Головне меню   

 4.3. Забезпечення земельних прав

Конституція України визначає правові засади використання природних ресурсів, екологічної безпеки, правового режиму власності, прав і свобод людини і громадянина, гарантії цих прав та свобод. Статтями 13 і 14 Конституції України закріплено, що земля є об’єктом права власності Українського народу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельний кодекс України регулює підстави і порядок виникнення, здійснення, припинення та захисту прав суб’єктів на землю, а також закріплює принципово нові підходи до регулювання земельних відносин. З часу набрання ним чинності 1 січня 2002 р. на його розвиток розроблено і прийнято понад 30 законів України. Серед них – закони України “Про землеустрій”, “Про оцінку земель”, “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, “Про державний контроль за використанням та охороною земель” та інші. Однак прийняті нормативно-правові акти поки що не повною мірою врегульовують питання формування земельного ринку, охорони земель та контролю за використанням земельних ресурсів.

Моніторинг Уповноваженого з прав людини засвідчує, що у процесі поглиблення земельної реформи, зі збільшенням кількості власників та землекористувачів намітилася тенденція до стрімкого зростання кількості правопорушень у сфері земельних питань. Якщо у 2006 р. до Уповноваженого надійшло 462 звернення щодо порушення права власності громадян на землю, то у 2007 р. – 1040, що у 2,5 раза більше порівняно з попереднім роком. Найбільша кількість таких звернень надійшла з Київської, Вінницької, Одеської, Черкаської областей та Автономної Республіки Крим.

Недоліки у реформуванні земельних відносин і землекористуванні простежуються як у сфері сільськогосподарського виробництва, так і в інших галузях, де реформування, по суті, знаходиться у початковій стадії. Не створено цілісної системи земельного законодавства, узгодженої з аграрним та цивільним законодавством. Існуючі механізми володіння, користування і розпорядження земельними ресурсами не дають можливості здійснити перехід земельної власності до господарюючих суб’єктів. Майже не здійснюються заходи щодо охорони земель, великі площі ґрунтів із родючими чорноземами не використовуються у сільському господарстві.

Оскільки це призводить до масових порушень прав громадян на землю та тотальної корупції у земельних правовідносинах, Уповноважений у щорічних доповідях про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні постійно присвячує окремий розділ аналізу забезпечення прав власності громадян на землю.

У здійсненні державної політики в сфері земельних відносин, зокрема ведення державного реєстру земель, визначна роль має належати Центру Державного земельного кадастру. Його основними завданнями є ведення автоматизованої системи ДЗК, підготовка та видача довідок щодо наявності відомостей по реєстрації земельних ділянок, реєстрація державних актів і договорів оренди земельних ділянок. Проте нині в Україні понад 700 організацій займаються веденням земельного кадастру, часто дублюючи ці функції. У багатьох областях існують різні способи ведення земельного кадастру з різною системою координат, власною програмою обробки інформації, а подекуди взагалі відсутня система кадастру, що уможливлює спекуляцію землею та махінації з операціями купівлі-продажу.

Як свідчить аналіз звернень громадян до Уповноваженого, виконувані роботи цією структурою ведуться на низькому професійному рівні. База даних не відповідає реальному стану справ. Регіональними філіями не організована робота по реєстрації і видачі правовстановлюючих документів на земельні ділянки. У більшості районних відділів – великі черги громадян.

Уповноважений вважає, що послаблення ролі держави у здійсненні землеустрою призвело до втрати функції планування як основної в системі управління земельними ресурсами, що порушило комплексність у проведенні землевпорядних робіт. Як наслідок, це хаос у використанні земель, утворення сільськогосподарських підприємств неоптимальних розмірів, недоліки в землекористуванні та землеволодінні (черезсмужжя, вкраплювання, вклинення та далекоземелля). В таких умовах конституційні права громадян на землю брутально і систематично порушуються.

Землі під лісами та лісовкриті площі. 10 539,9 тис. га, або 17,4% загальної площі території України (табл. 4.3.1), складають землі лісового фонду. Ліси невипадково називають легенями планети за ту роль, яку вони відіграють у переробці вуглекислого газу. В Україні порівняно з іншими країнами Європи площа лісів становить один з найбільших відсотків. Проте вже сьогодні ці землі знаходяться у великій небезпеці.

Так, у своїх зверненнях до Уповноваженого громадяни, зокрема мешканці Закарпатської, Львівської, Київської областей та Автономної Республіки Крим, висловлюють велике занепокоєння станом використання лісів та інших лісовкритих площ. Від часу видання Указу Президента України №1529/99 від 3 грудня 1999 р. залишилася велика кількість лісів реформованих сільгосппідприємств, які не підлягають розпаюванню. Невизначеність статусу таких насаджень (взагалі не закріплені за лісокористувачами) та відсутність охорони спричинили в них масштабні самовільні рубки та інші порушення лісового та природоохоронного законодавства.

В Уповноваженого викликає тривогу і те, що місцевими органами влади різних рівнів проводиться інтенсивне вилучення у різних лісокористувачів та із земель запасу площ лісів для цілей, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Таблиця 4.3.1. Земельний фонд України (за станом на 1 жовтня 2007 р.)

Як приклад можна навести знищення унікальної діброви урочища “Корналовичі” у Карпатському лісі. Ще в 1980-х роках діброву з 200‑річ­ними дубами на площі 774 га було взято під охорону держави. Але попри це, керівництвом “Львівлісу” проводиться “наукове дослідження”, де головним аргументом є надмірне антропогенне навантаження на діброву, і Львівською обласною радою зменшується площа заказника до 238 га, а решта площі йде під вирубку.

Через рішення Львівської обласної ради під вирубку потрапляє ще 4 тис. га заповідних лісів. Достатньо було лише листа керівництва “Бориславнафтогазу” з переліком видів діяльності підприємства для вилучення цією обласною радою 1830 га цінних порід буку та ялини із заказника “Бориславський”.

