|
Голові Закарпатської
ПОДАННЯ
Щодо порушення конституційних прав Вдруге до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звертаються матері багатодітних сімей Тячівського району (список додається) з приводу порушення їхніх конституційних прав: невиплати матеріальної допомоги багатодітним сім’ям, неможливості отримати кошти і кредити на придбання будматеріалів для будівництва житла, придбання одягу, взуття для дітей та продуктів харчування, а також на неправомірні дії голови райдержадміністрації Богачика В.Д. 10 квітня 2000 р. багатодітні матері разом з дітьми влаштували облогу вхідних дверей будинку комітетів Верховної Ради України по вул.Шовковичній, 4, ночували у під’їзді на сходах, пікетували Верховну Раду України, Адміністрацію Президента. Мною та відповідальними працівниками Секретаріату Уповноваженого вони були прийняті на особистому прийомі. За їхніми вимогами і скаргами відкрито провадження відповідно до п.1 ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. Аналізуючи їх письмові заяви, Уповноважений з прав людини дійшла висновку, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування Тячівського району не забезпечують виконання вимог законодавства України щодо створення належних умов життя багатодітним сім’ям, не проявляють належної уваги до розгляду їхніх звернень. На підставі викладеного, керуючись п.3 ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, направляю звернення заявниць для уважного їх розгляду, перевірки фактів, викладених у заявах, та вжиття вичерпних заходів щодо поновлення прав і законних інтересів заявниць. Про прийняті рішення та вжиті заходи прошу повідомити Уповноваженому з прав людини. Додаток: 16 арк. Н.Карпачова 27.04.2000 р.
Міністру юстиції України
ПОДАННЯ
Щодо виплати заборгованої громадянину До Уповноваженого Верховної Ради з прав людини вже неодноразово звертався громадянин Кувічинський В.Ф. з приводу невиконання судового рішення, винесеного Рубіжанським міським судом Луганської області, виконавчий лист №2-2265/98 р., щодо виплати йому заборгованої заробітної плати та розрахункових коштів по звільненні. Уповноваженим з прав людини проводилося провадження справи, було направлено звернення до Луганського обласного управління юстиції, але питання до цього часу не вирішується. З матеріалів, які є у справі по виконанню рішення суду, директором Департаменту державної виконавчої служби Тертичним В.Г. чотири рази надавалося доручення Луганському обласному управлінню юстиції щодо виконання виконавчого листа по справі Кувічинського В.Ф. (04.11.99 р.; 08.12.99 р.; 13.01.2000 р. та 26.01.2000 р.). На підставі викладеного та керуючись п.3 ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” прошу Вас вжити відповідних заходів щодо усунення порушень прав гр. Кувічинського В.Ф. Про результати прошу повідомити Уповноваженому з прав людини. Додаток: на 42 арк. Н.Карпачова 18.05.2000 р.
Голові Верховного Суду України
ПОДАННЯ
Про сприяння поновленню порушених прав До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звернувся інвалід ІІ групи, батько багатодітної сім’ї Мілюков Є.Д. з приводу, на його думку, незаконного постановлення рішення Суворовським районним судом м.Херсона від 17 листопада 1999 р., який відмовив йому в задоволенні позовних вимог до АТ “Херсонавтотранс” про стягнення матеріальної та моральної шкоди. При цьому Мілюков Є.Д. стверджує, що тим же Суворовським районним судом м.Херсона раніше тричі приймались рішення (08.04.1996 р., 08.04.1997 р., 25.12.1997 р.), якими визнавалось, що місцем одержання ним травми була територія Ново-Каховського автовокзалу, внаслідок чого він став інвалідом ІІ групи і йому “Херсонавтотранс” відшкодував матеріальні і моральні збитки. Останнім рішенням від 17 листопада 1999 р. суд відмовив у відшкодуванні збитків, посилаючись на те, що позивач Мілюков Є.Д. не в повному обсязі довів вину відповідача. Згідно із ст.30 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, як вбачається з рішення, обґрунтував свої позовні вимоги, а відповідач належним чином, як це випливає з рішення, не спростував доводи позивача, не довів, що Мілюков Є.Д. одержав травму в іншому місці і за інших обставин. Не спростувала вимоги позивача у своїй ухвалі і касаційна інстанція Херсонського обласного суду від 16 лютого 2000 р. Узагалі ухвала судової колегії в цивільних справах не відповідає вимогам ст.318 ЦПК України, оскільки в ній не зазначено, якими конкретними даними спростовувались доводи скарги, з посиланням на відповідні матеріали справи. Керуючись п.3 ст.3, п.3 ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу Вас у порядку ст.329 ЦПК України витребувати вказану цивільну справу для вирішення питання про наявність підстав для принесення протесту в порядку судового нагляду. Додаток: на 29 арк Н.Карпачова 29.05.2000 р.
