Головне меню   

 1.1. Розгляд Уповноваженим звернень щодо захисту прав людини

Інституція Уповноваженого з прав людини запроваджена Конституцією України з метою забезпечення гарантії державного захисту прав і свобод людини, їх дотримання і поваги державними органами, органами місцевого самоврядування, посадовими особами і державними службовцями. Особливість діяльності Уповноваженого полягає в тому, щоб захищати права і свободи людини, керуючись не тільки Конституцією і законодавством, а й, що не менш важливо, справедливістю і велінням совісті. Уповноваженому доводиться не тільки привертати увагу органів державної влади та їх посадових осіб до фактів порушення прав і свобод людини, а й закликати до справедливості в питаннях забезпечення прав та інтересів громадян навіть у тих випадках, коли формально дотримані вимоги закону.

Складність діяльності Уповноваженого полягає в тому, що ця інституція тільки доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини, не відміняє їх і не зумовлює перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист та поновлення порушених прав і свобод. Як наслідок, ефективність цієї правозахисної інституції насамперед залежить від готовності держави і всього суспільства взаємодіяти з Уповноваженим, дослухатися до його рекомендацій, приймаючи їх або дискутуючи по них.

В умовах, коли свавілля посадових осіб має системний характер, а судова влада далеко не завжди стає на захист прав громадян, останні дедалі частіше звертаються до Уповноваженого. У 2006 р. до Уповноваженого за захистом своїх конституційних прав звернулися 53,2 тис., у 2007 р. – 77,4 тис. громадян України, іноземців та осіб без громадянства (табл. 1.1.1). Усього за час діяльності Уповноваженого за станом на 1 січня 2008 р. надійшли звернення від 807 тис. осіб щодо порушення їхніх прав і свобод унаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таблиця 1.1.1. Звернення до Уповноваженого з прав людини у 2006–2007 рр.

Як і в попередні роки, велика кількість звернень громадян до Уповноваженого щодо захисту конституційних прав породжується зневажливим, бюрократичним ставленням посадових і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій різних форм власності до розгляду звернень людей, змушених жити в умовах беззаконня.

Ось одне з таких звернень від мешканця м.Кіровограда Олексія Літвінова: “Звертається до вас як Уповноваженого з прав людини інвалід Великої Вітчизняної війни 1914 року народження. У мене залишилась тільки одна надія на Вашу чутливість до турбот вже старенького захисника Вітчизни. Хоч вірте, хоч ні, але домівці, де я мешкаю, вже 250 років. Стіни хати з дуба й очерету так прогнулися, що стеля – майже над головою, вікна – при землі. Не можу слухати радіо без сліз. Куди я тільки не звертався – до обласних газет, у міськвиконком, у раду ветеранів. Скрізь одна відповідь – немає коштів. А у спину чути натяки: навіщо піклуватися та бентежитись, мов, тобі, діду, жити залишилось трохи – і так переб’єшся. А я пройшов великий шлях війни, був у Ленінграді під час блокади. Коли робив, воював – був потрібен, а тепер нікому не потрібен, а Бог смерті не дає”.

І що вражає, так це байдужа позиція Кіровоградської обласної державної адміністрації, яка формально поставилася до звернення ветерана, пославшись на те, що будинок досить старий і через загрозу його подальшої руйнації підрядні організації відмовляються розпочати ремонт.

Тому й не випадково, що до Уповноваженого продовжують звертатися громадяни як до останньої надії, вичерпавши всі заходи захисту прав і свобод.

“Звертаємось до Вас, як до останньої інстанції, де можна шукати правди і захисту. Повірте, жоден державний орган, до яких ми звертались у пошуках захисту і справедливості, не відгукнувся, а якщо й відгукнувся – то отримуємо відписку, – так розпочинається колективне звернення до Уповноваженого медиків Гайсинського району Вінницької області, під яким також підписались п’ятеро депутатів районної ради. – Повідомляємо про гоніння та цькування районною радою головного лікаря Гайсинської райлікарні П.Константінова Цю людину вже третій рік переслідує голова районної держадміністрації В.Уткін. Константінову робиться закид про нібито неправильну поведінку на виборах, його було звільнено з роботи, районний суд поновив головного лікаря на посаді, апеляційний суд підтвердив це рішення, але гоніння тривають. Уже другий рік головний лікар працює без зарплати. Колектив лихоманить. Нещодавно напруженість у колективі вилилась у санкціонований мітинг, на який вийшло понад 500 медиків. Люди перекрили центральну дорогу міста на півгодини. Шановна Ніно Іванівно! Сьогодні хмари над нашим головним лікарем згустилися до критичної відмітки. Ця людини варта того, аби її захистили на найвищому рівні, інакше справедливості в Україні справді немає!”. За цим зверненням за дорученням Уповноваженого відкрито провадження та проводиться перевірка.

У зверненні на ім’я Уповноваженого мешканка м.Красний Луч Луганської області учасниця Великої Вітчизняної війни Реґіна Мороз повідомляла: “Замерзаю! Опалення відсутнє з 1996 р. З місцевою владою чотири роки не можу вирішити питання підключення газової плити, води в квартирі немає 20 днів, і ніхто не збирається її подавати. На неодноразові звернення до міськвиконкому – жодної відповіді. Губернатор області теж мовчить. Остання надія на Вас! Допоможіть!”

Після особистого втручання Уповноваженого з виїздом на місце в квартирі ветерана війни були виконані роботи по підключенню газової плити, а також по відновленню водопостачання будинку. Нині у квартирі тепло – обладнано автономне опалення. В телеграмі до Уповноваженого Р.Мороз сердечно дякувала за турботу: “Ви, Ніно Іванівно, єдина, хто почув мій благаючий голос! Сердечне спасибі! А були й такі, які казали, що найкращий вихід для мене – вмерти!”.

Не можна не зазначити, що в той же час на одній сходовій площадці з Р.Мороз всі ці роки мешкає секретар Краснолуцької міськради Д.Пономарьов, якому нічого не болить, бо він давно вже забезпечив свою сім’ю автономним опаленням, а про інших за щоденними “державними” турботами – і думати забув.

Відновлення порушених прав громадян за їх зверненнями (або за зверненнями в їхніх інтересах третіх осіб) – головний і найбільш трудомісткий напрям повсякденної діяльності Уповноваженого з прав людини.

Більшість звернень надходять до Уповноваженого, як це і передбачено ч.2 ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, у письмовій формі. Після 2004 р., коли до Уповноваженого надійшло 30 817 письмових звернень, їх кількість почала дещо зменшуватись. У 2005 р. надійшло 27 395 звернень, у 2006 р. ще менше – 17 941 письмове звернення. Проте у 2007 р. порівняно з попереднім 2006 р. кількість звернень зросла майже на третину і становила 23 539 (рис. 1.1.1). Усього ж за час діяльності Уповноваженого за станом на 1 січня 2008 р. на його адресу надійшло 214,6 тис. письмових звернень.