До Уповноваженого дедалі частіше надходять письмові колективні звернення мешканців м.Києва з проханням захистити лісопаркову зону. Знищення лісів призведе до значного погіршення екологічного та санітарного стану столиці (докладніше про це буде далі), але протягом 2005–2007 рр. Київська міська рада вже роздала під забудову значну частину парків.

Тільки на сесії Київради, яка відбулася 27 грудня 2007 р., цілих 30 га лісів ландшафтного заказника “Пуща-Водиця” передано хокейному клубу “Сокіл”, який будуватиме спортивно-оздоровчий комплекс з льодовим стадіоном, 13 га із віковими дубами передали до складу земель ТОВ “Рибальський рай”, а ТОВ “Будівельний міжгалузевий альянс” під спорудження житлових будинків виділили 40 га в урочищі “Горбачиха” поряд з Трухановим островом. Навіть нещодавно створений Національний природний парк “Голосіївський” дедалі частіше потерпає від забудовників.

До знищення передусім приміських лісів веде і розширення меж м.Києва. Вже забудована значна частина земель Київської області, що безпосередньо прилягають до міської смуги. Так, активно знищуються ліси Обухівського району, мешканці якого у своїх колективних зверненнях до Уповноваженого повідомляють, що навколо м.Українка, смт Козин, с.Плюти, с.Безрадичі та інших замість лісів зросли цілі елітні міс­течка. 6 га лісів у Броварському районі незабаром перетворяться на рес­торан, готель і житлові будинки ТОВ “Будівельні технології груп”. І цей ганебний процес продовжує набирати сили.

На думку Уповноваженого, однією з причин неефективного ведення лісового господарства та значного ускладнення проблеми боротьби з незаконними рубками під різні об’єкти будівництва, іншими порушеннями лісового законодавства є підпорядкованість лісів багатьом лісокористувачам. На лісових підприємствах немає матеріально-технічної бази для охорони та захисту лісів, дійсних матеріалів лісовпорядкування, планів ведення лісового господарства, проведення санітарно-оздоровчих заходів, матеріалів по обліку лісів, лісорубні квитки виписуються з багатьма порушеннями, немає державних актів на право постійного користування земельними ресурсами. Якість виконаних робіт по відводу лісонасаджень не відповідає вимогам діючої нормативно-технічної документації.

Уповноважений переконана, що неконтрольоване використання лісових ресурсів призводить до значних економічних та екологічних втрат і без негайного вжиття конкретних заходів по захисту лісів нашим нащадкам замість зелених лісових масивів залишиться тільки голий степ та споруди.

Водоохоронні й прибережні захисні смуги. Як наголошувалося Уповноваженим у попередніх щорічних доповідях, практично в кожній області продовжують мати місце факти неефективного контролю за використанням водоохоронних і прибережних захисних смуг. Земельним кодексом України встановлені обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг. Згідно зі ст.63 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” рекреаційними зонами є ділянки суші й водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму.

Водночас масова забудова проводиться не тільки прибережних, а й територій рекреаційного та оздоровчого призначення, без урахування цінності природних ландшафтів та їх ролі в підтриманні екологічної стабільності територій. Сучасна хаотична масова забудова берегів річок супроводжується підвищенням рівня території способом гідронамивів, а безсистемне днопоглиблення вже призвело до руйнування та втрати значної частини високоцінних природних територій та акваторій.

Порушуючи чинне законодавство, відгороджуються від води огорожею, яку становлять котеджі, торговельні та інші об’єкти передусім на узбережжі Чорного та Азовського морів, схилах Дніпра. Громадянам закривається доступ до берега, все безсистемно забудовується. Доходить уже до того, що заради наживи навіть змінюються русла річок. Як, повідомили Уповноваженому мешканці с.Шолохово Нікопольського району Дніпропетровської області, керівництво ТОВ “Ільміц” насипає дамбу і перегороджує річку Солона. На протести селян “... вони найняли охорону, яка у формі і з дубинками шеренгою крокувала по вулиці села, ніби окупанти. Молодь, яка відпочивала на березі річки, була побита – хлопців відлупцювали дубинками, дівчатам бризкали в обличчя сльозогінним газом, а звернення в міліцію залишилося без розгляду”. І такі випадки непоодинокі.

Рішенням Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області передається в оренду на 49 років у постійне користування земельна ділянка площею 40 га, у тому числі 0,8 га під водою – русло прикордонної річки Кучурган. Результатом такого рішення стала повна ізоляція мешканців п'яти сіл району – Павлівки, Миролюбівки, Бузинівки, Новокрасного, Степанівки – від річки та прибережних пасовищ. Орендарі не допускають селян до води, а на самій річці вже побудували сім поперечних дамб, котрі перешкоджають природному стоку та призводять до підтоплення житлових будинків.

Під час перевірки Уповноваженим дотримання конституційних прав мешканців м.Алушти Автономної Республіки Крим міському голові В.Щербині було вказано на незаконне будівництво у 2006 р. розважального комплексу “Робінзон” ТОВ “Івушка”, який був розташований на центральній набережній міста, у зоні міського морського причалу. Врахувавши висловлені зауваження, міський голова вжив усіх заходів для знесення цього комплексу, побудованого прямо на воді, але зроблено це було лише через два роки.

Також до Уповноваженого звернулися мешканці м.Ковеля, які не згодні з рішенням місцевої влади про забудову заплави річки Чорної; мешканці м.Білої Церкви Київської області – із забудовою прибережної зони обхідного каналу річки Рось, мешканці с.Підгірне Обухівського району Київської області – з рішенням про передачу в оренду земельних ділянок у прибережній смузі річки Стугни, яким перекрито їм вільний доступ до річки.

Як вбачається із звернень громадян, які надходять до Уповноваженого, практично в кожному регіоні наявні факти недотримання режиму використання захисних смуг водних об’єктів органами місцевого самоврядування. Так, мешканці с.Привітне м.Алушти АР Крим оскаржують прийняття рішення сільською радою щодо виділення 24 га землі на березі моря під забудову, а мешканка м.Київ Т.Карабович звертається від імені ініціативної групи “Збереження озера “Лебедине” щодо протиправних дій працівників ДКП “Плесо”, які спрямовані на часткове засипання озера та подальшу його забудову.

