|
Прем’єр-міністрові України П О Д А Н Н Я Про усунення порушення конституційних прав працівників ВАТ “Серп і молот” (м.Харків) на своєчасну винагороду за працю До Уповноваженого з прав людини надійшло звернення голови проф-кому ВАТ “Серп і молот” (м. Харків) Кормишова Ю. та голови страйкового комітету цього підприємства Рихлі В. з проханням допомогти в погашенні боргів із заробітної плати працівникам заводу в сумі понад 10 млн. грн., які утворилися з 1996 р. Проведеною за дорученням Уповноваженого перевіркою встановлено, що останніми роками виробництво на цьому підприємстві неухильно скорочувалося. Виробничі потужності давали змогу випускати близько 200 тис. двигунів для сільгоспмашин на рік. У 2000 р. випущено 764, у 2001 р. – 620, у 2002 р. – 248, у І півріччі 2003 р. – 26 двигунів. На даний момент підприємство доведене до банкрутства і зупинене. Працівники підприємства впевнені, що це здійснено сплановано в інтересах кіл, які зацікавлені у знищенні конкурентоспроможного виробництва і збагаченні за рахунок розпродажу заводського майна. За оцінками фахівців, відновити виробництво без втручання і допомоги держави неможливо. При цьому змушена нагадати, що постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2000 р. №1346 ВАТ “Серп і молот” включене до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Згідно зі ст.5 Закону України “Про стимулювання розвитку віт-чизняного машинобудування для агропромислового комплексу” державне управління зазначеною галуззю економіки “здійснюють Кабінет Міністрів України та уповноважений центральний орган виконавчої влади”. Як засвідчила перевірка Уповноваженого з прав людини з виїздом на місце, погіршення стану справ на зазначеному підприємстві, яке призвело до порушення прав працюючих на ньому громадян на своєчасну винагороду за працю, є наслідком невиконання органами виконавчої влади вимог чинного законодавства України і нормативних актів Кабінету Міністрів України. Робітники, вкрай невдоволені фактичною бездіяльністю і невтручанням влади в ситуацію, що склалася на підприємстві, і відсутністю конкретних дій щодо погашення боргів із заробітної плати, змушені вдатися до акцій протесту з метою захисту своїх конституційних прав. Враховуючи наведене та керуючись п.11 ст.13 та ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: вжити заходів щодо поновлення конституційних прав працівників ВАТ “Серп і молот” на одержання винагороди за працю, починаючи з 1996 р., та стабілізації роботи цього підприємства. Звернутися до Служби безпеки України щодо проведення перевірки причин банкрутства ВАТ “Серп і молот”, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Н.Карпачова 18.11.2003 р.
Прем’єр-міністрові України ПОДАННЯ Про захист прав потерпілих та сімей загиблих 27 липня 2002 р. на Скнилівському летовищі м.Львова сталася страшна трагедія, під час якої загинуло 77 людей (з них 28 – діти). Загальна кількість потерпілих становить 534 особи. Дізнавшись про трагедію на Скнилівському летовищі, Уповноважений з прав людини з метою здійснення парламентського контролю за дотриманням прав потерпілих громадян негайно прибула до м.Львова, взяла участь у роботі урядової комісії з подолання наслідків трагедії, зустрілася з потерпілими, двічі відвідала у лікарнях всіх постраждалих, брала участь у похованні загиблих. До цього часу Уповноважений тримає під постійним контролем долю громадян, потерпілих під час Скнилівської трагедії, рани якої не загоїлися досі. Декілька разів Уповноважений з прав людини побувала у Львові, де зустрічалася з потерпілими, їх родинами, а також з відповідальними посадовцями обласної державної адміністрації, органів місцевого самоврядування. Проблеми соціального захисту потерпілих громадян спонукали їх об’єднатися у львівську міську громадську організацію “Скнилівська трагедія”, яка звернулася за допомогою до Уповноваженого з прав людини. Уповноважений здійснила контрольну перевірку стану дотримання прав потерпілих у липні 2003 р., під час якої ознайомилася з діяльністю громадської організації “Скнилівська трагедія”, зустрілася