого з прав людини у 1998–2005 рр.

У 2004 р. до Уповноваженого надійшло 30 817 письмових звернень. Це найбільша кількість таких звернень за всі роки діяльності інституції Уповноваженого і пов'язано це насамперед з виборами Президента України. У 2005 р. їх надійшло дещо менше – 27 395 (рис. 3.1.1). Усього за час діяльності Уповноваженого станом на 1 січня 2006 р. надійшло 173,4 тис. письмових звернень.

Найбільша кількість звернень за два роки надійшла з міста Києва (6335 – 10,9% загальної кількості), Дніпропетровської (4984 – 8,6%), Донецької (4894 – 8,4%) областей, Автономної Республіки Крим (3610 – 6,2%), найменша – з Чернівецької (666 – 1,1%), Закарпатської (721 – 1,2%), Рівненської (815 – 1,4%) областей. У 2005 р. порівняно з попереднім роком надходження звернень дещо зменшилося з усіх регіонів.

Об'єктивніше можна оцінити кількість звернень з різних регіонів України, враховуючи чисельність їх населення. У середньому по країні на кожні 10 тис. населення у 2004 р. надійшло 6,5 звернень, у 2005 р. – 5,7 звернень; при цьому кількість звернень з дев'яти регіонів щорічно перевищувала середній показник (табл. 3.1.2).

Порівняно з попередніми 2002–2003 рр. за 2004–2005 рр. більш як удвічі зросла кількість колективних звернень громадян до Уповноваженого. У 2004 р. таких звернень було 3266, у 2005 р. – 2630, відповідно 138 802 та 116 097 громадян поставили під цими зверненнями свої підписи. Суттєве збільшення кількості колективних звернень насамперед було пов'язане з порушеннями прав громадян України під час виборчої компанії по виборах Президента України.

Аналізуючи питання, з якими громадяни звертаються до Уповноваженого, слід зазначити, що, як і в попередні роки, більшість їх стосується порушення громадянських прав, у 2004 р. надійшло 19 686 таких повідомлень, або 50,5% загальної їх кількості, у 2005 р. отримано 18 822 повідомлення щодо порушення громадянських прав, або 51,9% загальної кількості (табл. 3.1.3, рис. 3.1.2).

У зверненнях щодо порушення громадянських прав передусім порушується питання стосовно права на судовий захист (табл. 3.1.4). Громадяни скаржаться на недосконалість судової системи, упередженість суддів, висловлюють невдоволення станом розгляду конкретних судових справ, просять допомоги у перегляді вироків, що набрали законної сили, скаржаться на незадовільне виконання судових рішень.

Таблиця 3.1.2. Кількість письмових звернень до Уповноваженого з регіонів України, у тому числі на 10 тис. населення у 2004–2005 рр.

Друге місце за кількістю посідають повідомлення громадян про порушення їхніх соціальних прав. У 2004 р. надійшло 7289 звернень щодо порушення цих прав, або 18,7% загальної кількості повідомлень, у 2005 р. їх було відповідно 6367, або 17,5%. У своїх зверненнях громадяни дуже гостро ставлять питання про порушення їхніх конституційних прав на призначення, перегляд та своєчасну виплату пенсій, пільг для інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту (табл. 3.1.4).

За ці роки також значно зросла кількість звернень, що стосуються захисту прав громадян на житло, достатній рівень життя, охорону здоров'я та медичну допомогу, доступність освіти, на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Мешканці насамперед м.Києва, Київської, Донецької, Львівської, Луганської, Одеської областей у своїх зверненнях до Уповноваженого повідомляли про виселення їх сімей, часто-густо з малолітніми дітьми, з гуртожитків без надання іншого житла.

Таблиця 3.1.3. Кількість повідомлень за видами порушених прав у 2004–2005 рр.

У 2005 р. масовий протест киян викликала діяльність Київради по наданню під забудову житлом скверів, дитячих майданчиків, інших місць відпочинку у центральних районах, що призвело до соціальної напруженості у місті. А ось просто крик про допомогу у зверненні 22 матерів, що мешкають по вул.Тамбовській у м.Кривий Ріг: «Наша улица в добрые времена принадлежала отделению железной дороги Кривой Рог–главный. Отделение дороги на участке жилкоп все улицы и переулки благоустроило, а нам, начиная с дома номер 2 и по номер 40, вместо асфальта сделали подсыпку. Это было сделано по приказу начальника отделения дороги Свинарика, который в настоящее время является депутатом. Не должно быть места таким людям в депутатах. Он знал, что строительный материал с карьера «Ток» не пригоден для дорог, так как в нем содержится большая доза радиации. Мы сразу почувствовали что-то неладное. Много раз обращались в ГорСЭС, ответ был один – «все в норме». А в 2001 году добились, чтобы на улице сделали замеры, при этом оказалось, что около дома номер 12 замеры составили 50 мр/час.