Уповноважений переконана, що всі ці порушення відбуваються не тільки через відсутність державного контролю за діями органів місцевого самоврядування, які допускають свавілля, а й тому, що у цьому беззаконні фактично безпосередню участь беруть працівники контролюючих організацій. Адже саме вони надають згоду на оренду водних ресурсів та розміщення у прибережних смугах приватних об’єктів. Це є яскравими проявами корупції у цій сфері.

Також треба наголосити, що інвентаризація земель територіальних утворень у комплексі вже багато років не проводилась, а здійснюється вибірково, виключно для виготовлення правовстановлюючих документів. Натомість до цього часу не розроблено методики визначення збитків, що виключає застосування до порушників фінансових санкцій. Тому до чинного законодавства мають бути внесені зміни, що передбачали б як кримінальну відповідальність за ці правопорушення, так і знесення незаконних побудов у природоохоронних та прибережних смугах за рахунок правопорушників, як це, до речі, робиться у Російській Федерації.

Землі в користуванні силових міністерств та відомств. Уповноважений привертає також увагу до такої проблеми, як використання за цільовим призначенням земель, які знаходяться в користуванні силових міністерств та відомств.

Згідно з рішеннями органів влади та місцевого самоврядування, наприклад, за Міністерством оборони України рахується 430,99 тис. га земель, із них посвідчено державними актами лише 257,39 тис. га, що становить 60% загальної площі. Використовується без правовстановлюючих документів 173,6 тис. га, із яких 23,5 тис. га цих земель – взагалі не за цільовим призначенням. Так, у Рівненській області із 32 584,1 га земель, які рахуються за Міністерством оборони, посвідчено державними актами лише 14,78 га, у Дніпропетровській області із 28 751,08 га – 10 га, у Закарпатській області із 12 432,35 га – 307,38 га.

Як свідчать провадження Уповноваженого щодо захисту прав викладачів та курсантів Київського військового ліцею імені Івана Богуна та Одеського інституту сухопутних військ, саме земля, на якій розташовані ці навчальні заклади, і стала однією з головних причин спроб закрити їх.

Не краща картина і в інших силових органах. Міністерством внутрішніх справ із 4,3 тис. га оформлені лише 1,6 тис. га, а решта використовується без правовстановлюючих документів. У Київській області із 922,27 га земель, які рахуються за Міністерством внутрішніх справ, посвідчено державними актами лише 109,12 га, а у Рівненській області 2 земельні ділянки загальною площею 19 га взагалі використовуються не за цільовим призначенням.

У Державній прикордонній службі із 5,8 тис. га посвідчено державними актами лише 1,1 тис. га, а решта – 4,7 тис. га використовується без необхідних документів. Найгірша ситуація у Львівській області, де із 1626,3 га земель, які рахуються за прикордонною службою, лише 116,5 га посвідчено державними актами, а 4 земельні ділянки загальною площею 114,3 га взагалі використовуються не за цільовим призначенням. В Одеській області із 572,3 га таких земель лише 23,7 га посвідчено державними актами, а 104,6 га використовуються не за цільовим призначенням.

На думку Уповноваженого, для захисту земельних прав осіб та суб’єктів потрібно провести повну інвентаризацію всіх земель, закріплених за цими відомствами, та виготовити правовстановлюючі документи у найкоротший строк, що зупинить їх перепрофілювання, зміну цільового призначення та повне розбазарювання.

Використання земель під забудову. Протягом останнього часу біля деяких міст значно зріс попит на розміщення об’єктів житлового будівництва з метою їх подальшої реалізації та отримання значного прибутку. При цьому питання комплексного розвитку території, як свідчить моніторинг Уповноваженого, переважно не враховуються. Більше того, чимало населених пунктів взагалі не мають визначених меж.

Наприклад, у Київській області із 1184 населених пунктів 478, або 40%, не мають документації на встановлення меж цих населених пунктів. Генеральні плани 812 сіл Київської області розроблені ще до 90-х років минулого століття, 230 сільських населених пунктів їх взагалі не мають. Наприклад, у Ставищенському районі цієї області генеральні плани сільських населених пунктів не оновлювалися з 1972 р. Невстановлення меж у натурі та відсутність містобудівної документації породжує численні скарги громадян області щодо їх землекористування, а керівництву районів не дає можливості приймати правильні рішення щодо використання земель та комплексної забудови територій.

Громадяни у своїх зверненнях до Уповноваженого повідомляють, що на місцевому рівні також поширена ганебна практика, коли відведення земельної ділянки робиться для якоїсь певної мети, а після виготовлення правовстановлюючих документів і прийняття відповідного рішення ці землі або пустують, або продаються для використання зовсім в інших цілях.

Уповноважений вважає, що багато рішень з земельних питань приймається місцевими органами без обґрунтувань, які часто визнаються незаконними, і, як наслідок, призводять до масових порушень прав громадян. Особливо це стосується великих міст.

Як свідчить моніторинг Уповноваженого, відсутність контролю за використанням земель призводить до забудови не тільки вільних ділянок, а й зон відпочинку майже в усіх містах. Переважна більшість дитячих та спортивних майданчиків, парків і прибережних захисних зон у містах йде у кращому разі з молотка на аукціонах, а частіше – на так званих конкурсах і потрапляє до рук заздалегідь відомих та зацікавлених юридичних осіб, чим брутально порушуються права мешканців розташованих поряд будинків.

Люди у містах змушені об'єднуватися для припинення таких свавільних забудов та шукати захисту своїх конституційних прав на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Так, за захистом та наданням необхідної допомоги до Уповноваженого звернулися 332 мешканці багатоквартирних будинків вул. Ільфа і Петрова м.Одеси щодо збереження дитячого майданчика, який забудовується багатоквартирним будинком, мешканці багатоквартирних будинків на вул. Лісопарковій м.Кіровограда – щодо недопущення будівництва заправної станції на землях рекреативно-оздоровчого призначення та проведення фізичними особами вирубки понад 100 соснових дерев, 74 мешканці багатоповерхових будинків на вул. Карпенка м.Миколаєва повідомляють про вирубку скверу та будівництво на його місці торгового центру ПП “Нікольський посад”.