з керівництвом Львівських обласної державної адміністрації і обласної ради, слідчими Генеральної прокуратури, провела особистий прийом громадян, відвідала тяжко травмованих, побувала на Скнилівському летовищі, зустрілася з особовим складом 14-го авіаційного корпусу. Треба зазначити, що керівники та відповідальні особи Львівського регіону володіють ситуацією щодо проблемних питань, пов’язаних з ліквідацією наслідків трагедії. Усім потерпілим та родичам загиблих вчасно надана медична, а також гуманітарна допомога, тяжко потерпілим визначені групи інвалідності і призначено пенсії, на кошти благодійної допомоги до річниці трагедії побудовані меморіальний комплекс та капличка. Проте потерпілі від Скнилівської трагедії висловили незадоволення щодо дотримання їхніх прав. Підтверджують це і результати опитування цієї категорії людей. На запитання “Чи маєте Ви претензії до державних органів?” 94,7% опитаних відповіли “Так”. Потерпілі вимагають оприлюднити підсумки роботи урядової комісії; надати інформацію по результатах роботи обласних і міських комісій, штабів з ліквідації наслідків трагедії; розробити критерії розподілу благодійної допомоги з урахуванням таких категорій постраждалих, як потерпілі, інваліди, сироти та напівсироти, діти потерпілих, родини загиблих; поліпшити медичну допомогу, а також санаторно-курортне лікування. Такі вимоги, на думку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, є цілком правомірними, оскільки 27 липня 2002 р. на Скнилівському летовищі органами влади були порушені встановлені Конституцією України невід’ємні права громадян на життя, недоторканність і безпеку. Уповноважений переконана також, що заходів щодо заборони авіашоу, вжитих керівництвом держави, недостатньо для гарантування безпеки людей і унеможливлення повторення у подальшому трагедій, подібних до Скнилівської. Питання використання військової техніки під час парадів, демонстрацій та інших подібних заходів потребує більш ретельного законодавчого врегулювання. Статути Збройних Сил України, якими зараз регламентується участь військової техніки в різного роду урочистостях за рішеннями лише військового командування, є документами переважно внутрішнього користування у військах, і від них не повинна залежати доля цивільного населення. Сучасна військова техніка в робочому стані є об’єктом надзвичайної небезпеки, тим більше, в умовах скупчення великої кількості людей. Тому використання такої техніки вимагає створення системи захисту вищого рівня і повинно регулюватися законами України і нормативними актами Кабінету Міністрів України. На підставі викладеного та керуючись ст.101 Конституції України, п.11 ст.13, ч.3 ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: вжити додаткових заходів для реалізації прав потерпілих внаслідок Скнилівської трагедії, а саме: враховуючи великі масштаби цієї трагедії, довготривалу негативну дію її наслідків на багатьох людей, а також те, що до цього часу не визначено критеріїв, на підставі яких люди визнаються потерпілими, встановити на державному рівні статус потерпілих від катастрофи на Скнилівському летовищі 27 липня 2002 р. і визначити систему соціального захисту цих людей залежно від важкості отриманих тілесних ушкоджень, травм, ступеня родинних зв’язків загиблих або травмованих. Розглянути питання призначення усім громадянам, які стали інвалідами внаслідок зазначеної трагедії, пенсій, які могли б забезпечити їм достатній життєвий рівень. Оприлюднити підсумки роботи урядової комісії, а також результати роботи обласної, міської комісій, штабів з ліквідації наслідків трагедії. Визначити єдиний прозорий порядок розподілу державної, гуманітарної, благодійної допомоги громадянам, потерпілим у результаті аварій і катастроф. Врегулювати використання військової техніки під час парадів, шоу та в інших випадках, коли це може становити небезпеку для цивільного населення, шляхом прийняття нормативних актів Кабінету Міністрів України та ініціювання внесення відповідних змін до законодавства України. Вжити необхідних заходів до суттєвого поліпшення фінансування бойової підготовки особового складу Збройних Сил України. Н.Карпачова 18.11.2003 р.