Прем’єр-міністрові України
ПОДАННЯ
Щодо надання соціальної допомоги громадянам У м.Кривому Розі Дніпропетровської області біля палацу культури Інгулецького ГЗК, 2 жовтня 1999 р., під час зустрічі виборців з кандидатом у Президенти України народним депутатом України Вітренко Наталією, вчинено тяжкий злочин. У численну групу людей, які брали участь у зустрічі, було кинуто два вибухових пристрої, від вибуху яких завдано тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості понад сорока громадянам, у тому числі кандидату у Президенти України Вітренко Н. та народним депутатам України Марченку В., Лимар Н. Здійснюючи парламентський контроль за додержанням конституційних прав, Уповноваженим з прав людини за власною ініціативою було відкрито впровадження за даним фактом. Встановлено, що органами виконавчої влади м.Кривого Рогу потерпілим своєчасно надана кваліфікована медична допомога за рахунок держави і одноразова матеріальна допомога на підставі рішення виконавчого комітету криворізької міської ради Дніпропетровської області №495 від 06.10.99 р. Проте, враховуючи характер завданих поранень, частина потерпілих протягом тривалого часу залишалася непрацездатною. Інтенсивне лікування та інші потреби для відновлення їхнього здоров’я вимагали і вимагають значних матеріальних витрат. Найбільш постраждалій Кушниковій А., яка до цього часу перебуває на стаціонарному лікуванні після ампутації лівої гомілки внаслідок поранень, лише у лютому 2000 року встановлено довічну інвалідність ІІ групи за “загальним захворюванням”. Соціальної допомоги у зв’язку з втратою працездатності вона взагалі не отримала, оскільки з 1 жовтня 1999 р., тобто за день до цієї трагічної події, звільнилася з роботи. Доводиться зробити висновок, що кошти, виділені з місцевого бюджету, не можуть компенсувати потерпілим реальних витрат на лікування та відновлення здоров’я, тимчасову непрацездатність і не забезпечують повною мірою гарантований Конституцією України соціальний захист. У ході провадження з’ясовано також, що правоохоронні органи не вжили належних заходів щодо запобігання можливим правопорушенням під час проведення зустрічі виборців з кандидатом у Президенти України, що фактично стало передумовою скоєння зухвалого злочину та поранення людей. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека відповідно до ст.3 Конституції України визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зважаючи, що громадяни під час реалізації своїх конституційних прав і свобод зазнали поранень у ході проведення загальнодержавного заходу, вважаю, що потерпілим повинна бути надана додаткова матеріальна допомога. З метою забезпечення прав і свобод людини та враховуючи виняткові обставини, за яких 02.10.99 р. постраждали виборці у м.Кривий Ріг, керуючись вимогами ст.101 Конституції України, п.11 ст.13 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: 1. Надати доручення Міністерству праці та соціальної політики України щодо надання додаткової матеріальної допомоги потерпілим, яка б забезпечила належний соціальний захист цих громадян. 2.Встановити довічно особисту пенсію А.В. Кушниковій у розмірі, який забезпечив би їй достатній прожитковий рівень. Додаток: на 1 арк. Додаток Список найбільш постраждалих: 1. Кушникова Алла Василівна, 38 років, мешканка м.Марганця. Діагноз: “Травматична вогнепальна ампутація лівої гомілки (на рівні середньої третини), відкритий вогнепальний перелом правої стопи, множинні осколочні поранення тулуба, травматичний шок”, до цього часу знаходиться на лікуванні в 7 відділенні Київського інституту ортопедії. 2. Кляцкий Юрій Анатолійович, 39 років, мешканець міста Кривого Рогу: “Множинні осколочні поранення тулуба, відкрита черепно-мозкова травма, проникаюче вогнепальне поранення черепа, епідуральна гематома зліва, відкритий вогнепальний перелом верхньої третини малої гомілкової кістки”. 3. Бадських Віктор Васильович, 49 років, мешканець міста Павлограда: “Множинні осколочні поранення тулуба і кінцівок. Підозра на проникаюче поранення черепа”. 4. Шрамко Ілля Максимович, 73 років, мешканець міста Кривого Рогу: “Множинні осколочні поранення тулуба і кінцівок. Відкритий перелом нижньої третини гомілки”. 5. Овчаренко Володимир Олексійович, 45 років, мешканець м.Києва: “Струс головного мозку, множинні осколочні поранення потиличної ділянки”. 6. Хохлачова Наталія Миколаївна, 19 років: “Множинні осколочні поранення тулуба, кінцівок, правого ока”. 7. Григорович Василь Васильович, 60 років, мешканець села Широке Криворізького району: “Проникаючі поранення лівої гайморової пазухи, множинні поранення м’яких тканин грудної клітини, живота, лівої стопи”. Н.Карпачова 06.06.2000 р.