Найбільша кількість звернень у 2006–2007 рр. надійшла з м.Києва (4608, що становить 11,3% загальної кількості), Донецької (3850 – 9,3%), Дніпропетровської (3317 – 8,0%), Харківської (2688 – 6,5%), Одеської (2537 – 6,1%) областей, найменша з Волинської (459 – 1,1%), Тернопільської (498 – 1,2%), Закарпатської (565 – 1,4% загальної кількості звернень) областей. У 2007 р. порівняно з попереднім надходження звернень дещо збільшилося з абсолютної більшості регіонів, окрім Харківської (зменшення на 7,9%) та Миколаївської (менше на 0,2%) областей.

Проте об’єктивніше активність громадян з різних регіонів України можна оцінити, враховуючи чисельність їх населення. У середньому по країні на кожні 10 тис. населення у 2006 р. надійшло 3,8 звернення, у 2007 р. – 5,0 звернень (табл. 1.1.2).

Аналіз надходження звернень у розрахунку на 10 тис. населення свідчить, що у 2007 р. порівняно з 2006 р. цей показник зріс по усіх регіонах, крім Харківської області. Найбільший він був у м.Києві: у 2006 р. – 6,7; у 2007 р. – 10,2. Значно зросло надходження звернень у розрахунку на 10 тис. населення у Київській області: з 3,5 у 2006 р. до 6,1 у 2007 р. Залишається стабільно високим цей показник у Кіровоградській області (у 2006 р. – 4,8; у 2007 р. – 5,7), Автономній Республіці Крим (у 2006 р. – 5,1; у 2007 р. – 5,6), Одеській (у 2006 р. – 5,0; у 2007 р. – 5,6) та Дніпропетровській (у 2006 р. – 4,1; у 2007 р. – 5,6) областях.

Рисунок 1.1.1. Кількість письмових звернень до Уповноваженого з прав людини у 1998–2007 рр.

Таблиця 1.1.2. Кількість письмових звернень до Уповноваженого з прав людини у 2006–2007 рр. з регіонів України, у тому числі на 10 тис. населення

Особливий інтерес становить питання про критерії ефективності діяльності Уповноваженого по відновленню прав громадян. Тут не може бути формального підходу. Треба завжди враховувати, що у багатьох випадках результативне втручання Уповноваженого навіть лише за одним зверненням має наслідком відновлення прав цілої групи громадян, об’єднаних загальною проблемою або бідою. Тому особливу увагу Уповноважений приділяє розгляду колективних звернень. У 2006 р. до Уповноваженого надійшло 1086 таких звернень, і під ними поставили свої підписи 24 253 особи. У 2007 р. кількість колективних звернень громадян порівняно з попереднім 2006 р. зросла більш як у 1,5 раза і склала 1706 звернень, під якими підписалися 38 546 осіб.

У більшості випадків у таких зверненнях порушуються найбільш гострі питання сьогодення, адже брутальне порушення прав громадян згуртовує їх на колективний опір, безкомпромісну боротьбу за свої конституційні права. Це насамперед стосується порушення права на працю, соціальний захист, на охорону здоров’я та медичну допомогу, на безпечне для життя і здоров’я довкілля, права споживачів на якісну й безпечну продукцію та послуги.

Так, у колективному зверненні з м.Одеси, під яким стоять 55 підписів, зазначається: “Уважаемая Нина Ивановна! Коллектив ООО “Одесский литейный завод” убедительно просит Вас защитить наши конституционные права от произвола администрации завода и сохранить наш завод.

Информируем Вас о постоянных нарушениях руководством завода трудового законодательства в части прав человека на труд и своевременное за него вознаграждение, а именно.

В 2007 г. на нашем предприятии дважды было проведено сокращение численности работающих, что привело к закрытию последнего литейного цеха. По второму сокращению уволили более 28% численности персонала завода, что противоречит условиям колдоговора и отраслевого соглашения (не более 4% в течение календарного года), а также не было согласия профкома. Данное сокращение было опротестовано прокуратурой Суворовского района г.Одессы. Несмотря на это, около 80 специалистов было сокращено.

Приказами по заводу в январе 2008 г. сокращается еще 107 специалистов, т.е. 55% от общей численности, что приведет к полной ликвидации литейного завода. Не выплачена зарплата работникам завода за 1996–2002 гг. в сумме 1,7 млн грн. Кроме этого, имеются долги по текущей зарплате в сумме около 500 тыс. грн. Неоднократные обращения к Президенту Украины, Премьер-министрам Украины, в Генрокуратуру, ФГИ, облгосадминистрацию Одессы и другие инстанции, кроме отписок, положительного результата не дали”.

Уповноваженим за цим зверненням відкрито провадження у справі про порушення прав і свобод людини та здійснюється контроль за його розглядом.

Аналіз звернень громадян до Уповноваженого свідчить про те, що, як і раніше, найбільша кількість повідомлень стосується порушення громадянських прав: у 2006 р. надійшло 20 477 таких повідомлень, або 54,9% їх загальної кількості, у 2007 р. – 22 076, або 49,7% загальної кількості (табл. 1.1.3, рис. 1.1.2).

Відповідно до чинного законодавства Уповноважений не може підміняти собою судові органи. Так, згідно зі ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

Проте майже кожне четверте повідомлення про порушення прав стосується порушення права на судовий захист (табл. 1.1.4). Частіше, ніж з інших регіонів, надходять звернення із АР Крим, Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Одеської областей та м.Києва із скаргами на недотримання процесуальних строків при розгляді справ судами, на неможливість оскарження судових рішень і вироків судів та своєчасного отримання копій судових рішень, скарги на дії суддів, вимоги щодо їх відповідальності за винесення наперед неправомірних рішень. Скарги на неналежне виконання судових рішень надходять насамперед з АР Крим, Київської, Луганської, Полтавської, Хмельницької областей, а також з міста Києва.

Таблиця 1.1.3. Кількість повідомлень за видами порушених прав у 2006–2007 рр.

Кількість повідомлень за видами порушених прав у 2006 р.

Кількість повідомлень за видами порушених прав у 2007 р.

Рисунок 1.1.2. Співвідношення порушених прав громадян у 2006–2007 рр.

Таблиця 1.1.4. Види порушених прав за письмовими зверненнями громадян, що надійшли до Уповноваженого з прав людини у 2006–2007 рр.

Уповноважений у межах свого мандата вживає всіх заходів, щоб сприяти поновленню прав громадян на справедливий суд. Однак сьогодні вже постало питання про надання Уповноваженому відповідних повноважень  для захисту прав громадян у суді. (Докладніше про питання порушення права на судовий захист – у відповідному розділі цієї Доповіді).

На ім’я Уповноваженого надходить значна кількість звернень щодо порушень прав затриманих та ув’язнених осіб у спецзакладах МВС України та установах системи Державного департаменту України з питань виконання покарань, зокрема, на неналежні комунально-побутові умови тримання, які не відповідають загальноприйнятим стандартам та призводять до фізичних та моральних страждань людей, медичне забезпечення та охорону здоров’я тощо. Всього до Уповноваженого у 2006 р. від осіб, позбавлених волі, надійшло 3947 письмових звернень (22,0% загальної кількості), у 2007 р. – 4284 (18,2%).