На улице нам сделали «Чернобыль». А ведь здесь проживает 30 детей школьного и дошкольного возраста, все они играют на улице в радиационной пыли, вследствие этого дети часто болеют, что приводит к медленной смерти. Ежегодно мы обращаемся к городской власти, при этом нам ответа не дают.

Нина Ивановна, мы умоляем Вас помочь нам решить этот вопрос.»

Уповноважений з прав людини негайно звернулася до Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Однак заступник міністра цього міністерства О.Капітула поінформував про те, що вже було наголошено у зверненні: санепідеміологічна служба м. Кривого Рогу перевищень Державних гігієнічних нормативів «Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)» не виявила. Але, враховуючи можливість додаткового внутрішнього опромінення людей від інгаляційного надходження природних радіонуклідів внаслідок здіймання пилу, міністерством було рекомендовано Дніпропетровській облдержадміністрації прокласти на вул.Тамбовській асфальт або бетон. Це було заплановано здійснити у 2005 р. Проте, за інформацією Довгинцівської районної ради м.Кривого Рогу, через відсутність фінансування плани залишились на папері.

Кількість повідомлень у 2004 р. за видами порушених прав

Кількість повідомлень у 2005 р. за видами порушених прав

Рисунок 3.1.2. Співвідношення порушених прав громадян  у 2004–2005 рр.

Значна кількість звернень до Уповноваженого стосується порушення економічних прав громадян. У 2004 р. надійшло 6121 звернення з цих питань, або 15,7% загального обсягу; у 2005 р. було 4488 звернень, або 12,4%. Громадяни гостро ставлять питання щодо порушення їхнього права на працю, незаконного звільнення, захисту від безробіття, затримки з виплатою винагороди за працю (з цих питань надійшло 2274 звернення у 2004 р. та 2457 – у 2005 р., або на третину більше, ніж за попередні два роки).

Так, у колективному зверненні освітян м.Прилуки Чернігівської області, під яким підписалися 1180 осіб, говориться: «Звертаємось до Вас як до особи, яка на всіх рівнях державної влади відстоює права людини. Нам протягом останніх двох років жодного разу не виплатили заробітну плату своєчасно.

Ось і зараз заборгованість за два місяці становить 1786 тис. гривень. Як пояснити нам своїм дітям, чому на роботу ми ходимо за «спасибі»? Чому наші діти не можуть отримати повноцінне харчування, де взяти кошти, щоб сплатити за комунальні послуги, які постійно зростають? Важко було проводити перший урок на початку навчального року на тему: «Україна – європейська держава» з постійною думкою про те, яке наше місце – вчителя, людини, громадянина в цій державі? Бідний і принижений вчитель не навчить учнів бути гідними свого призначення».

Після втручання Уповноваженого з прав людини, як повідомив заступник голови Чернігівської обласної держадміністрації В.Тандура, заборгованість із виплати заробітної плати працівників бюджетних установ м. Прилуки була повністю погашена за рахунок субвенції з державного бюджету.

Таблиця 3.1.4. Види порушених прав за письмовими зверненнями громадян, що надійшли до Уповноваженого у 2004–2005 рр.

Зросла кількість скарг громадян, зокрема з Київської, Одеської, Львівської, Вінницької областей та Автономної Республіки Крим, щодо порушення їхнього права власності на землю. Всього тільки щодо цього питання надійшло у 2004 р. 743 звернення, у 2005 р. – 536. Значна кількість звернень стосується порушення прав громадян на повернення державою грошових заощаджень, на підприємницьку діяльність та права споживачів на якісну і безпечну продукцію та послуги (табл. 3.1.4).

Упродовж останніх років постійно зростає кількість звернень до Уповноваженого щодо дотримання особистих конституційних прав громадян, зокрема, стосовно порушення права на повагу до гідності, честі, застосування тортур та іншого нелюдського поводження чи покарання. Якщо у 2004 р. надійшло 3314 звернень про порушення особистих прав, або 8,5%, то у 2005 р. таких повідомлень було вже 4805, або 13,2% їх загальної кількості. Особливо гостро у зверненнях громадян порушуються питання щодо незаконних дій деяких працівників правоохоронних органів, які вибивають з підозрюваних визнання у скоєні злочину, застосовуючи жорстокість та тортури, наслідки яких для здоров'я затриманих стають дуже тяжкими. (Докладніше про це йтиметься в наступних розділах доповіді).