Уповноважений переконана, що для запобігання містобудівним помилкам при освоєнні території органи місцевого самоврядування, які надають земельні ділянки та дозволи на будівництво об’єктів містобудування, мають насамперед враховувати громадську думку, радитися з мешканцями, інте­реси яких зачіпають новобудови, а також залучати замовників до вирішення питань комплексного розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів, звертаючи увагу на природоохоронні заходи.

Перерозподіл землі. Формально земля в країні стала товаром, який мав би мати реальну ринкову вартість. Проте, як свідчить моніторинг Уповноваженого, місце мають непоодинокі факти, коли земельні ділянки під забудову місцеві ради, за символічну плату, передають у оренду юридичним та фізичним особам, які потім перепродують їх уже за комерційними цінами.

Так, під час проведення Уповноваженим комплексної перевірки стану дотримання прав і свобод людини у Хмельницькій області було з’ясовано, що у 2005 р. від продажу землі до бюджету Хмельницької області надійшло понад 27 млн грн, але лише 187 тис. грн – за продаж земельних ділянок обласного міста. Водночас тільки за 2005 р. рішеннями Хмельницької міської ради було передано за символічну плату, на умовах оренди (від 25 до 49 років), переважно під забудову, у користування суб’єктам підприємницької діяльності аж 129 гектарів. Це фактично є брутальним порушенням прав громади міста.

Грабіжницький перерозподіл землі, у тому числі в межах міст, дедалі частіше супроводжується травмуванням і навіть загибеллю людей. Вище у розділі щодо стану судового захисту прав людини вже йшлося про трагічну загибель 40-річної мешканки м.Алушти АР Крим Наталії Кобелєвої. Доля доведеної до самогубства мешканки Алушти, яка 29 червня 2006 р. під час сесії міської ради викинулася з балкона п’ятого поверху міськвиконкому, виявила системні порушення можновладцями цього міста чинного законодавства у сфері земельних правовідносин.

Уповноваженим було відкрито провадження, під час якого фахівці Секретаріату Уповноваженого ретельно вивчали на місці фактичні обставини цієї трагедії. Н.Кобелєва та її сусіди, які упродовж кількох десятиліть розчищали пустир, облаштовуючи на ньому невеличкі садово-городні ділянки, неодноразово зверталися до Алуштинського міськвиконкому, щоб узаконити своє право на ці клаптики землі. Але на свої звернення отримували лише казенні відповіді-відписки.

Всупереч Закону України “Про оренду землі”, який передбачає врахування прав третіх осіб, міськрада своїм рішенням від 22 травня 2002 р. віддала їхні городи в 15-річну оренду фірмі “Спортивний клуб “Алустон–98” під будівництво спортивної бази, план забудови якої навіть не розглядався. Як з’ясувалося під час перевірки представниками Уповноваженого, насправді ж, на виділеній землі площею в 1 га планується зведення елітного багатоповерхового будинку. Попри те що на виділеній ділянці за три роки нічого не було збудовано, прокуратура не оскаржує рішення міської ради про укладення договору оренди землі зі СК“Алустон–98”.

Навпаки, виконувач обов’язків прокурора А.Могаричов, у грудні 2005 р. подає в інтересах міськради до Алуштинського міського суду позовну заяву з вимогою, щоб Н.Кобелєва звільнила земельну ділянку та знесла споруди на ній, оскільки її діями, як зазначається в заяві, “порушуються інтереси держави” у сфері порядку користування та охорони земель. 8 лютого 2006 р. судом задовольняється позов.

Таким чином, змушена констатувати Уповноважений, для відібрання у простої людини єдиного джерела існування та утримання неповнолітнього сина – маленького клаптика землі площею 4 сотки (про що вона неодноразово повідомляла в своїх зверненнях в офіційні інстанції міста) – на догоду бізнесовій структурі в Алушті була запущена і використана на повну потужність уся владна машина – від суду та прокуратури аж до міськради.

Зіткнувшись з небажанням міського голови В.Щербини навіть вислухати її і за мовчазного споглядання за подією депутатів міськради, жінка на знак протесту проти свавілля та бездушності посадовців пішла з життя. Її неповнолітній син Валентин залишився круглим сиротою.

На переконання Уповноваженого, це не Наталія Кобелєва звела рахунки із своїм життям – її бездушно розчавила система влади, довівши таким чином до самогубства. Обурення й подив викликає також те, що прокуратура міста навіть не спромоглася на кримінальну справу за резонансною подією, відмовивши в її порушенні за формальними підставами.

Уповноважений вважає, що одним із суттєвих факторів, що призвів до трагічного фіналу, є порушення конституційних прав мешканців м.Алушти на інформацію щодо прийняття депутатами міськради рішень про виділення земельних ділянок у місті.

Як засвідчив моніторинг Уповноваженого, тут вже стало практикою, коли міськрада передає землю у довгострокову оренду іноземцям. Так, її рішенням від 5 липня 2006 р. затверджено договори оренди земельних ділянок російсько-українському ТОВ “Кримтехсервіс” (0,194 га терміном на 10 років), громадянам Російської Федерації Л.Косарєвій та Л.Дзогій – 0,0291 га терміном на 49 років. Також виявлено значну кількість фактів виділення міськрадою земельних ділянок для посадових осіб, чимало з яких носять суддівські мантії, а також відвертого розбазарювання державної землі.

Враховуючи наведене, 10 жовтня 2006 р. Уповноважений з прав людини звернулася з поданням до Генерального прокурора України з приводу брутального порушення прав алуштинців на землю. Це подання було вручено Генпрокурору О.Медведьку Уповноваженим особисто.