Міському голові м.Керчі П О Д А Н Н Я Про вжиття заходів щодо поновлення прав Відповідно до ст.101 Конституції України та Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” з 9 по 14 вересня 2003 р. Уповноважений з прав людини здійснила комплексну перевірку дотримання і захисту прав людини та провела особистий прийом громадян у м.Керчі. На особистому прийомі до Уповноваженого з прав людини безпосередньо звернулися 130 громадян міста з таких проблем: – забезпечення жителів м.Керчі водою, теплом та газом; – відомчих гуртожитків, що підлягають продажу за борги; – порушення прав трудових колективів під час приватизації підприємств; – повернення особистих грошових заощаджень громадян; – незаконного звільнення з роботи, невиплати заробітної плати і у зв’язку з цим невиконання рішень суду; – незаконні арешти та недозволені методи ведення слідства; – скарги на роботу суддів та рішення, прийняті судами; – порушення прав дітей на житло; – вилучення і продаж приватизованого житла засудженого; – порушення прав дітей щодо використання їх праці у прибиранні міста; – невиплати компенсацій ветеранам війни; – встановлення телефонів ветеранам війни; – порушення земельних правовідносин; – порушення прав громадян на безпечне довкілля; – порушення у міських закладах охорони здоров’я; – соціального захисту громадян похилого віку, зокрема вирішення питання про їхній проїзд у міському транспорті; – нереагування органів місцевого самоврядування на скарги окремих громадян. До Уповноваженого з прав людини надійшла колективна скарга від 1255 працівників, службовців, ветеранів ВАТ “Суднобудівний завод “Залив” з приводу забезпечення водою, газом і опалення їхніх будинків у селищі Аршинцево, де проживає 45 тис. осіб. Уповноважений з прав людини зазначає також, що від жителів міста надійшло багато нарікань на роботу міськвиконкому, міських, судових, правоохоронних, комунальних установ та байдуже ставлення до їхніх потреб і звернень. Все це призводить до певної соціальної напруженості у м.Керчі. Тому міськвиконкому потрібно оперативніше і ефективніше реагувати на заяви громадян, здійснювати заходи з метою запобігання порушенням та поновлення прав жителів міста. За результатами здійсненого моніторингу дотримання прав людини у м.Керчі та особистого прийому Уповноваженим з прав людини, згідно з п.11 ст.13 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: вжити відповідних заходів щодо поновлення порушених прав громадян, які звернулися до Уповноваженого з прав людини. Зокрема: 1. Легута Павло Миколайович – вул. Сморжевського, 3, кв. 33. Ліквідатор аварії на ЧАЭС, 1А категорія. Тече дах будинку, відсиріли стіни і стеля, просить завершити розпочатий ремонт. Потрібно завершити ремонт даху і пошкодженої частини квартири. (Є відповідь виконкому: ці роботи будуть завершені у ІІІ кварталі поточного року). 2. Різниченко Антоніна Йосипівна – вул. Зарічна, 36, кв. 49, інвалід ІІ групи, є опікуном дітей-сиріт. Діти живуть на другому поверсі, господар першого поверху відрізав водопостачання її квартири, до себе для перевірки нікого не пускає. Потрібно вивчити проблему та відновити водопостачання. 3. Тонкошкурова Інна Олександрівна – вул. К. Алієва, 12, кв. 22. Проживає у гуртожитку, що належить ДП ЖКК ВАТ “Керчбуд”. Підприємство на стадії банкрутства. Люди просять надати гуртожитку статус житлового будинку і дати їм можливість приватизувати кімнати (квартири), де вони проживають. На даний час цей будинок через борги підприємства відключений від електропостачання, не газифікований, до зими не готовий. Необхідно здійснити заходи з метою підготовки будинку до зими. 4. Московкін Михайло Миколайович – вул. К. Алієва, 15/43, кв. 92. Проживає в будинку, що належить ДП ЖКК ВАТ “Керчбуд”. Будинок постійно відключають від електричної мережі, останнє відключення відбувалося впродовж чотирьох місяців, незважаючи на те, що заявник належним чином оплачував електричну енергію. Проблема в тому, що до цього часу жителі чотирьох будинків “Керчбуду” не переведені на прямі розрахунки за використану електроенергію з ОАО “Крименерго”. Міськвиконкому потрібно посилити контроль за завершенням укладення прямих договорів жителів будинків з “Крименерго”. 