У 2004–2005 рр. у кілька разів порівняно з попередніми роками зросло надходження звернень щодо порушення політичних прав громадян, що становить відповідно у 2004 р. – 6,5%, у 2005 р. – 4,9% загальної кількості звернень. Насамперед це звернення щодо порушення прав виборців під час проведення виборів Президента України, а також звернення з повідомленнями про переслідування людей за їхні політичні переконання, за позицію, висловлену під час виборів, серед яких опинилися директори шкіл, керівники районних лікарень, члени дільничних виборчих комісій та інші. Усього за 2 роки з цих питань надійшло 4308 звернень, під якими поставили свої підписи майже 165 тис. осіб.

Серед авторів звернень до Уповноваженого представлені всі категорії громадян. Як і раніше, частіше, ніж від інших категорій громадян, надходять звернення щодо порушення прав від пенсіонерів, більшість серед яких є інвалідами, безробітних, багатодітних сімей, одиноких матерів, помітно зросла кількість звернень неповнолітніх дітей щодо порушення їхніх прав.

За ці ж роки зросла кількість звернень до Уповноваженого засуджених та осіб, які утримуються під вартою.

У 2005 р. значно порівняно з попередніми роками зросла кількість звернень громадян інших держав (табл. 3.1.5).

Аналіз звернень громадян до Уповноваженого свідчить, що, як і в попередні роки, найбільша кількість звернень у 2004–2005 рр. пов'язана з діяльністю судових органів, насамперед місцевих та апеляційних. Так, у 2004 р. надійшло 5224 скарги на місцеві суди, у 2005 р. їх було 5407; щодо апеляційних судів за ці роки надійшло відповідно 1977 та 1549 скарг (табл. 3.1.6).

Так само багато звернень стосується дій працівників органів внутрішніх справ України, передусім місцевих, щодо яких до Уповноваженого у 2004 р. надійшло 4242 звернення, у 2005 р. – 5235. Дії працівників органів прокуратури, включаючи регіональні та місцеві, оскаржувались у 2004 р. у 2793 зверненнях, у 2005 р. – у 2582. Автори 1867 звернень у 2004 р. та 2668 у 2005 р. висловлювали незадоволення діяльністю державних адміністрацій та їх органів. Зменшується кількість звернень, у яких йдеться про недоліки в роботі органів місцевого самоврядування, їх недоробки щодо забезпечення конституційних прав громадян. У 2004 р. було 2048 таких звернень, у 2005 р. – лише 973.

Таблиця 3.1.5. Кількість звернень до Уповноваженого з прав людини за соціальними категоріями заявників у 2004–2005 рр.

Таблиця 3.1.6. Відомості про порушення прав і свобод людини державними органами, діями або бездіяльністю посадових і службових осіб за 2004–2005 рр.

Таблиця 3.1.7. Попередній розгляд письмових звернень до Уповноваженого з прав людини у 2004–2005 рр.

У 2004–2005 рр. Уповноваженим та за його рішенням працівниками Секретаріату були розглянуті всі звернення громадян, що надійшли за цей період. Слід зазначити, що значна кількість звернень, які надходять до Уповноваженого, відповідно до вимог законів України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та «Про звернення громадян» є неприйнятними для розгляду. З тих звернень, що надійшли у 2004 р., неприйнятними для розгляду були визнані 22 467, або 72,9 %, у 2005 р. – 19 149, або 69,9% (табл. 3.1.7).

На проблемі таких звернень Уповноважений зупинялась у кожній щорічній доповіді. Враховуючи, що за кожним зверненням – доля конкретної людини, Уповноваженим, як і в попередні роки, було прийняте рішення не відмовляти у розгляді звернень громадян лише на підставі формальних ознак, оскільки присяга Уповноваженого вимагає не тільки додержання Конституції та законів України, а й здійснення своїх функцій за принципом справедливості та керуючись власною совістю.

Більш ніж по кожному другому зверненню, які формально можна віднести до категорії неприйнятних, роз'яснено заходи, що їх має вжити особа, або надано юридичну допомогу. 5010 звернень (22,3%) у 2004 р. та 4347 звернень (22,7 %) у 2005 р. направлено за належністю в органи, до компетенції яких належить розгляд справи. І навіть тим заявникам, щодо звернень яких приймались рішення про відмову у розгляді, теж надавались у міру можливості конкретні роз'яснення або правова допомога.

Звернень, прийнятних для розгляду у 2004 р., було 8350, у 2005 р. – 8246.