За результатом проведеної перевірки за поданням Уповноваженого прокуратурою було встановлено, що міською радою надавалися земельні ділянки фізичним особам навіть без їхніх заяв, юридичним особам відводилися значні земельні ділянки без погодження з відповідними службами, за відсутності містобудівного обґрунтування та генплану забудови. Як наслідок, у місті тільки протягом 2006 р. площа земель, на яких допущено порушення земельного законодавства, зросла майже на 17 га і становить понад 37 га.

Усе це свідчить про прогалини в чинному законодавстві, які призвели фактично до значних порушень прав людини при проведенні земельної реформи в Автономній Республіці Крим, зокрема в Алушті. Уповноважений вкотре наголошує, що кримська земля має бути всенародною власністю, а не окремих приватних осіб.

Самозахоплення земель. Незважаючи на прийняття 11 січня 2007 р. Верховною Радою Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки”, який передбачає кримінальну відповідальність, проблема самозахоплення земель стала ще актуальнішою. Самозахоплення земельних ділянок стало одним із поширених порушень норм земельного законодавства, якому на місцевому рівні сприяють своєю бездіяльністю державні чиновники. За даними Держінспекції по конт­ролю за використанням та охороною земель, в Україні самовільно захоплено понад  230 тис. га земель.

Найгострішого характеру набула проблема самозахоплення земель депортованим кримськотатарським населенням у Криму, яка вже фактично переросла у силове протистояння з органами влади та місцевим населенням. Ще у 2003 р. за численними колективними зверненнями громадян Уповноваженим було відкрито провадження щодо самозахоплення земель у Автономній Республіці Крим. Уповноважений особисто зустрілась з протестуючими.

Водночас тільки протягом 2006 р. на території м.Сімферополя, Бахчисарайського та Сімферопольського районів депортованими громадянами було здійснене самозахоплення земельних ділянок загальною площею 1230 га. У Сімферопольському районі на території Мирнівської селищної ради самочинно захоплено 933 га, Чистенської – 170 га, Молодіжної – 119 га, Добровської сільської ради – 550 га переважно орної землі.

На теперішній час до акцій самозахоплення приєдналося й інше населення республіки. У самозахопленнях взяли участь понад 10 тис. громадян України. Цей процес має неконтрольований характер. У перспективі будь-яка візуально вільна земельна ділянка є потенційним об’єктом самозахоплення. Проте із захоплених земельних ділянок багато вже мають законних власників з-поміж приватників і колективних підприємств.

Самовільне заняття земельних ділянок відбувається не тільки під будівництво житла, а й під комерційні об’єкти, бензозаправні станції, приватні пансіонати, ресторани, магазини та розважальні заклади. Наведення порядку місцевою владою у знесенні таких самовільних побудов нерідко викликає спротив населення і навіть призводить до масових зіткнень. Так, 9 грудня 2007 р. на плато Ай-Петрі відбулося зіткнення між співробітниками спецпідрозділу “Беркут” та кримськими татарами через самовільне незаконне будівництво кафе, власник якого проігнорував рішення суду про знесення будівлі.

На думку Уповноваженого, на законодавчому рівні у першочерговому порядку потрібно розробити методику визначення збитків, завданих самовільним захопленням земельних ділянок, як фізичними, так і юридичними особами. Органам державної влади та місцевого самоврядування потрібно забезпечувати дотримання вимог земельного законодавства по наведенню порядку з самозахопленнями та застосовувати до порушників фінансові санкції.

Землі дитячих та лікувальних установ. Як і в попередні роки, залишається дуже гострою проблема, пов’язана з земельними відносинами, як-то, знищення оздоровчих таборів, лікувальних та навчальних закладів, які знаходяться на привабливих земельних територіях. Так, шляхом численних операцій, пов’язаних з перереєстрацією і зміною форми власності спільно створене майно Совєтського району АР Крим – міжколгоспний дитячий табір “Веселий”, розташований у м.Судаку, перейшов у руки фізичної особи. Табір має автономне водопостачання, очисні споруди, благоустроєну територію близько 5 га, знаходиться на відстані 200 метрів від берега моря. Цей об’єкт оздоровлення дітей було побудовано за спільного фінансування та трудовими ресурсами колгоспів, радгоспів району із залученням різних господарств Криму.

Цей дитячий табір мав би стати власністю територіальної громади району або Автономної Республіки Крим та працювати на потреби дітей. Однак фактично відбулося “обкрадання громади”, адже привласнено дитячий оздоровчий комплекс з надзвичайно цінною земельною ділянкою поблизу моря без будь-яких фінансових витрат.

З застосуванням подібних сумнівних операцій майже припинено функціонування єдиного у Криму санаторію матері та дитини “Ясна Поляна”, що належить Укрпрофоздоровниці.

Інші приклади. Прокурором Дніпропетровської області порушено кримінальну справу стосовно службових осіб Петропавлівської райдержадміністрації, які замість збереження до передачі у комунальну власність району Петропавлівського міжколгоспного дитячого оздоровчого табору “Берізка” незаконно реорганізували його на праві власності Петропавлівського районного комітету профспілки працівників агропромислового комплексу, який здійснив безоплатне відчуження будівель та майна оздоровчого дитячого табору вартістю 1 576 508 грн на користь товариства з обмеженою відповідальністю.

Тільки завдяки своєчасному втручанню Уповноваженого збережено від продажу у с.Виграїв Корсунь-Шевченківського району Черкаської області міжколгоспний дитячий оздоровчий центр “Рось”, який знаходиться на березі річки Рось і займає територію близько 5,4 га.

Уповноважений переконана, що, звісно, нових власників цікавить не відпочинок дітей, а привабливі земельні ділянки та дохід, який можна отримати у разі їх продажу, а тому не може погодитися з тим, що заради незаконного збагачення окремих осіб нехтується право на здоров’я дітей.