Аналіз звернень з місць ув’язнення до Уповноваженого свідчить, що посадові особи цих установ порушують вимоги ст.21 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, ст.113 Кримінально-виконавчого кодексу України, ст.13 Закону України “Про попереднє ув’язнення” щодо заборони перевірок кореспонденції Уповноваженому. У багатьох випадках, це стосується навіть листів, на яких у супровідному документі міститься позначка “закритий пакет”, та які надходять у запечатаному вигляді, на них стоїть реєстраційний штамп установи. І це при тому, що за Інструкцією Державного департаменту України з питань виконання покарань “засуджені чи особи, узяті під варту, в присутності інспектора особисто запечатують у конверти кореспонденцію...”.

Ось приклад супровідного листа до звернення на адресу Уповноваженого, підписаного в.о. начальника Вінницької установи виконання покарань №1: “Засудженому у зв’язку з його зверненням роз’яснено вимоги Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України, а також законів України “Про звернення громадян” та “Про попереднє ув’язнення”, наказу ДДУ ПВП №111 від 04.05.2002 року “Про порядок розгляду звернень громадян, їх особистого прийому в органах та установах виконання покарань”. Вимоги вищезазначених нормативно-правових актів засуджений зрозумів, але наполіг на відправленні його звернення саме тому адресату, якого він вказав”, тобто Уповноваженому з прав людини.

Аналогічна супровідна до звернення на адресу Уповноваженого, підписана начальником Макіївської виправної колонії №32 Донецької області підполковником внутрішньої служби І.Жеменюком: “Засудженому було дано роз’яснення з питань надіслання заяв, скарг, клопотань та звернень, але він наполягає на надісланні скарги на Вашу адресу”.

Таке ставлення посадових осіб установи виконання покарань до реалізації конституційного права ув’язнених на звернення до Уповноваженого викликає недовіру до цих посадових осіб, наслідком чого є непоодинокі надходження звернень ув’язнених до Уповноваженого обхідними шляхами – через родичів, правозахисників тощо.

На другому місці за кількістю – повідомлення про порушення соціальних прав громадян. У 2006 р. їх надійшло 6527, або 17,5% загальної кількості повідомлень, у 2007 р. – відповідно 8862, або 19,9%. Це насамперед звернення про порушення права громадян на соціальний захист, гарантований Конституцією України, необхідність в якому в них виникла з різних причин. Ці питання порушувалися більш як у третині повідомлень, що стосуються порушень соціальних прав громадян. Так, у 2006 р. їх надійшло до Уповноваженого 2498, у 2007 р. – вже 3251, або на 30 % більше порівняно з попереднім роком (табл. 1.1.4). Ось одне з них. “Прошу Вашого втручання у вирішення мого нелегкого питання, – пише у своєму зверненні мешканка м.Бібрка Перемишлянського району Львівської області Л.Змисла, касир Бібрського будинку “Просвіта”, який знаходиться на балансі районної ради. – З 19 лютого по 8 серпня 2006 року я знаходилась на лікарняному та в декретній відпустці у зв’язку з народженням другої дитини. Але лікарняні та допомогу на народження дитини я до цього часу не отримала, оскільки бухгалтер міськради п.Коцюмбас  мені доводить, що я більше не працюю, бо автоматично вибула з роботи. Голова Бібрської міської ради п.Краєвський, до якого я звернулась особисто, сказав, що розбереться, але відповіді я не дочекалась, так само як і на письмову заяву, з якою я звернулась до нього через місяць”.

За дорученням Уповноваженого звернення Л.Змислої було направлене на розгляд Львівської обласної державної адміністрації з проханням поінформувати Уповноваженого про результати розгляду. Лише через два місяці, після додаткового нагадування, заступник голови облдержадміністрації Я.Пітко повідомив Уповноваженому про те, що Бібрською міською радою Л.Змислій виплачена допомога у зв’язку з вагітністю та пологами на суму 440 грн 50 коп., одноразова допомога при народженні дитини на суму 4675 грн та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на суму 174 грн. Але чи треба було чекати втручання Уповноваженого, щоб забезпечити права цієї молодої матері?

Значна кількість звернень стосується незабезпечення права громадян на своєчасні призначення, перегляд та виплату пенсій. Зокрема, у 2006 р. Уповноваженого просили допомогти з цих питань у 1048 зверненнях, у 2007 р. – у 1637. Насамперед це жителі Луганської, Полтавської, Житомирської, Вінницької, Харківської областей та м.Києва. Також у 2006 р. до Уповноваженого надійшло 783 повідомлення, а у 2007 р. їх було вже 1105 щодо порушення гарантованого Конституцією права на охорону здоров’я та надання медичної допомоги, частіше, ніж з інших – з Луганської, Київської, Полтавської, Харківської, Запорізької областей. У зверненнях містяться повідомлення про непоодинокі випадки, коли ціною помилок лікарів є людське життя. Кожне четверте звернення до Уповноваженого з соціальних питань стосується права на надання житла. Найбільше їх надходить від мешканців м.Києва, Київської, Одеської, Львівської, Дніпропетровської областей та АР Крим. (Конкретно стан захисту соціальних прав буде розглянутий у наступних розділах доповіді).

Як і в попередні роки, актуальним залишалося питання дотримання економічних прав громадян. У 2006 р. ці питання порушувалися у зверненнях до Уповноваженого 4935 разів, що становить 13,2 % загальної кількості повідомлень стосовно порушення конституційних прав громадян, у 2007 р. їх було в 1,5 раза більше – 7454 ( 16,8 % загальної кількості). Серед цієї категорії привертають увагу звернення щодо порушення права власності громадян на землю. Їх кількість у 2007 р. зросла більш як удвічі порівняно з минулим роком. Значною залишається кількість звернень щодо порушення права на працю, незаконного звільнення, захисту від безробіття, затримки з виплатою винагороди за працю, у 2006 р. питання про це порушувалися у 1528 повідомленнях, у 2007 р. їх було 1759. Як і раніше, до Уповноваженого надходила значна кількість звернень про незабезпечення права на якісну й безпечну продукцію та послуги, а також щодо повернення державою грошових заощаджень (табл. 1.1.4).

Залишається значною кількість звернень до Уповноваженого щодо порушення особистих конституційних прав громадян, зокрема, стосовно порушення права на повагу до гідності, честі, свободу від застосування тортур та іншого жорстокого поводження чи покарання. У 2006 р. щодо порушення особистих прав громадян надійшло 5046 повідомлень, або 13,5 % загальної кількості повідомлень. У 2007 р. таких повідомлень було 5554, або 12,5% загальної кількості. Ці звернення насамперед стосуються протизаконних дій працівників правоохоронних органів, передусім міліції, характерним для якої залишається застосування насильства та катувань під час затримання підозрюваних у скоєні правопорушень, а також стосовно осіб, які перебувають у кімнатах для затриманих, ізоляторах тимчасового тримання, інших спецустановах для адмінзаарештованих та осіб без певного місця проживання. Найбільше звернень з оскарженням дій міліції надійшло з м.Києва, Харківської, Одеської, Донецької та Дніпропетровської областей.