Формою діяльності Уповноваженого, яка дає змогу найбільш ефективно працювати над поновленням прав і свобод людини, як засвідчив досвід Уповноваженого, є відкриття провадження у справі про порушення прав і свобод людини. Підставами для здійснення проваджень у справах та призначення перевірок відповідно до ст.16 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” є звернення громадян України; народних депутатів України; іноземців, осіб без громадянства чи їх представників та власна ініціатива Уповноваженого.

За зверненнями громадян, іноземців та осіб без громадянства у 2004 р. було відкрито 3006 проваджень, або 36,0 % прийнятих до розгляду звернень, у 2005 р. – 2828 (34,3 %) (табл. 3.1.8).

Прикладом цього є провадження, відкрите Уповноваженим за зверненнями інвалідів і ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, які голодували 1 березня 2004 р. у приміщенні Кабінету Міністрів України. Учасники цієї акції вимагали забезпечити належне фінансування захисту чорнобильців відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, погасити борги з соціальних виплат і компенсацій, що накопичилися за попередні роки. Чорнобильці наполягали на збільшенні фінансування державних програм будівництва житла для ліквідаторів, інвалідів і переселенців із зон радіаційного забруднення, а також забезпечення ліками і санаторно-курортним лікуванням постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Як з'ясувала Уповноважений, ці вимоги цілком відповідають Конституції й чинному законодавству України. До цього і була привернута увага уряду у відповідному зверненні Уповноваженого до Прем'єр-міністра України В. Януковича. Також Уповноважений підтримала учасників акції у тому, що вони справедливо вважали, що уряд порушив вимоги Закону “Про формування, порядок надходження і використання коштів фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення” в частині існування в державі єдиного розпорядника “чорнобильських” коштів і вимагають створення державою комітету України з питань захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таблиця 3.1.8. Письмові звернення, прийняті до розгляду у 2004–2005 рр.

Після звернення Уповноваженого міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Г. Рева повідомив, що організатора акції протесту чорнобильців, голову Всеукраїнської чорнобильської партії “За добробут і соціальний захист народу” на особистому прийомі поінформовано про заходи, яких вживає міністерство для посилення захисту постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, зокрема щодо пропозицій про зміни до закону про Державний бюджет на 2004 р.

Проте до Уповноваженого продовжували надходити звернення від окремих громадян та громадських організацій щодо захисту конституційних прав постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи на одержання належних пенсій, пільг і компенсацій. Уповноважений вважала ці вимоги справедливими, бо, починаючи з січня 2004 р., як розрахункова величина для встановлення пенсій, пільг і компенсацій мала застосовуватися мінімальна заробітна плата – 205 грн на місяць, встановлена ст.89 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”. Однак на практиці органи виконавчої влади продовжували керуватися нормативними актами, прийнятими раніше, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836, яка встановлює розміри виплат, компенсацій і пенсій, у десятки разів менші за визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (для розрахунків застосовується сума 19 грн 91 коп.).

Неправомірним, на думку Уповноваженого, було і застосування обмежень у пунктах 5, 12 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги” на користування податковою соціальною пільгою для осіб, віднесених до 1 або 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації аварії або потерпіли від неї пізніше 1986 р.

Розцінивши такий стан речей як продовження порушення конституційних прав людини на належний соціальний захист, Уповноважений направила подання 7 червня 2004 р до Прем'єр-міністра України В. Януковича, в якому запропонувала керівникові уряду вжити необхідних заходів для приведення у відповідність до Конституції України і чинного законодавства постанов Кабінету Міністрів України, якими регулюються розміри пенсій, виплат і компенсацій чорнобильцям.

Така наполегливість Уповноваженого спільно з урядом та народними депутатами України дала змогу добитися того, що 17 червня 2004 р. Верховною Радою України було прийнято закон про зміни до бюджету, яким витрати на здійснення чорнобильських програм збільшено на 300 млн грн. Це сприяло поновленню права багатьох тисяч чорнобильців.

Резонансними також стали у 2004–2005 рр. провадження Уповноваженого з прав людини щодо порушення прав пенсіонерів після вступу у дію з 1 січня 2004 р. Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”; шахтарів–інвалідів; 11 тис. віруючих на відмову від ідентифікаційного номера; працівників бюджетних установ м.Мукачевого на працю за політичною ознакою; українського пілота О. Казанцева, затриманого в Азербайджані після авіакатастрофи; журналістів телеканалів ЕРА та «5-го каналу» на свободу слова, конституційних виборчих прав громадян під час повторного голосування 26 грудня 2004 р. на виборах Президента України; українських закордонних пенсіонерів; адвоката А. Федура представляти інтереси потерпілої Лесі Гонгадзе та багато інших. (Докладніше про провадження Уповноваженого йтиметься у відповідних розділах цієї доповіді).