5. Сатницька Олена Вікторівна – вул. Толстого, 58, кв. 62, Гаркуша Надія Анатоліївна (живе у двох кімнатах з дочкою інвалідом). Світла і тепла немає – відрізані від електромережі. Проживають у гуртожитку, який належить “Керчметалургбуду”. Підприємство – банкрут. Гуртожиток потрапив до категорії об’єктів, що передаються новому власнику. Адміністрація підприємства ініціює відселення мешканців цього будинку без надання іншого житла. Крім цього, житлові умови вкрай важкі: немає води, проблеми зі світлом, до зими не готові. Необхідно здійснити термінові заходи з метою підготовки будинку до зими. 6. Радченко Ганна Сергіївна – селище ІІІ-й самобуд, вул. 1-я сотня, 169. Скарга на відсутність води та нереагування з боку “Водоканалу” та місцевої влади. Не діє транспортний зв’язок з містом, кінцева зупинка рейсового автобуса знаходиться за один кілометр від селища, вулиці не освітлені. Міськвиконкому разом з “Водоканалом” необхідно розглянути можливість проведення водопроводу та налагодження транспортного сполучення, а також освітлення вулиці. 7. Градиленко Галина Іванівна – вул. Свердлова, 72, кв. 2. Працює сторожем в СЦЕС-4. Будинок – відомчий, належав колишньому бондарному заводу, знаходиться в аварійному стані. Тому заявниця змушена мешкати по вул. Ворошилова, 15, кв. 31. Потрібно провести технічне обстеження стану будинку, скласти акт, розглянути можливість надання Градиленко Г.І. іншого житла. 8. Добарина Валентина Віталіївна, Прокопчук Олена Филипівна, Рослаков Владимир Парамонович – вул. Горького, 23, кв. 68, 61, 31. Суть питання – дуже погане опалення квартир. Досі міськвиконком не вивчив проблему, не вжив заходів. 9. Ляшко Тетяна Олександрівна – вул. Пантікапейська, 9/45. У будинку немає води: дорога, яка веде до Вічного вогню на гору Мітридат, не освітлена, розбита. Інваліди на колясках не можуть виїхати з двору. Потрібно вивчити проблему, здійснити заходи реагування. 10. Близнюк Людмила Петрівна – вул. Будьоного, 22, кв. 39. Протікає дах, згоріла електромережа й щитова, будинок руйнується. Потрібно завершити ремонт даху. 11. Філософова Інна Олексіївна, Лемешева Софія Іларіонівна – вул. Орджонікідзе, 112, кв. 28. На заводі “Залив” у ДК “Корабел” розміщена бібліотека з великим книжковим фондом, яку перевели у підпорядкування ЦБС. З ініціативи директора ДК “Корабел” Коновалова сесія міської ради ухвалила рішення про закриття бібліотеки. Рішення прийнято з порушенням Закону України “Про бібліотечну справу” (немає згоди Міністерства культури на закриття бібліотеки). Напевно, міськвиконкому слід повернутися до цього питання з метою приведення рішення сесії у відповідність із законодавством України. 12. Зайцева Світлана Петрівна – вул. Горького, 21, кв. 66. Звернулася з приводу газових приладів, які експлуатуються з порушеннями Правил користування газовими приладами у м.Керчі. Відповідна інспекція має здійснити необхідну перевірку та заборонити експлуатацію газових приладів з порушенням Правил. 13. Толочко Наталя Іллівна – вул. Кавказька, 18, кв. 44. Скаржиться на необґрунтоване і незаконне звільнення з посади тренера Керченської спортивної школи через конфлікт з директором школи. Йдеться про забезпечення законності працевлаштування заявниці. 14. Браташ Володимир Федорович – вул. Марсова, 34. Проблема високої вартості балонного газу у м.Керчі. Необхідно вивчити причину цієї ситуації та дати роз’яснення заявникові. 15. Гончарова Тетяна Михайлівна – вул. Горького, 21, кв. 24, пенсіонерка, колишній директор ресторану “Керч”. Звернулася щодо повернення заборгованої заробітної плати міськвиконкомом. Заборгованість має бути сплачена відповідно до рішення суду. 16. Сьоміна Ніна Трохимівна – вул. Госпітальна, 37, кв. 1. Про забезпечення теплом чотирьох квартир будинку. Потрібно вивчити проблему та забезпечити теплопостачання до квартир. 17. Костін Іван Георгійович – вул. Вокзальне шосе, 39, кв.60, ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій, інвалід І групи, просить відремонтувати його однокімнатну квартиру. Про вжиті заходи прошу повідомити відповідно до Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. Н.Карпачова 21.11.2003 р.