Ось типовий приклад. До Уповноваженого з прав людини надійшло звернення громадянки З.Рашинцевої щодо безпідставного затримання працівниками Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві її дочки А.Заболотної, а також необґрунтованого тримання під вартою та вчинення психологічного тиску. За цим зверненням Уповноваженим було відкрито провадження про порушення прав і свобод людини. Під час перевірки було з’ясовано, що А.Заболотна була затримана за торгівлю квітами з рук без відповідного дозволу і не в установленому для цього місці, а саме у підземному переході станції Київського метрополітену “Мінська”.

Працівники Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві сержанти міліції М.Кравченко та А.Козанець доставили А.Заболотну до кімнати міліції, яка розташована на території ринку “Явір”, де вона була протримана без їжі дві доби. 20 серпня 2007 р. Оболонським районним судом винесено постанову про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 грн, після чого А.Заболотну із зали суду було звільнено. Було також з’ясовано, що до протоколу про адміністративне затримання було “помилково” внесено запис, що А.Заболотну звільнено в день затримання. Черговий оперуповноважений чергової частини Оболонського райуправління лейтенант міліції В.Лимар, порушуючи законодавство, провів особистий огляд і огляд речей А.Заболотної, у протоколі про адміністративне затримання відсутній запис одного з двох понятих. Мати А.Заболотної була повідомлена про затримання доньки лише через п’ять годин, хоча закон вимагає зробити це негайно, але не пізніш як через дві години після затримання.

За грубі порушення службової дисципліни, допущені при затриманні та триманні під вартою А.Заболотної, працівники Оболонського управління МВС України в м.Києві були притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

Прокуратура Оболонського району м.Києва, яка перевіряла звернення З.Рашиної, винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно п’яти працівників Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві, оскільки не знайшла в їх діях ознак злочину. Проте прокуратура м.Києва цю постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скасувала та направила матеріали на додаткову перевірку. На даний час провадження Уповноваженого по цій справі триває.

Докладніше про проблеми захисту особистих прав громадян йтиметься в наступних розділах доповіді.

У 2006–2007 рр. порівняно з попередніми роками значно зменшилося надходження до Уповноваженого звернень про порушення політичних прав громадян, попри проведення за ці роки двох кампаній по виборах до Верховної Ради України: у 2006 р. надійшло 279 таких звернень, у 2007 р. – 460, що не перевищує одного відсотка загальної кількості повідомлень про порушення прав громадян. За попередні 2004–2005 рр. з цих питань надійшло 4427 письмових звернень, під якими поставили свої підписи майже 165 тис. осіб. Це свідчить про зневіру громадян, що вибори можуть щось змінити в їхньому житті, порівняно з виборами Президента України (Аналіз цих питань буде зроблено далі в окремому розділі цієї Доповіді).

Як свідчить моніторинг Уповноваженого, серед авторів звернень представлені різні категорії громадян України. Як і раніше, частіше, ніж від інших категорій громадян, надходять звернення щодо порушення конституційних прав від найбільш уразливих категорій населення, а саме: від пенсіонерів, інвалідів, учасників війни та бойових дій, багатодітних сімей, одиноких матерів, осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, також осіб, які перебувають під слідством або позбавлені волі (табл. 1.1.5).

Таблиця 1.1.5. Кількість звернень до Уповноваженого з прав людини у 2006–2007 рр. за соціальними категоріями заявників

До Уповноваженого нерідко надходять повідомлення, коли громадяни у своїх зверненнях скаржаться на ситуації, за яких закон і справедливість існують у відриві один від одного, а органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи виявляються сильнішими за закон.

В Уповноваженого викликає стурбованість, що у 2006–2007 рр., як і у попередні роки, перше місце серед органів, дії або бездіяльність яких громадяни оскаржували у своїх зверненнях, посідають судові органи, насамперед місцеві та апеляційні, а також дії суддів цих судів. Загалом у 2006 р. 22,2 % загальної кількості повідомлень стосувалися порушень прав і свобод людини судами та суддями, а у 2007 р. – 21,7 %. Найчастіше з цих питань до Уповноваженого зверталися мешканці АР Крим, Дніпропетровської, Донецької, Одеської, Харківської областей та м.Києва.

Значною залишається кількість звернень до Уповноваженого на порушення прав, у багатьох випадках – брутальним чином, працівниками відповідних структур Міністерства внутрішніх справ України. Так, у 2006 р. до Уповноваженого надійшло 3728 звернень стосовно працівників регіональних та місцевих органів МВС України, у 2007 р. таких звернень було 4346.

Дії чи бездіяльність працівників регіональних та місцевих органів прокуратури громадяни оскаржували у 2006 р. у 2092 зверненнях до Уповноваженого, у 2007 р. – у 2507. Ось типове звернення, яке надійшло до Уповноваженого від мешканки м.Іллічівська О.Журавльової: “17 июля 2004 года на территории пляжа г.Ильичевска Одесской области группой хулиганов из пяти человек были зверски убиты два человека, один из них – мой сын, студент Одесского национального политехнического университета. По данному факту было возбуждено уголовное дело. Прошло почти 3 года, преступники – на свободе, уголовное дело все изучается прокуратурой и милицией, передается из одного следственного органа в другой. Нами получены десятки различных отписок следователей и прокуроров, но движения дела нет”.

За дорученням Уповноваженого звернення О.Журавльової було направлене на розгляд до прокуратури Одеської області. Заступник прокурора області поінформував Уповноваженого, що “кримінальна справа вивчена у прокуратурі області, хід слідства заслухано на оперативній нараді. За результатами оперативної наради наказом прокурора Одеської області прокурору м.Іллічівська В.Петрюченку оголошено догану за неналежну організацію розслідування зазначеної справи.

По кримінальній справі прокуратурою області дані вказівки щодо активізації слідства, повного, всебічного та об’єктивного дослідження обставин злочину”.

У 2007 р. порівняно з попереднім 2006 р. вдвічі зросла кількість повідомлень про недоліки в роботі органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб (у 2006 р. було 930 повідомлень, у 2007 р. – 2026). Це свідчить про необхідність посилення уваги місцевих органів до розв’язання проблем громадян, насамперед найменш соціально захищених категорій. 1574 звернення у 2006 р. та 1618 у 2007 р. пов’язані з діями або бездіяльністю державних адміністрацій та їх органів.

Таблиця 1.1.6. Відомості про порушення прав і свобод людини органами державної влади та місцевого самоврядування, діями або бездіяльністю їх посадових та службових осіб у 2006–2007 рр.

Уповноважений, безумовно, виходить з обов’язку органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у найважливішій справі забезпечення прав і свобод людини. Проте, як свідчить аналіз Уповноваженого, у багатьох випадках за актами реагування Уповноваженого має місце відмовна “відписка”, яка лише підкреслює всесилля “слуг народу” та їх непідконтрольність суспільству.