За наслідками проваджень Уповноваженого та вжитих заходів вирішено позитивно у 2004 р. – 646 справ (21,5 %), у 2005 р. – 633 справи (22,4 %). Зокрема, скасовано окремі рішення про безпідставне закриття кримінальних справ, поновлено слідство у справах, погашена заборгованість із заробітної плати та соціальних виплат тощо. Завдяки цьому було поновлено права у 2004 р. – 2434 осіб, у 2005 р. – 5060 осіб.

За результатами розгляду у 2004 р. 1416 проваджень Уповноваженого (47,1%) та 1309 проваджень (46,3%) у 2005 р. вжито передбачених чинним законодавством заходів для поновлення порушених прав, про що повідомлено всім авторам звернень. Стосовно 739 звернень (24,6%) у 2004 р. та щодо 711 звернень (25,1%) у 2005 р. проведено перевірки Секретаріатом Уповноваженого, за якими факти порушення прав заявників не підтвердилися. Подовжено терміни розгляду проваджень у справах про порушення прав і свобод людини, відкритих упродовж 2004 р. – 205 та у 2005 р. – 175.

До Уповноваженого надходять звернення громадян, прохання яких не можуть бути задоволені, тому що є безпідставними, не відповідають чинному законодавству або його норми не дозволяють на цей час розв’язати проблему заявника. Тому відповідно до п.4 ч.3 ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини” авторам таких звернень було відмовлено в їх розгляді. У 2004 р. кількість письмових звернень, у розгляді яких відмовлено, становила 3371, або 10,9 %, у 2005 р. – 2432, або 8,9 %, загальної кількості звернень (табл. 3.1.7).

Уповноважений постійно приділяла значну увагу особистому прийому громадян. Уповноваженим та працівниками Секретаріату в громадській приймальні Уповноваженого безпосередньо у 2004–2005 рр. було прийнято понад 12 тис. громадян України та іноземців (у 2004 р. – 6517 осіб, у 2005 р. – 5523). Ще майже 7 тис. осіб було прийнято у ці роки на особистому прийомі Уповноваженого та працівників Секретаріату у регіонах України (табл. 3.1.1).

Таблиця 3.1.9. Кількість звернень до громадської приймальні Уповноваженого з прав людини у 2004–2005 рр. за соціальними категоріями заявників

На особистий прийом до громадської приймальні Уповноваженого зі своїми проблемами звертаються представники майже всіх верств населення, але насамперед найбільш незахищених (табл. 3.1.9).

Бесіди з громадянами під час особистого прийому свідчать про зростання рівня поінформованості про діяльність Уповноваженого. Причиною їх звернення до Уповноваженого за захистом своїх прав переважно є те, що громадяни вже зверталися до органів виконавчої, законодавчої, судової влади та місцевого самоврядування. Проте їх права так і залишилися не поновленими. Тому вони зневірилися у можливості реалізації своїх законних прав і звертаються до Уповноваженого як до останньої інстанції, яка захистить їхні права.

Як свідчить аналіз, у кожному другому зверненні під час особистого прийому йшлося про порушення громадянських прав (табл. 3.1.10). Передусім це стосується порушення права на своєчасний та належний розгляд звернень на місцевому рівні, порушення прав громадян працівниками правоохоронних органів, неналежне розслідування кримінальних справ, права на своєчасний та справедливий розгляд справ судами.

Серед звернень щодо порушення соціальних прав громадян (кожне п’яте звернення) найчастіше, а саме – в кожному третьому випадку, порушувалися питання забезпечення житлом, а також щодо призначення та перегляду пенсій, порушення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Серед питань, що стосуються порушення економічних прав громадян (майже кожне шосте звернення), домінують питання щодо якості продуктів та послуг, земельні питання, про порушення трудового законодавства, повернення грошових та інших заощаджень громадян.

Таблиця 3.1.10. Кількість звернень громадян на особистому прийомі за видами порушених прав у 2004–2005 рр.

Загалом коло питань, які громадяни порушували під час особистого прийому, відповідає характеру письмових звернень до Уповноваженого.

Майже 40% осіб під час особистого прийому подали письмові звернення на ім’я Уповноваженого. Інші отримали безоплатну юридичну допомогу та роз’яснення, яких заходів вони мають вжити для поновлення своїх прав.