Захист права на отримання земельної частки (паю). Земельна реформа в Україні зумовила значні, особливо у сільському господарстві, структурні зміни у власності на землю, в землеволодінні й землекористуванні. Право на отримання земельної частки (паю) набули майже 7 млн громадян. Водночас до Уповноваженого досі надходять звернення щодо надання земельного паю реформованого господарства. Звертаються переважно колишні члени КСП, які звільнилися, виїхали з реформованого господарства, спадкоємці, а також працівники соціальної сфери села.

Як свідчить моніторинг Уповноваженого, на жаль, багато порушень чинного законодавства було допущено ще при формуванні списків членів КСП, згідно з якими видавалися сертифікати на право власності на земельну частку (пай), і кількість звернень з цих питань залишається значною. Так, до Уповноваженого надійшли колективні звернення від громадян з Житомирської, Київської, Херсонської та інших областей, яких не було включено до списку-додатку до державного акта на право колективної власності на землю. Типовим є звернення громадян с.Млинище Житомирського району Житомирської області. Близько 100 осіб тут не було включено до списків. Громадяни подали позовні заяви до суду, але цивільна справа була зупинена у зв’язку з тим, що із 756 власників земельних паїв 87 померли, а їхні правонаступники не з’ясовані.

Уповноважений наголошує також на тому, що найбільш необ’єктивним було ставлення до виділення земельних ділянок працівникам соціальної сфери на селі. Ці верстви населення у більшості випадків залишилися поза увагою.

Відповідно до Указу Президента України “Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи” №584 від 12 квітня 2000 р. передбачено формування земельних масивів у розмірі не менше 50% наявної площі земель запасу та резервного фонду для надання у користування земельних ділянок працівникам соціальної сфери села та пенсіонерам з їх числа. За рішенням відповідного органу місцевого самоврядування вони мають право отримати у власність земельну ділянку із земель запасу.

Проте у зверненнях, які надійшли від вчителів, медиків, працівників інших установ сільської соціальної сфери Кіровоградської, Київської, Одеської та Хмельницької областей йдеться про те, що ці вимоги не тільки не виконуються, а й заявникам навіть відмовляють у розгляді звернень. Так, до Уповноваженого за допомогою про надання земельних ділянок працівникам освіти звернулися: М.Кулик, директор Загальцівського навчально-виховного об'єднання “Школа І–ІІІ ступенів – дитячий садок” Бородянського району, З.Унинець з с.Забір'я Києво-Святошинського району Київської області, Н. Балахніна з с.Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області від імені вчителів сільської ЗОШ І–ІІІ ступенів, І.Дубей з с.Сугокліївка Бобринецького району Кіровоградської області та багато інших.

За всіма цими зверненнями відкриті провадження Уповноваженого про порушення прав і свобод людини.

Уповноважений також вважає за необхідне привернути увагу і до інших проблем, що призвели до масових порушень прав людини на землю. Так, при роздержавленні та приватизації земель колективних сільських господарств не було проведено уточнення земель, які передавались у власність. Це стало причиною втрати точних планово-картографічних матеріалів сільськогосподарських підприємств та спричинило технічні проблеми при видачі державних актів на право власності на земельні ділянки, державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на них. Також при розпаюванні у вартість і розміри земельної частки (паю) внесені всі види сільськогосподарських угідь без урахування їхньої якості, й видані сертифікати на право на земельну частку (пай). У землі запасу були передані малородючі, деградовані та віддалені від населених пунктів земельні ділянки, що негативно вплинуло на їх обробіток.

Відповідно до Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” право на земельний пай може бути об’єктом купівлі-продажу, дарування, міни, спадкування та застави. Водночас з прийняттям Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” продовжено мораторій на продаж сільськогосподарських земель. До речі, як свідчать соціологічні дослідження, більшість населення країни позитивно сприймає його продовження.

Проте станом на 1 жовтня 2007 р. вже відбулось 1 112 412 переходів права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, зокрема через успадкування, дарування, обмін та продаж (табл. 4.3.2), тобто вже кожна шоста частка (пай) змінили свого власника.

Аналіз звернень громадян до Уповноваженого, зокрема з Макарівського району Київської області, свідчить, що у багатьох випадках селян, насамперед через бідність, фактично спонукають таким чином до прихованого продажу їхнього права на земельну частку (пай) за цінами, які не відповідають реальній цінності української землі. Уповноважений переконана, що це є форма ошукування селян.

Таблиця 4.3.2. Інформація про рух права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом (за станом на 1 грудня 2007 р.)

Брутальним порушенням права власності на землю є випадки, коли при оформленні посадовими особами рад необхідних документів на право власності на земельну ділянку розмір земельних паїв селян свідомо значно зменшується. Так, мешканці с.Вороньків Бориспільського району Київської області Л.Полубейник при видачі державного акта права власності на земельну ділянку значно зменшується розмір земельної частки (паю) з 2,65 га до 1,615 га, а З.Прокопенко із с.Новосілки Макарівського району Київської області зменшується розмір земельного паю з 2,46 га до 1,60 га. І це під Києвом, де кожна сотка землі коштує до 6 тис. доларів. Їхні звернення щодо порушення права власності на землю у даний час знаходиться на контролі Уповноваженого.

На жаль, такі звернення надходять і з інших регіонів країни. Землевласникам А.Стаценко з с.Іванівка Розівського району Запорізької області безпідставно зменшено розмір земельного паю з 9,3 га до 6,8 га, О.Перехристюку с.Шляхове Бобринецького району Кіровоградської області – з 6,18 га до 5,08 га.

Уповноважений підтримує рішення тих судів, які визнають безпідставним зменшення розміру земельного паю та поновлюють права громадян. Прикладом є рішення Хмельницького міськрайонного суду, яким підтверджено незаконність зменшення розміру земельного паю з 2,97 га до 1,43 га при виготовленні державного акта на право власності на земельну ділянку мешканці с.Копистин Хмельницького району М.Корнієнко.

Із Запорізької, Херсонської, Київської областей та Автономної Республіки Крим до Уповноваженого надійшли звернення щодо перешкод, яких зазнають власники з боку посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування під час отримання державних актів на право приватної власності на землю. У своїх зверненнях громадяни оскаржують дії посадових осіб органів місцевого самоврядування та прийняті рішення відповідними радами (оплата за встановлення меж на місцевості, тяганина у оформленні та видачі державних актів).