Піддаючи критиці дії органів державної влади і місцевого самоврядування, загострюючи увагу на негативних тенденціях державної політики, Уповноважений робить свій внесок у становлення України як демократичної, правової держави, вищою цінністю якої є права і свободи людини.

У 2006–2007 рр. Уповноваженим проводилась активна робота щодо роз’яснення чинного законодавства у галузі захисту прав людини. Так, на Українському радіо Уповноважений провела понад 60 бесід у циклі програм “За права людини”.

У 2006–2007 рр., як і в попередні роки, всі звернення на ім’я Уповноваженого були розглянуті, попри те, що значна їх частина згідно з Законом України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” не підлягала розгляду Уповноваженим, тобто ці звернення виявилися неприйнятними для розгляду.

Насамперед це звернення, що не належать до сфери застосування, передбаченої зазначеним законом; направлені через рік і більше після того, як громадянину стало відомо, що його права порушені; направлені Уповноваженому в період розгляду справи в суді; направлені Уповноваженому особами, не передбаченими ст.16 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, а також такі, що розглядаються в порядку, встановленому кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим і антимонопольним законодавством.

Та, попри постійну роз’яснювальну роботу, кількість звернень, які згідно з вимогами Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” належать до неприйнятних для розгляду, залишається значною. Наприклад, у 2006 р. таких звернень надійшло 10 190, або 56,8% загальної кількості, у 2007 р. – 10 804, або 45,9% загальної кількості (табл. 1.1.7). Тобто, навіть знаючи, що звернення “не за адресою”, виходить за межі компетенції Уповноваженого, людина все одно звертається по допомогу, адже більше немає вже до кого.

По більшій половині звернень, які формально можна віднести до категорії неприйнятних, були надані роз’яснення щодо заходів, що їх має вжити особа, або надана юридична допомога громадянам. 3307 звернень (32,5%) у 2006 р. та 4138 звернень (38,3%) у 2007 р. направлено за належністю органам, до компетенції яких належить розгляд справи.

Таблиця 1.1.7. Попередній розгляд письмових звернень громадян до Уповноваженого з прав людини у 2006–2007 рр.

Стосовно звернень, по яких Уповноваженим було прийнято рішення про відмову в їх розгляді, слід зазначити, що кожному з авторів таких звернень було надане ґрунтовне роз’яснення або правова допомога.

Частка прийнятних для розгляду письмових звернень громадян до Уповноваженого упродовж останніх років зросла. Так, у 2006 р. їх кількість становила 7751, у 2007 р. – 12 735, або відповідно 43,2% та 54,1% загальної кількості отриманих звернень.

За зверненнями громадян України, іноземців та осіб без громадянства у 2006 р. було відкрито 1993 провадження, або 25,7% прийнятих до розг­ляду звернень, у 2007 р. – 2650 проваджень, або 20,8% прийнятих до розгляду звернень (табл. 1.1.8).

Таблиця 1.1.8. Письмові звернення, прийняті до розгляду, 2006–2007 рр

Як засвідчує досвід, відкриття Уповноваженим провадження у справі є найбільш ефективною формою діяльності Уповноваженого, спрямованою на поновлення прав і свобод людини.

За наслідками проваджень Уповноваженого та вжитих заходів у 2006 р. вирішено позитивно 458 справ (23,0%), у 2007 р. – 604 справи (22,8%). Завдяки цьому було поновлено права у 2006 р. – 2431 особи, у 2007 р. – 2747 осіб, насамперед щодо погашення заборгованості із заробітної плати та соціальних виплат, призначення та перерахунку пенсій, поновлення слідства у справах, скасування окремих рішень про безпідставне закриття кримінальних справ, виконання судових рішень, поновлення права власності на землю та житло.

Приклади таких проваджень буде надано в Доповіді щодо поновлення конкретних прав людини. Проте деякі провадження можуть тривати кілька років і потребувати подальшого контролю Уповноваженого.

Ось приклад. В Україні налічується понад 10 тис. хворих на пухлини головного мозку. Лікування дороге, операція без трепанації черепа можлива тільки за кордоном. Для 70% відсотків простих українців, які живуть практично за межею бідності, це нереально. А тому щороку Україна втрачає 1,5 тис. таких хворих. Отже, йдеться не тільки про право людини на охорону здоров’я, а й про захист головного її права – збереження життя.

У засобах масової інформації з’явилися пропозиції щодо необхідності придбання Україною гамма-ножа – приладу, який безболісно, безкровно і без наркозу видаляє пухлини головного мозку. Кошти пропонувалося зібрати усією громадою.

Проаналізувавши ситуацію, що склалася, Уповноважений за власною ініціативою відкрила провадження щодо забезпечення права таких хворих. Зокрема, Уповноважений була серед тих, хто ініціював і активно підтримав разом з Секретаріатом збір коштів на придбання гамма-ножа. Це була справді всенародна акція. Проте зібраних коштів було недостатньо для закупівлі цього дорогого апарата.

Тому Уповноважений звернулася до народних депутатів України, зокрема Комітету з питань бюджету (голова – В.Макеєнко), Комітету з питань охорони здоров’я  (голова – Т.Бахтеєва), та уряду країни підтримати цю акцію. Завдяки вжитим заходам з Державного бюджету 2007 р. на придбання апарату, супутнього обладнання та підготовки спеціального приміщення для його встановлення було виділено 54,4 млн грн.

Але, як поінформував Уповноваженого директор Інституту нейрохірургії імені академіка А.Ромоданова, академік АМН України Юрій Зозуля, поки тривав збір коштів, було винайдено апарат вищого, ніж гамма-ніж, класу, і інститут придбав магнітно-резонансний томограф та лінійний прискорювач “Трилоджі”. Це апарат, який є наступним кроком у еволюції лікування, пропонованого гамма-ножем. Системи на базі лінійних прискорювачів можуть обробляти більший діапазон патологій у втричі стисліші терміни.

За висновком вчених, лінійні прискорювачі не тільки в повному обсязі забезпечують функції гамма-ножа, а й збільшують їх утричі. Вони суттєво розширюють лікувальний діапазон впливу на організм хворого, оскільки здійснюють радіохірургічне лікування як пухлин головного мозку, так і новоутворень спинного мозку та хребта. Виконуючи на лінійному прискорювачі “Трилоджі” щорічно півтори тисячі операцій, лікарі зможуть допомогти більшій кількості пацієнтів, котрі потребують такого лікування, а отже, суттєво знизити прогресуючу статистику смертності від цієї хвороби.

Отримана від керівництва Інституту нейрохірургії інформація дає підстави Уповноваженому констатувати, що зроблено чимало в реалізації проекту “Гамма-ніж – Україні”, однак Уповноважений і надалі контролюватиме вирішення цього життєво важливого питання. На переконання Уповноваженого, такий контроль необхідний передусім для того, щоб всенародна акція не перетворилася на чийсь бізнес, вона докладатиме максимум зусиль для того, щоб саме проста людина могла скористатися, причому безоплатно, найсучаснішою медичною технологією для врятування життя собі і своїм рідним.