Ось характерний приклад особистого прийому Уповноваженим. У лютому 2005 р. на особистому прийомі Уповноваженого звернулися провідні артисти Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки: народні артисти України Тетяна Назарова, Лідія Яремчук, Давид Бабаєв, заслужені артисти України Ольга Когут та Кирило Кашліков, які повідомили, що незаконно звільнено з роботи керівника театру народного артиста України Михайла Резніковича. Вони заявили, що вважають його “єдиним легітимним генеральним директором-художнім керівником“ театру імені Лесі Українки і висловили стурбованість долею свого колективу в зв’язку з перевіркою Генеральної прокуратури України, що почалася одразу після виборів, на яких Резнікович підтримав суперника чинного президента.

Колектив театру в особі його представників звернувся до Уповноваженого з проханням розібратися в ситуації навколо театру та стати на захист колективу театру і його художнього керівника М.Резніковича. Колектив театру російської драми виступив із заявою проти звільнення художнього керівника театру, розглядаючи цей факт як політичну розправу.

На захист М.Резніковича став майже весь склад театральної трупи. Рішення міністра культури і туризму О. Білозір було оскаржене в суді. Проте засідання по цій справі весь час відкладалося.

Уповноваженим було відкрито провадження про порушення прав людини. Вивчення ситуації засвідчило, що намагання дискредитувати керівників колективу не мають нічого спільного з правовим підходом до справи. За діями керівництва Міністерства культури і туризму України проглядало замовлення на знищення творчої особистості. Одразу після виборів Президента України його функціонери почали здійснювати політичний тиск на керівника театру. Кінцевою метою цих дій було усунення від роботи не лише лідера, а й високопрофесійних митців, котрі становлять його надійну основу.

В ході провадження Уповноважений з трибуни Верховної Ради закликала міністра культури О. Білозір зберегти мистецьку перлину. В результаті своєчасного реагування Уповноваженого М.Резніковича було поновлено на посаді.

Близько 16 тис. громадян України та інших держав за ці два роки отримали відповіді на запитання та роз’яснення щодо порядку поновлення їхніх порушених прав, зателефонувавши на “гарячу лінію” Уповноваженого з прав людини (табл. 3.1.1).

Як і в попередні роки, Уповноважений за наявності масових, систематичних порушень прав та свобод людини, а також для вирішення резонансних справ вносила передбачені ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» акти реагування Уповноваженого до органів державної влади та місцевого самоврядування щодо усунення виявлених порушень прав людини.

Протягом 2004 та 2005 рр. Уповноваженим було внесено 224 подання до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України, міністрів внутрішніх справ, освіти, охорони здоров'я, голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, голови Головного контрольно-ревізійного управління, голів обласних держадміністрацій та рад, різних суддів, міських голів, інших представників органів державної влади та місцевого самоврядування.

Так, 13 квітня 2004 р. Уповноважений з прав людини внесла до Верховної Ради України подання, в якому запропонувала прискорити запровадження нових законодавчих механізмів реального забезпечення права громадян на користування та розпорядження заощадженнями, які рішенням Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 р. визнані їхньою власністю.

Приводом для цього стало те, що за рахунок фінансування компенсаційних виплат відповідно до законів про державний бюджет України власникам заощаджень повернуто лише близько 1% загальної суми боргу. Це унеможливлює реалізацію права українських вкладників – клієнтів колишніх Ощадбанку та Укрдержстраху – на користування та розпорядження своїми заощадженнями та страховими внесками. Не виконуються й положення Закону “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” в частині індексації вкладів, розміщених після 1992 р.

Внаслідок цього майже на чверть зросла кількість звернень до Уповноваженого від громадян, громадських організацій з проханнями щодо захисту права власності на трудові заощадження.

Уповноважений намагалася захистити права вкладників з перших кроків своєї діяльності на цій посаді. Саме за її поданням у жовтні 2001 р. Конституційний Суд України прийняв згадане рішення, після якого і розпочалися виплати по 50 грн, чим було врешті розблоковано процес неповернення заощаджень.

У поданні до Верховної Ради України також було наголошено, що Закон “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” потребує докорінних змін. На переконання Уповноваженого, державний бюджет не може надалі залишатися єдиним джерелом розв'язання цієї болючої проблеми. Потрібно, крім того, провести інвентаризацію вкладів та уточнити суми компенсаційних коштів, страхових внесків та облігацій, які треба повернути.