Голові Ради міністрів П О Д А Н Н Я Про дотримання прав мешканців Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у вересні 2003 р. разом з групою фахівців свого Секретаріату досліджувала стан справ з дотриманням прав громадян в Автономній Республіці Крим. Відвідані найбільші міста і адміністративні райони, промислові підприємства, організації, установи і військові частини. Відбулися зустрічі з трудовими колективами і бесіди з окремими громадянами. Економічне зростання, що спостерігається останнім часом практично в усіх галузях економіки республіки, дає можливість повніше реалізувати права громадян. Проте Уповноважений не має підстав для позитивної оцінки стану дотримання прав мешканців Криму. Такий висновок підтверджується результатами особистого прийому громадян Уповноваженим і членами робочої групи. Всього на прийомі побувало близько 1300 осіб практично з усіх регіонів республіки. Зокрема: Голуб С.Н. – інвалід війни І групи по зору, мешкає в м.Ялті по вул.Боткінській, 5, кв. 10 в кімнаті без комунальних зручностей. Газом заборонили користуватися. У дворі заможна людина з дозволу влади збудувала дім з порушенням санітарних норм. Місцеві органи влади на його звернення не реагують. Макаренко А.В. – інвалід І групи, вдова інваліда війни, мешкає в селищі Гвардійське, вул.К.Маркса, 5, кв.4 – в колишній німецькій конюшні. Педагог, за вислугу років і на оплату компенсації за користування комунальними послугами нічого не одержує. Директор дитячої спортивної школи м.Алушти Пахомичев Ю.В. інформував Уповноваженого про позбавлення школи спортивної бази, скорочення майже удвічі ставок викладачів, обмеження фінансування... Звернення до Ради міністрів, Верховної Ради АРК, прокуратури – безрезультатні. Викладачі й батьки учнів переконані, що комусь з високих посадовців або заможних людей сподобалася база школи і тому розпочався процес її привласнення. Мешканці села Віліно Бахчисарайського району скаржаться, що в останні п’ять років не опалюються і не забезпечуються водою школа, лікарня і прилеглі житлові будинки. Влада на їхні прохання про допомогу не реагує. Кожухова Т.М., мешканка м. Джанкоя, вул. Леніна, 44/2 – мати дев’яти дітей, звертається з проханням про виплату допомоги на дітей, яку затримують більше трьох місяців. Інформує, що дітям не надається безплатна медична допомога. Просить також поліпшити житлові умови. Таліпова Ф.К. мешкає в селі Піонерське Сімферопольського району по вул. Алуштинська, 190, депортована. Разом з матір’ю і неповнолітнім сином проживають в недобудованому будинку, який наданий їм відповідно до розпорядження Рескомнацу Криму. Протягом тривалого часу не виділяються кошти на добудову будинку. Ісмаїлова З. – мешкає в м.Сімферополі по вул. Берегова, 2, разом з донькою і онуком, депортована. З 1992 р. живуть у недобудованому будинку. Справа на контролі у високих посадових осіб, але не рухається. Мустафаєв Д. та інші (колективне звернення) мешкають у м.Саки, вул.Набережна 7, кв. 9. Порушили питання про те, що протягом останніх 10 років не вирішується узаконення їхнього проживання в квартирах, які вони самовільно зайняли ще в 1992 р. Головою Ради міністрів АРК була утворена навіть спеціальна комісія, але питання не розв’язане до цього часу. Голова Гаспринського філіалу Ялтинського комітету захисту прав людини Камінська О.Д. передала скаргу мешканців с.Гаспри про те, що, починаючи з 1998 р., вони зверталися з проханням поліпшити опалення житла до всіх владних структур, аж до Президента України, але заходів не вжито, і люди кожної зими мерзнуть. Мещерякова Н. інформує, що на території Ялти десятки будинків тривалий час використовувались як гуртожитки. З другої половини 90-х років розпочався процес продажу цих будинків разом з мешканцями. Люди абсолютно безправні, їм не дозволяють встановлювати телефони, немає тепла і гарячої води. Влада заявляє: “Вы там не прописаны, значит, вас там нет“. Полежайко Л.