Голові Державного департаменту
ПОДАННЯ
Про вжиття заходів щодо припинення У 1991 р. після масових безпорядків у СІЗО №3 м.Дніпропетровська унаслідок зруйнування відділення для утримання підслідних жінок відповідно до розпорядження начальника УВС Дніпропетровської області від 06.08.91 р. узяті під варту жінки тимчасово були переведені для утримання в СІЗО №4 м.Кривого Рогу. У зв’язку з віддаленістю (приблизно 150 км) СІЗО №4 і неможливістю своєчасного проведення слідчих дій керівництвом УВС і прокуратури області було прийняте рішення, що у разі потреби проведення слідчих дій за місцем взяття під варту підслідних жінок відправляти етапом із СІЗО №4 і розміщувати в ІТТ за територіальністю м.Дніпропетровська. У листопаді 1998 р. був відремонтований і зданий в експлуатацію новий корпус СІЗО м.Дніпропетровська, в якому планувалося розміщення жіночого контингенту, але керівництво Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області до цього часу не вирішує питання про утримання зазначеної категорії жінок у СІЗО №3. У зв’язку з цим вони на порушення вимог ст.4 Закону України “Про попереднє ув’язнення” продовжують утримуватися в ІТТ м.Дніпропетровська. За останні півтора року із слідчого ізолятора Кривого Рогу було етаповано в ІТТ м.Дніпропетровська близько 2 тис. слідчо-заарештованих жінок, де режим їх утримання не відповідає вимогам режиму, передбаченого ст.7 Закону України “Про попереднє ув’язнення”. Крім того, як встановлено працівниками Секретаріату Уповноваженого, лише упродовж п’яти місяців 2000 р. із ІТТ м.Дніпропетровська вивезено до СІЗО №4 м.Кривого Рогу понад 560 заарештованих жінок, які скоїли злочини на території м.Дніпропетровська, а на день перевірки (02.06.2000 р.) доставлено із СІЗО Кривого Рогу до ІТТ м.Дніпропетровська – 54 жінки. Під час бесід у ІТТ слідчо-заарештовані жінки висловили скарги не тільки на режим утримання в ІТТ, а і на те, що слідчий ізолятор м.Кривого Рогу знаходиться на значній відстані. Під час етапування вони перебувають у дорозі близько 60 годин, а окремі із них викликаються на допит із СІЗО №4 до ІТТ по 10 – 15 разів. Наприклад, заарештована Радєч Т.В. перевозилась із слідчого ізолятора №4 м.Кривого Рогу в ІТТ м.Дніпропетровська в 1999–2000 рр. 16 разів, Руденька В.А. – 14, Кулікова Н.Б. – 13. Тримання заарештованих жінок у СІЗО №4 викликає незручність для роботи слідчих та суддів, тому що не завжди своєчасно вони доставляються. Це призводить до того, що суди вимушені переносити слухання справ на інші дні, що викликає справедливе обурення учасників судового процесу. Крім того, на перевезення заарештованих жінок вагон-заками витрачаються значні кошти із Державного бюджету. Мають місце непоодинокі випадки тримання в ІТТ вагітних та хворих жінок, де відсутні необхідні умови для надання їм медичної допомоги. Враховуючи те, що згідно зі ст.155 Кримінально-процесуального кодексу України місцями попереднього ув’язнення для утримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори, а також те, що тільки в окремих випадках особи, взяті під варту, можуть перебувати у ІТТ не більш як три доби, а в окремих випадках – до 10 діб, керуючись п.3 ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу Вас вирішити питання про припинення етапування заарештованих жінок, підозрюваних у скоєнні злочинів, із ІТТ м.Дніпропетровська до слідчого ізолятора м.Кривого Рогу і тримання їх у слідчому ізоляторі м.Дніпропетровська. Н.Карпачова 10.07.2000 р. | |