У 2006 р. за результатами розгляду 933 проваджень Уповноваженого (46,8%) та 1216 проваджень (45,9%) у 2007 р. вжито передбачених чинним законодавством заходів для поновлення порушених прав. Автори усіх звернень поінформовані щодо вжитих заходів.

Стосовно 443 звернень з тих, по яких були відкриті провадження у 2006 р., та відповідно 649 – у 2007 р., факти порушення прав не знайшли підтвердження. Подовжено терміни розгляду проваджень у справах про порушення прав і свобод людини, відкритих протягом 2006 р. – 159 та 2007 р. – 181.

Направляючи свої звернення і запити в органи державної влади і місцевого самоврядування, на думку заявників, винних у порушенні їхніх прав і законних інтересів (у 2006 р. – 4066 звернень було направлено до органів, до компетенції яких належить їх розгляд, і хід розгляду контролювався Секретаріатом за дорученням Уповноваженого, у 2007 р. таких звернень було 5977), Уповноважений спонукає ці органи повернутися до розгляду конкретних справ з тим, щоб виправити допущені порушення або вичерпно обґрунтувати правомірність своїх дій. При отриманні звернення державний орган, орган місцевого самоврядування або посадова особа зобов’язані розглянути його в місячний термін і про вжиті заходи повідомити Уповноваженому у письмовій формі. Навіть випадки, коли орган, якому було адресовано звернення, переконливо і вичерпно роз’яснює правомірність своїх дій і відповідно необґрунтованість затверджень заявника, теж можна розглядати як позитивний результат втручання Уповноваженого.

Проте часто Уповноваженому від органів державної влади, місцевого самоврядування або від посадових осіб надходять пустопорожні бюрократичні відписки, що містять не підкріплені аргументами твердження.  У таких випадках Уповноважений буває вимушена вступати в затяжне листування, що здебільшого рідко дає очікуваний зявниками швидкий результат.

Практикується і надання громадянам роз’яснень про інші правові засоби захисту їхніх прав і свобод. Недооцінювати ці форми роботи Уповноваженого, які формально не відбиваються в статистиці ефективності діяльності, було б неправильно. Так, у 2006 р. громадянам було надано 8026 роз’яснень, а у 2007 р. їх кількість зросла до 9921.

Постійна увага Уповноваженим приділялась організації особистого прийому громадян. У громадян є можливість викласти свої скарги на рішення або дії (бездіяльність) державних органів, органів місцевого самоврядування або посадових осіб на особистому прийомі в Уповноваженого та співробітників його Секретаріату.

Майже 10 тис. громадян України та іноземців звернулися в громадській приймальні Уповноваженого у 2006–2007 рр. (у 2006 р. – 4054 особи, у 2007 р. – 5750).

До приймальні Уповноваженого приходили представники різних соціальних категорій (табл. 1.1.9).

Спілкування з громадянами під час особистого прийому свідчить про серйозні недоліки на місцях у роботі зі зверненнями громадян. У багатьох випадках громадяни змушені звертатися до Уповноваженого за захистом своїх прав після неодноразових безрезультатних звернень до органів виконавчої, законодавчої, судової влади та місцевого самоврядування. Звернення до Уповноваженого ці громадяни розглядають як останню можливість захистити свої права.

Ось що зазначила у своєму зверненні до Уповноваженого, переданому під час особистого прийому в громадській приймальні, мешканка м.Херсона медична сестра обласної психіатричної лікарні Г.Сугак: “Звертаюсь до Вас за захистом і з проханням втрутитись у нашу справу, бо цієї болючої проблеми ніхто не розв’язує. Я з дітьми опинилася просто неба. Власного житла ми не маємо, проживали в орендованій однокімнатній квартирі, але термін оренди вже закінчився. Чоловік має вищу економічну освіту, нині тимчасово не працює. Десять місяців тому я народила трійню – дві дівчинки і хлопчика. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України наша сім’я повинна бути позачергово забезпечена житлом відповідно до норм, встановлених законодавством. Звертались ми неодноразово до голови міської ради, його помічників, депутатів міської ради, але, крім відповіді, що ми зараховані на чергу на житло як багатодітна сім’я, нічого не отримали. Звертались до голови облдержадміністрації та його заступників – не отримали ніякої відповіді. Зверталися до Президента України Ющенка В., на ім’я голови облдержадміністрації пішло доручення вирішити житлове питання нашої сім’ї. На це доручення Сіленков Б. не відреагував, навіть не дав нам ніякої відповіді і не схотів нас особисто прийняти”.

Таблиця 1.1.9. Кількість звернень до громадської приймальні Уповноваженого з прав людини у 2006–2007 рр. за соціальними категоріями заявників

Після втручання Уповноваженого питання родини Сугак було вирішене позитивно. Їй надана двокімнатна квартира без зняття з квартирного обліку.

У своїх зверненнях на особистому прийомі у 2006 р. громадянами всього було охоплено 6895 питань про порушення їхніх прав, у 2007 р. відповідно – 9112. Як і в попередні роки, найчастіше, а саме в кожному другому зверненні під час особистого прийому люди повідомляли про порушення їхніх громадянських прав (табл. 1.1.10). Передусім це стосується порушення права на своєчасне та належне розслідування кримінальних справ, справедливий розгляд справ судами, зневажливе ставлення суддів до простих громадян, порушення прав громадян працівниками правоохоронних органів, порушення права на своєчасний та належний розгляд звернень на місцевому рівні.

Таблиця 1.1.10. Кількість звернень громадян на особистому прийомі за видами порушених прав у 2006–2007 рр.

Кожний п’ятий громадянин звертався до громадської приймальні Уповноваженого з приводу порушення соціальних прав, у кожному третьому з таких звернень йшлося про порушення права на житло. Особливо болючим є те, що ошуканими є пенсіонери, багатодітні сім’ї, хворі люди. Суди з цих питань переважно приймають рішення на користь зацікавлених у цьому керівників різних рівнів та бізнесових структур, які втратили будь-які моральні засади. Багато звернень стосується питань призначення та перегляду пенсій, порушення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Серед звернень стосовно порушення економічних прав громадян (кожне шосте) – передусім питання про порушення трудового законодавства, права власності на землю (до речі, мешканці Київської області у 2007 р. зверталися з цих питань у п’ять разів частіше, ніж у попередньому 2006 р.); права на якісну і безпечну продукцію та послуги, а також щодо повернення грошових та інших заощаджень. Громадяни, а це, як правило, літні люди, не можуть зрозуміти, чому їм замість зароблених чесною працею коштів, покладених на ощадкнижку, видавали по 50 грн, за які вже нічого, не те що раніше, не можна купити.

Загалом коло питань, які громадяни порушували під час особистого прийому, відповідає характеру письмових звернень до Уповноваженого.

Під час особистого прийому близько 40% осіб подали письмові звернення на ім’я Уповноваженого. Решта отримали безоплатну юридичну допомогу та роз’яснення, яких заходів вони мають вжити для поновлення своїх прав.