Також необґрунтовано, із значними затягуваннями в часі проводяться уточнення списків власників сертифікатів на місцях. Керівництвом райдержадміністрацій несвоєчасно підписуються вже виготовлені правовстановлюючі документи. Масові приклади є, зокрема, у Києво-Святошинській, Бородянській, Іванівській та Васильківській райдержадміністраціях Київської області. Тут заявникам часто просто відмовляють через відсутність бланків державних актів на право власності на земельну ділянку.

За допомогою до Уповноваженого щодо отримання державного акта права власності на земельну ділянку також звернулися 55 мешканців с.Гришки Деражнянського району Хмельницької області, С.Дмитренко із с.Литвинівка Вишгородського району Київської області та Н.Чабар із с.Журівка Миколаївського району Одеської області, для яких тяганина з оформленням державних актів триває уже протягом трьох років.

Мешканка м.Дніпропетровська Д.Павленко інформує Уповноваженого про допущення технічних помилок працівниками ВАТ НВП “Орбіта” при оформленні державного акта на право власності на земельну ділянку, Г.Шамота повідомляє про видачу двох державних актів різним людям на одну земельну ділянку у с.Підгірці Обухівського району Київської області, селяни В.Семенцов із с.Воропаїв та Н.Гримальська із с.Пірнове Вишгородського району Київської області повідомляють про видачу державних актів за підписами голови РДА, але за відсутності печатки та дати реєстрації.

Загалом картина щодо оформлення та видачі державних актів на право власності громадян України на земельні ділянки взамін сертифікатів на земельну частку (пай) по регіонах надана в таблиці 4.3.3.

Оренда землі. Якщо у попередні роки селяни загалом зверталися до Уповноваженого про надання їм земельних паїв реформованих сільських господарств, то у 2006 – 2007 рр. більшість звернень стосуються використання орендованих земель.

Станом на 1 жовтня 2007 р. було укладено 4,3 млн договорів оренди земельних часток (паїв). Площа земель за договорами оренди становить 17,9 млн га. Серед договорів оренди переважають договори зі строком дії 4–5 років (60,6%).

Водночас кількість договорів оренди землі, укладених з власниками земельних часток (паїв), зменшується. Наприклад, порівняно з 2005 р. у 2007 р. тільки у Київській області зменшилася кількість укладених договорів із землевласниками з 271 408 до 249 673.

На превеликий жаль, як повідомляють у своїх зверненнях громадяни, є непоодинокі факти, коли найкращі сільськогосподарські землі, найбільш високопродуктивні угіддя не використовуються, пустують та заростають бур’янами. У 2006 р. із усіх сільськогосподарських земель, наприклад, у Київській області не використовувалися зовсім або використовувалися нераціонально 134,0 тис. га, в тому числі 81,5 тис. га ріллі. Найбільше цих земель не використовувалося в Бородянському районі – 24, 3 тис. га, що становить майже 26% території району, тобто більше, ніж кожний четвертий гектар. Подібна ситуація через брак господарського ставлення спостерігається й у більшості інших областей України.

Земля часто передається у власність новим користувачам, які не мають достатніх знань для раціонального землекористування, що на практиці призводить до очевидного ігнорування екологічних наслідків. Недбале господарювання спричиняє порушення сівозмін, засміченість, забруднення та виснаження ґрунтів. Відновлення таких земель потребує значних фінансових витрат і часу.

Серед форм оплати за оренду земельних часток (паїв) домінує натуральна (сільськогосподарською продукцією) і грошова. У 2007 р. орендна плата за один гектар на рік найнижчою була у Рівненській області і становила 98,5 грн, найвищою у Черкаській області – 189,8 грн, у середньому по Україні – 139,3 грн.

Водночас є ганебні приклади, коли новими землекористувачами часто не тільки підробляються документи щодо оренди землі, а й проводиться самовільне захоплення земель сільськогосподарського призначення. Так, до Уповноваженого від імені землевласників колишнього колгоспу “Полісся” Борзнянського району Чернігівської області звернулася Н.Блоха про захоплення їхніх земель правонаступниками реформованого господарства. Було встановлено, що СТОВ “Полісся” не уклало жодного договору оренди земельних ділянок, а ДП “Агроінвест” уклало – не на всі землі, що задіяні в сільгоспвиробництві. Тільки після звернення Уповноваженого керівникам агроформувань видані приписи про усунення порушень та їх зобов’язано укласти з землевласниками договори оренди відповідно до земельних ділянок, що знаходяться в обробітку.

Таблиця 4.3.3. Інформація щодо оформлення та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на земельну частку (пай) (за станом на 1 грудня 2007 р.)

Про аналогічне правопорушення захоплення земель ТОВ “Судноверф “Гавань” повідомила Уповноваженому й І.Чумакова із м.Маріуполя Донецької області.

Від імені землевласників реформованого господарства за допомо­гою до Уповноваженого звернувся О.Компанієць із селища Єлизаветградка Олександрійського району Кіровоградської області щодо підробки їх підписів при укладенні договорів керівником СТОВ “Пік”. Мешканець с.Кошари Конотопського району Сумської області О.Стрелець повідомляє про використання керівником ПСП АФ "Хлібороб" земельних паїв 118 громадян на площі 369 га без договорів оренди землі, К.Кузьміна із с.Угловата Христинівського району Черкаської області інформує щодо протиправних дій директора СТОВ “Угловатське” по укладанню договорів оренди землі. Договори видаються землевласникам тільки через два роки з виправленнями та численними дописками. Водночас їхні земельні ділянки передаються в суборенду корпорації “Украгротех”.

Вишгородською райдержадміністрацією Київської області тільки протягом 2006 р. з порушенням чинного законодавства, за безцінь розпродано та роздано в оренду понад 100 га земель Новопетрівської сільської ради. Без проведення аукціону продано 12 га колишніх теплиць. Без врахування потреб розвитку села райдержадміністрація надала в оренду 92 га новопетрівських земель трьом так званим фермерам – мешканцям м.Вишгорода. Новими власниками ця земля за призначенням не використовується.