Уповноважений висловила сподівання, що парламент прискорить прийняття законодавчих актів, де будуть закладені нові механізми та визначені джерела повернення заощаджень, страхових внесків і облігацій.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності С.Буряк 28 квітня 2004 р. у відповіді на подання Уповноваженого з прав людини підтвердив нагальну потребу законодавчого врегулювання найгострішої проблеми сьогодення – забезпечення реалізації права громадян України на користування та розпоряджання особистими грошовими заощадженнями. У відповіді також акцентовано увагу на тому, що законопроекти з цього питання, які були підготовлені народними депутатами України та зареєстровані у Верховній Раді України, не знайшли підтримки Кабінету Міністрів України. Враховуючи це, Комітет звернувся з пропозицією до Кабінету Міністрів України внести відповідний урядовий законопроект на розгляд Верховної Ради України у найстисліші терміни.

Проте до цього часу такого законопроекту немає. Але в 2005 р. була спроба запровадити механізм використання знецінених заощаджень для погашення боргів за спожиті житлово-комунальні послуги. До 600 млн грн, або на 12%, збільшено бюджетне фінансування цього важливого питання. Провадження Уповноваженого у справі про порушення прав громадян на повернення втрачених заощаджень триває.

24 червня 2005 р. Уповноважений з прав людини звернулася з поданням до Прем'єр-міністра України Ю. Тимошенко про усунення відповідно до вимог ст.46 Конституції України порушень прав шахтарів-інвалідів. У ньому йдеться про те, що на підприємствах вугільної галузі протягом тривалого часу порушуються вимоги законодавства щодо обов'язкового перерахування, в разі підвищення тарифних ставок у галузі, в повному розмірі відшкодування шахтарям-інвалідам за втрачене внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання здоров'я.

Звернення з цього приводу, як індивідуальні, так і колективні, постійно надходять до Уповноваженого протягом останніх п'яти років. У них наголошується, що шахтарям-інвалідам до цього часу не перераховано розмір відшкодування за втрачене здоров'я на деякі коефіцієнти підвищення тарифних ставок у галузі, як того вимагали чинні на той час Закон України “Про охорону праці” та Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472.

Зокрема, до Уповноваженого звернулися з цього приводу Всеукраїнська громадська організація “Союз шахтарів-інвалідів України”, Спілка шахтарів-інвалідів шахти “Червоноармійська” Селидівської дирекції по ліквідації шахт Української державної компанії “Укрвуглереструктуризація”, Товариство інвалідів праці ДХК “Павлоградвугілля”, міська організація ВГО “Союз шахтарів-інвалідів України” з м.Добропілля Донецької області та інші.

Уповноважений неодноразово, починаючи з 2000 р., зверталася до керівників уряду, направляла свої подання про усунення виявлених порушень прав шахтарів-інвалідів діючим на той час міністрам палива та енергетики. Проте несправедливість не усунута й дотепер.

Особливо багато скарг Уповноважений отримувала з приводу відмов у перерахуванні повного відшкодування у зв'язку з підвищенням тарифних ставок відповідно до згаданого вище наказу Мінвуглепрому № 72. Пунктом 1.3 цього документа передбачено підвищення тарифних ставок і посадових окладів по галузі у 2,38 разу, а пунктом 1.6 – заборонено здійснювати перерахування сум уже нарахованих виплат, які розраховуються із середнього заробітку. Така заборона суперечила чинним на той час нормативним документам, які передбачали обов'язкове перерахування розміру відшкодування в разі підвищення тарифних ставок (окладів).

Наявність цих порушень підтвердили неодноразові перевірки дотримання законодавства з питань охорони праці, здійснені Донецькою територіальною інспекцією праці. Керівникові згаданої вище Селидівської дирекції було направлено відповідні приписи, однак жодного позитивного результату це не дало.

Аналогічні порушення виявили також Добропільська міжрайонна прокуратура і Головна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України. Проте керівники перевірених ними вугільних підприємств ДХК “Павлоградвугілля”, “Добропіллявугілля”, “Селидіввугілля” не зробили нічого, аби виправити становище.

Неодноразово на захист шахтарів-інвалідів ставало й Міністерство праці та соціальної політики, фахівці якого надавали офіційні роз'яснення щодо обов'язкового порядку перерахування розмірів заробітку, втраченого потерпілими через ушкодження здоров'я на виробництві, однак і ці спроби відновити справедливість були проігноровані керівниками вугільників.

Тому Уповноважений просила Прем'єр-міністра України приділити цій справі належну увагу, вживши найдійовіших заходів для поновлення права шахтарів-інвалідів на соціальний захист та усунувши брутальні порушення законодавства про охорону праці.