Важливим напрямом роботи Уповноваженого є організація прийому громадян у регіонах. Це, як правило, дає змогу не тільки отримувати інформацію про порушення прав людини на місцях, а й проводити перевірку скарг, що надійшли, і вживати необхідних заходів безпосередньо на місці. У 2006 р. Уповноваженим та працівниками Секретаріату на особистому прийомі у регіонах України було прийнято 3987 осіб, у 2007 р. – 3407.

Так, під час особистого прийому Уповноваженим на шахті ім. О.Засядька, у перші дні після трагедії, яка сталася на цій шахті у листопаді 2007 р., Уповноважений встановила, що у разі загибелі на виробництві працівника фактично незахищеними залишаються його батько й мати, якщо вони проживали окремо. До того ж допомога батькам, які проживали окремо від загиблих, надається за рахунок валових витрат підприємства, а відтак батьки загиблих бійців рятувальної служби, що фінансується з державного бюджету, взагалі позбавлені відповідної компенсації. Уповноваженим під час особистого прийому виявлено й інші проблеми соціального захисту постраждалих, пов’язані, зокрема, із забезпеченням житлом сімей загиблих шахтарів та гірничорятувальників за рахунок бюджету, наданням права дітям загиблих на вступ до вищих навчальних закладів на пільгових умовах тощо. Усі вони увійшли до пропозицій Уповноваженого у поданні до Прем’єр-міністра України щодо запобігання порушенням конституційних прав працівників вугільної галузі на життя, безпечні умови праці та соціальний захист. (Докладніше ці питання розглянуті у розділі Доповіді щодо стану забезпечення права на працю та безпечні умови роботи).

Про суттєві проблеми з дотриманням прав людини органами державної влади і місцевого самоврядування усіх рівнів свідчить робота “гарячої лінії” Уповноваженого з прав людини. В середньому за рік на її номер надходить майже 6 тис. усних звернень громадян.

Аналіз питань, з яких телефонують до Уповноваженого, засвідчує, що 58% таких звернень стосуються порушення прав громадян на належний судовий захист, відшкодування завданої працівниками правоохоронних органів шкоди тощо, тобто громадянських прав. Громадяни, насамперед пенсіонери, інваліди, багатодітні сім’ї, безробітні, порушують питання щодо неможливості захистити свої права в судах. Вартість послуг адвокатів значно перевищує статки людей, які потребують їхньої допомоги, а ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” практично не діє. Міські, районні прокуратури переважно ухиляються від надання допомоги таким категоріям громадян у судах. Тому постає нагальна необхідність створити інститут державних адвокатів або іншу структуру, що була б зобов’язана надавати цим громадянам дієву юридичну допомогу і захищати їхні конституційні права.

Оскільки у громадян, які звертаються на “гарячу лінію” Уповноваженого, часто виникає потреба саме у кваліфікованій правовій допомозі, вони мають можливість отримати її тут же, телефоном, від фахівців Секретаріату Уповноваженого.

Крім того, постійними є ситуації, коли особі, яка звернулася на “гарячу лінію”, потрібна ще і психологічна допомога, яка також надається телефоном професійним психологом Секретаріату Уповноваженого. Інколи це зупиняє людину від можливих суїцидних дій.

В умовах загострення політико-правової кризи у країні за рішенням Уповноваженого з 26 травня 2007 р. “гаряча лінія” працює цілодобово. У вечірні та нічні години застосовується автовідповідач з електронним записом звернень громадян. Інформація, яка надходить, обов’язково прослуховується та обробляється, заявникам, які залишають свої повідомлення і контактні телефони, надаються роз’яснення, консультації тощо.

У багатьох випадках за зверненнями, що надійшли на “гарячу лінію” Уповноваженого, заходи для поновлення прав громадян вживаються негайно. Так, оперативно були вирішені питання громадянок: В.Годованчик з с.Бобринець Кіровоградської області щодо виплати допомоги на поховання її матері, Героя Соціалістичної Праці; І.Мандригулі з м.Суми – матері п’ятьох дітей щодо реєстрації її родини в кімнаті гуртожитку, де вона десять років мешкає із своєю сім’єю; М.Ефимової з м.Києва – самотнього інваліда першої групи щодо правової допомоги для подання листа до прокуратури та ін.

Прикладом інформації, отриманої телефоном “гарячої лінії” Уповноваженого, на яку було потрібне оперативне реагування, може бути усне звернення 29 травня 2007 р. уболівальника скандально відомого футбольного матчу за Кубок України з футболу між командами “Шахтар” (Донецьк) та “Динамо” (Київ), який відбувся 27 травня 2007 р. на стадіоні “Олімпійський” у м.Києві, щодо побиття його товаришів співробітниками загону спеціального призначення МВС України “Беркут”. Після роз’яснення про порядок звернення на ім’я Уповноваженого електронною поштою надійшло два звернення від потерпілих уболівальників.

Зважаючи на значний суспільний резонанс, викликаний неадекватною реакцією бійців спецназу під час футбольного матчу на дрібне хуліганство футбольних уболівальників, Уповноваженим на підставі п.1 ст.3 та ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” було відкрито провадження у справі про порушення прав і свобод людини. Зокрема, Уповноважений звернулася до Генеральної прокуратури і Міністерства внутрішніх справ з проханням розглянути це питання і прийняти відповідні рішення.

Прокуратурою м.Києва було порушено кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень працівниками МВС України “Беркут”, передбачених ч.2 ст.365 Кримінального кодексу України. Наказом МВС України до дисциплінарної відповідальності притягнуто посадових осіб МВС, Головного управління МВС України в м.Києві та Управління МВС України в Дніпропетровській області.

Уповноважений з прав людини переконана, що робота “гарячої лінії” і надалі даватиме змогу оперативно отримувати повідомлення про порушення прав і свобод громадян та вживати ефективних заходів щодо їх поновлення, а також надавати безоплатну кваліфіковану правову допомогу громадянам.

За наявності масових, систематичних порушень прав та свобод людини, а також для вирішення резонансних справ Уповноважений вносила акти реагування до органів державної влади та місцевого самоврядування, передбачені ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, щодо усунення виявлених порушень прав людини.

Статтею 15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” передбачений такий акт реагування Уповноваженого на порушення вимог Конституції, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина, як конституційне подання.

Так, 10 вересня 2007 р. Уповноваженим було внесене конституційне подання про визнання неконституційними положень ч.1 ст.102 Закону України від 25 березня 2004 р. №1665-IV “Про вибори народних депутатів України” та підпункту 1 пункту 12) розділу І Закону України від 1 червня 2007 р. №1114-V “Про внесення змін до Закону України “Про вибори народних депутатів України” та деяких законодавчих актів України (щодо порядку проведення позачергових виборів до Верховної Ради України та заміщення народних депутатів України, повноваження яких були достроково припинені)”.

Підставою для подання були результати моніторингу Уповноваженим стану дотримання виборчих прав громадян України, зокрема, тих, які постійно проживають у Республіці Молдова на території Придністров’я.