Уповноважений переконана, щоб унеможливити масове порушення права власності громадян на оренду землі, потрібне законодавче врегулювання земельних відносин, зокрема, слід передбачити визначення різних видів плати за землю (земельний податок, оренда, плата за землю і ціна землі) на єдиній методологічній основі. Також треба врахувати, що нинішня структура новостворених землеволодінь і землекористувань, сформованих у процесі реформування КСП, не відповідає територіальним умовам сучасного сільськогосподарського виробництва.

Зміна цільового використання земель. Чинне законодавство чітко визначає, що незалежно від зміни власника цільове використання земель не змінюється. Це повинні контролювати органи державної влади і місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень. Проте зміна цільового призначення земель вже набрала масового характеру. Основною метою цього є не впорядкування й ефективне використання переважно сільськогосподарських угідь, а те, щоб знайти вузькі місця в законодавстві та отримати легкі доходи від продажу землі.

Відповідно до чинного законодавства рішення щодо зміни цільового призначення здійснюється органами виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах своєї компетенції. Проте голови райдержадміністрацій, особливо приміських, продовжують безперервно, без обґрунтувань надавати відповідні дозволи та затверджувати документацію із зміни цільового призначення землі.

Як повідомляють працівники реформованого КСП АК “Бучанський” Ірпінського району Київської області, остаточно ще не затверджена схема розпаювання сільськогосподарських земель, проте місцевими органами влади погоджується зміна їх цільового призначення та вже розпочато їх продаж.

Так, заявник М.Титаренко з м.Борисполя Київської області інформує про передачу земельної ділянки, яка йому була надана у власність у результаті розпаювання КСП “Бориспільський” згідно з державним актом права власності на землю, ТОВ “Тавріс”. Це ТОВ отримало державний акт права власності на землю у 2006 р. на загальну площу аж 42,31 га, із зміною цільового використання землі, куди ввійшла й земельна ділянка заявника. За цим зверненням відкрито провадження, але, незважаючи на неодноразові звернення до Генеральної прокуратури України про проведення перевірки фактів передачі цієї земельної ділянки, вмотивованої відповіді Уповноваженому так і не надано.

Проблеми судового захисту права на землю. Водночас для зміни цільового використання земель, там, де чиниться законне протистояння землевпорядних органів, як це не прикро, використовуються і судові органи. Наприклад, рішенням Макарівського районного суду Київської області від 2 листопада 2005 р. (подібних рішень прийнято понад п’ять тільки в 2005 р.) Макарівську райдержадміністрацію Київської області зобов’язано надати дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 74,9 га для зміни її цільового призначення із ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва й обслуговування жилих будинків, а після виготовлення відповідної документації затвердити її.

Також завдяки судовим рішенням було примушено Бориспільську райдержадміністрацію Київської області незаконно змінити цільове призначення земель сільськогосподарського призначення площею 180,4 га на землі промисловості та передано їх у власність ВАТ “Племзавод “Бортничі” шляхом безоплатної передачі. Подібне тут же вчинено із землями сільськогосподарського призначення загальною площею 203,0 га, які також безоплатно передані згідно з судовими рішеннями у власність АТВТ “Укрінформ”.

При передачі цих земельних ділянок у власність землевпорядна документація з відповідними органами не погоджувалась, експертиза цієї документації, яка є обов’язковою, не проводилась і взагалі не надійшла у районний відділ земельних ресурсів, як цього вимагає порядок.

А суддею Господарського суду АР Крим І.Іщенко ухвалою суду 25 жов­тня 2007 р. зобов'язується навіть Республіканський комітет з земельних ресурсів АР Крим підготувати позитивний висновок державної землевпорядної експертизи з оцінки й погодження проекту відведення ТОВ “Південькурортбуд” земельної ділянки для розміщення та обслуговування котеджного села у с. Виноградне міста Алушти АР Крим. Крім того, в ухвалі суду вказується на те, що в разі ненадання позитивного висновку упродовж 20 днів з дня вступу в законну силу ухвали вважати проект відведення ТОВ “Південькурортбуд” земельної ділянки таким, що отримав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи і підлягає розгляду та затвердженню на загальних підставах.

Таким чином, суди розпоряджаються землями територіальних громад, визнаючи право на оренду і складання проекту відведення, накладення арешту на земельні ділянки сільських рад лише на підставі звернень про виділення земельних ділянок та відмови сільських рад у їх наданні. Уповноважений з прав людини вважає, що такими діями окремих суддів порушуються та нехтуються норми земельного та містобудівного законодавства, і вони мають всі ознаки їх корупційних дій.

Підсумовуючи, Уповноважений змушена констатувати, що практично в усіх регіонах України триває брутальне та масове порушення права власності громадян на землю державними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

По-перше, відсутність генеральних планів розвитку міст та сіл, невизначення їх земельних меж сприяють захопленню та подальшому перепродажу за комерційними цінами земельних ділянок сумнівними приватними фірмами та компаніями, навіть іноземними.

По-друге, безконтрольність у використанні власниками й землекористувачами сільськогосподарських земель не за призначенням та сприяння у зміні їх цільового призначення призвело до зміни цілісності земель агропромислового комплексу.

По-третє, на порушення чинного законодавства триває незаконна забудова зелених, парково-лісових зон, водоохоронних та прибережних захисних смуг водних об’єктів.

Уповноважений вважає, що в сучасних умовах для забезпечення конституційних прав громадян на землю потрібно прийняти відповідні закони України щодо посилення відповідальності за прийняті рішення керівників державної та місцевої влади з земельних питань. Для забезпечення законності у використанні земельних ділянок у першочерговому порядку здійснити прийняття законів України “Про загальнодержавну програму використання та охорони земель”, “Про державний земельний кадастр” та “Про ринок земель”.