Заступник міністра праці та соціальної політики України В. Тьоткін 6 липня 2005 р. повідомив Уповноваженому з прав людини, що міністерство неодноразово висловлювало свою позицію Міністерству палива та енергетики України та підприємствам вугільної промисловості стосовно порядку нарахування та перерахунку розміру втраченого заробітку потерпілим на виробництві, однак вони не погоджуються з таким порядком і не виконують приписів державних інспекторів праці щодо перерахунку розміру втраченого заробітку потерпілим на фактичні коефіцієнти збільшення тарифних ставок, зокрема, і відповідно до наказу Мінвуглепрому від 4 березня 1996 р. №72.

Міністерство праці та соціальної політики України вважає, що для поновлення порушених прав потерпілих на виробництві міністру палива та енергетики України потрібно скасувати п.1.6 наказу Мінвуглепрому від 4 березня 1996 р. №72 як такий, що неправомірно скасовує дію акта Кабінету Міністрів України, та надати доручення керівникам підприємств, які перебувають у сфері управління Мінпаливенерго, провести перерахунки розмірів відшкодування шкоди на коефіцієнт фактичного зростання тарифних ставок, що застосовувались на підприємствах, у тому числі й відповідно до наказу Мінвуглепрому від 4 березня 1996 р. №72.

Таким чином, проблема усунення порушення прав шахтарів-інвалідів відповідно до вимог ст.46 Конституції України так і не була розв'язана через неузгодженість дій Кабінету Міністрів України.

Уповноважений і надалі планує активно застосовувати такі ефективні акти реагування Уповноваженого до органів державної влади та місцевого самоврядування щодо усунення виявлених порушень прав людини, як подання.

Уповноважений продовжує застосовувати у своїй діяльності активні форми роботи, якими є комплексне вивчення стану дотримання прав людини з виїздом безпосередньо в регіони. Так, у травні 2006 р. така комплексна перевірка стану дотримання прав і свобод людини відбулася в Одеській області. У центрі уваги Уповноваженого були питання захисту соціально-економічних прав, прав дитини, інвалідів, осіб, хворих на СНІД, біженців тощо.

Український Омбудсман ознайомилась зі станом дотримання прав осіб, які перебувають в Одеському СІЗО, Чорноморській жіночій виправній колонії № 74. Напередодні Міжнародного дня захисту дітей Ніна Карпачова відвідала дитяче відділення Одеського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом.

Уповноважений та працівники її Секретаріату також здійснювали моніторинг дотримання конституційних виборчих прав громадян під час проміжних виборів народного депутата України по одномандатному виборчому округу № 136.

За наслідками роботи у регіоні Уповноважений зустрілася з керівниками Одеської області та м.Одеси, а також узяла участь у відео-інтернет- та прес-конференції для ЗМІ. (Докладніше щодо конкретних справ, які вивчалися Уповноваженим в цьому регіоні, буде у відповідних розділах цієї Доповіді).

Забезпечуючи конституційне право кожного на звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України (ст. 55 Конституції України), Уповноважений, розглядаючи звернення, діє у межах Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Стаття 17 цього закону регламентує діяльність Уповноваженого щодо прийому та розгляду звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Цей закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм ст.40 Конституції України права звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

Проте цей закон не враховує особливостей передбаченого Конституцією України звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зокрема, порядок відкриття і здійснення провадження справ та проведення перевірок тощо.

Таким чином, посилання ст.17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» до Закону України «Про звернення громадян» обмежує дії щодо захисту порушених прав і свобод людини. Тому доцільним, як свідчить досвід діяльності Уповноваженого, є внесення змін до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», які передбачали особливості, порядок прийому і розгляду саме звернень за захистом своїх прав до Уповноваженого.

Моніторинг звернень громадян до Уповноваженого свідчить, що вони є безпосереднім барометром стану дотримання та захисту прав людини в країні. Саме в них гостро проявляються всі ті недоліки в суспільстві, що ведуть до масових та систематичних порушень прав наших громадян. Ці проблеми насамперед пов’язані з бідністю, економічною та політичною нестабільностю у державі, реформуванням судової гілки влади, необхідностю посилення боротьби з застосуванням тортур та інших дій, що принижують честь і гідність людини тощо.

Уповноважений переконана, що у країні має докорінно змінитися ставлення до людини усіх посадових осіб, які працюють в органах державної влади та місцевого самоврядування. Вони мають усвідомлювати, що пріоритетним у їхній діяльності має бути захист прав кожного, хто звернувся з приводу порушення його конституційних прав: інвалід, багатодітна родина, пенсіонер, жінка, дитина, військовослужбовець чи хтось інший.