За даними МЗС України, на час проведення парламентських виборів у березні 2006 р. на консульському обліку в Республіці Молдова перебувало близько 60 тис. громадян України. Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України “Про вибори народних депутатів України” виборчі дільниці утворюються з кількістю виборців від 20 осіб до 2500 осіб. Проте порівняно з останніми президентськими виборами у 2004 р. кількість виборчих дільниць у березні 2006 р. було скорочено з 7 до 2-х: у м.Кишиневі та м.Бєльцях. Тобто одна дільниця мала забезпечити волевиявлення 30 тис. виборців. Унаслідок цього реалізувати своє виборче право змогли лише близько 1,6 тис., або 2,7% громадян України, які постійно мешкають у цій країні. (Детальніша інформація про це конституційне подання буде надана в розділі щодо захисту виборчих прав громадян).

Крім конституційного подання, Уповноважений має право внести подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб. Цей важливий інструмент впливу на посадових осіб Уповноважений використовує насамперед у випадках провадження справ щодо масового та брутального порушення прав і свобод людини.

У 2006 р. Уповноваженим було внесено 18, у 2007 р. – 38 подань: Президентові України, Голові Верховної Ради України, Прем’єр-міністрові України, Генеральному прокуророві України, до Верховного Суду України, Служби безпеки України, міністрів внутрішніх та закордонних справ, інших представників органів державної влади та місцевого самоврядування.

Так, у 2006 р. були направлені подання: Прем’єр-міністрові України Ю.Єханурову про забезпечення конституційних прав на життя і здоров’я мешканців м.Алчевська, потерпілих від аварії в системі теплопостачання; подання Прем’єр-міністрові України В.Януковичу про порушення конституційних прав громадян на належний рівень життя у зв’язку зі зростанням цін і тарифів на житлово-комунальні послуги. У 2007 р. були направлені подання: Президентові України В.Ющенку щодо приєднання України до Міжнародної конвенції про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей 1990 р.; Прем’єр-міністрові України В.Януковичу про порушення конституційних прав громадян на належний рівень життя у зв’язку зі зростанням цін і тарифів на житлово-комунальні послуги; Прем’єр-міністрові України Ю.Тимошенко про дотримання та захист прав українських трудових мігрантів у Португальській Республіці; в.о. міністра внутрішніх справ України М.Корнієнку щодо забезпечення конституційних прав віруючих у с.Рохманів Шумського району Тернопільської області та ін. (Конкретніше про ці та інші подання – у відповідних розділах цієї Доповіді).

Як і в попередні роки, Уповноваженим застосовувались такі активні форми роботи, як комплексне вивчення стану дотримання прав людини безпосередньо у регіонах. Так, протягом лютого–березня 2006 р. здійснювався моніторинг прав і свобод людини у Хмельницькій області. Так, було всебічно вивчено практику роботи по розгляду звернень громадян державними органами та органами місцевого самоврядування Хмельницької області. В обласному центрі із залученням спеціалістів облдержадміністрації, обласного управління Пенсійного фонду України, а також у м.Кам’янці-Подільському було проведено особистий прийом громадян. Усього було прийнято 116 мешканців міст Хмельницького, Кам’янця-Подільського, Ізяславського, Волочиського, Дунаєвецького, Деражнянського, Шепетівського районів. Під час особистого прийому громадяни передали 87 письмових звернень на ім’я Уповноваженого щодо порушення їхніх конституційних прав. Усі ці звернення за дорученням Уповноваженого були уважно розглянуті спеціалістами Секретаріату.

Під час роботи у Хмельницькій області особлива увага була приділена вивченню ряду важливих питань, пов’язаних з дотриманням прав громадян, зокрема, щодо забезпечення права на життя і здоров’я військовослужбовців, захисту мешканців військових містечок від можливих негативних наслідків надзвичайних ситуацій на вибухонебезпечних об’єктах Міністерства оборони України.

За результатами вивчення зазначених питань Уповноважений 25 квітня 2006 р. звернулась до Президента України В. Ющенка з поданням, в якому просила доручити Кабінету Міністрів України вжити відповідних заходів з метою відселення з територій військових арсеналів та баз сімей військовослужбовців та осіб, які втратили зв’язок зі Збройними Силами України, з наданням їм житла відповідно до чинного законодавства. Крім того, 25 квітня 2006 р. було внесене подання Прем’єр-міністрові України Ю.Єханурову про захист прав військовослужбовців, ветеранів війни і військової служби на ефективне безоплатне медичне обслуговування у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України”. (Докладніше це розглянуто у розділі щодо захисту прав військовослужбовців).

Уповноважений вважає, що значним імпульсом для поліпшення роботи зі зверненнями громадян слугуватиме створення представництв Уповноваженого з прав людини в регіонах України. Основним завданням регіональних представників має бути: здійснення на території регіонів моніторингу стану дотримання конституційних прав і свобод людини органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами; налагодження співпраці з органами місцевої влади, громадськими об’єднаннями з метою більш ефективного захисту конституційних прав і свобод громадян; аналіз економічних, політичних, соціальних та інших процесів, що відбуваються в регіонах стосовно захисту прав і свобод людини, забезпечення інформування громадськості про діяльність Уповноваженого через засоби масової інформації; здійснення особистого прийому громадян, розгляд їх звернень, у тому числі з виїздом на місця, в глубинку, підготовка аналітичних матеріалів та пропозицій для внесення актів реагування Уповноваженого.

Важливим критерієм ефективності діяльності Уповноваженого щодо захисту прав кожного, хто звернувся до цієї інституції відповідно до ст.55 Конституції України, є робота, спрямована на запобігання порушенню прав і свобод людини. Істотне значення тут має вдосконалення законодавства, оскільки Уповноважений у рамках своїх повноважень може домогтися у співпраці з народними депутатами України внесення змін і доповнень до законодавства або скасування нормативних актів, які не відповідають Конституції України, міжнародним договорам, учасницею яких є Україна, що має наслідком запобігання порушенню прав широкого кола осіб. (Докладніше про це – в розділі щодо співпраці Уповноваженого з народними депутатами України).

На підставі системного моніторингу звернень громадян, які звертаються за захистом своїх прав, Уповноважений незмінно характеризує ситуацію з правами і свободами людини в країні за багатьма параметрами як незадовільну. Ця узагальнена оцінка не є однобічною чи заангажованою: будівництво правової держави та формування громадянського суспільства в будь-якій країні, тим більше на етапі трансформації України, – процес важкий і довготривалий. При цьому зрозуміло: чим гостріше і чесніше держава і суспільство аналізуватимуть існуючий стан речей, тим більш упевненим буде їхній рух у напрямі, визначеному Основним Законом України.

Органи державної влади та місцевого самоврядування всіх рівнів мають спрямувати зусилля на усунення передусім соціальних причин виникнення скарг громадян. Ретельно вивчаючи ситуацію на місцях, вони не повинні залишати поза увагою і результати моніторингів Уповноваженого з прав людини з різного кола питань, які оприлюднюються в щорічних доповідях і дають реальну картину стану дотримання прав людини в регіонах, аналізуючи проблеми, найбільш притаманні певним областям або містам, що дасть змогу враховувати вузькі місця при плануванні соціально-економічного розвитку регіонів на майбутнє.