М., Печериця Л.С., які мешкають в с.Охотникове Сакського району по вул. Радянська, 27, 29, благають відселити їх із зони підтоплення, пов’язаного з підвищенням рівня озера Сасик-Сиваш. З аналогічних проблем звертаються мешканці гуртожитків по вул. Крупської, 36, 40, 42 та вул. 60 років Жовтня, 44 м.Євпаторія, які належать тресту “Євпаторіябуд”. Без їхньої згоди відбулося акціонування, і гуртожитки стали власністю ВАТ, яке вимагає плату за комунальні послуги на власний розсуд. Просять надати гуртожитку статусу житлового будинку і можливість розрахуватися за послуги відповідно до чинного законодавства. Локтєва С.В. та інші 37 мешканців гуртожитку по вул. Беспалова, 31а в м.Сімферополі, який належить ЗАТ “Кримводбуд”, наполягають на реалізації права на житло шляхом передання гуртожитку в комунальну власність і видачі дозволу на приватизацію кімнат. Астратенко І.В., Томієвич Д.В., Карачик А.Д., Ібадулаєв Є.І. – за дорученням пайовиків колишнього КСП ім. Чапаєва с.Некрасівка Сімферопольського району інформують про грубі фінансові порушення, за якими проти керівників господарства були порушені кримінальні справи, але відповідних заходів не вжито і зловживання продовжуються. Симонова Т.В. – голова житлово-будівельного кооперативу – 13 в м.Саках, мешкає по вул.Кузнєцова, 10, кв.2. Інформує про небажання органів влади розв’язувати проблему завершення будівництва кооперативного будинку для педагогів і вчителів, який планувалося ввести в експлуатацію ще в 1991 р. Кадирова А., мешкає в с.Войкове Ленінського району, протягом багатьох років звертається з проханням про відселення із зони підтоплення. Її будинок руйнується, подальше проживання в ньому неможливе. До масових порушень прав громадян, зокрема на працю та одержання винагороди за неї (ст. 43 Конституції України), призводить некерованість з боку влади процесами, що відбуваються на підприємствах, навіть на потужних, які мають стратегічне значення для держави. З цієї причини, наприклад, зупинився Камиш-Бурунський залізорудний комбінат. Надзвичайно високі тарифи на водокористування знижують конкурентоспроможність продукції підприємств м.Керчі. Невиправдано форсується процес приватизації заводів “Титан” і “Содового” в містах Армянську та Красноперекопську, що може мати наслідком масове звільнення працівників і руйнацію бюджетів міст. Ці приклади порушення прав людини, на яких зосередили увагу Уповноваженого з прав людини громадяни під час особистого прийому, є, на думку Уповноваженого, типовими для сьогоднішнього стану дотримання прав і свобод громадян у Автономії. Уряд фактично втратив керування процесом використання і купівлі-продажу земель Південного узбережжя Криму, що призводить до зловживань, порушення прав місцевих мешканців і провокує захоплення земель депортованими громадянами. Практично повсюдно порушуються права громадян, які мешкають у гуртожитках, на належні умови проживання. Відомчі гуртожитки у процесі зміни власника переходять до нових господарів, які намагаються виселити людей. Підприємства тепло- і енергопостачання укладають договори не з мешканцями, а з власниками гуртожитків. При цьому доля людей нікого не цікавить, і їхні права ніхто не захищає. ВАТ “Крименерго” штучно загальмувало процес укладення договорів з абонентами. Не розв’язані також проблеми придбання природного газу для “Кримтеплокомуненерго” та вугілля для Камиш-Бурунської ТЕЦ, що ставить під загрозу стабільне теплопостачання в осінньо-зимовий період. Відстає від сьогоденних потреб розвиток водопровідно-каналізаційного господарства. За вісім місяців ц. р. профінансовано менше третини від передбачених для цього централізованих капіталовкладень. Терміново треба збудувати новий водогін для забезпечення водою м.Керчі. З цього приводу Уповноваженим з прав людини внесені подання Голові Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Багато освітян інформували Уповноваженого про блокування виплат і компенсацій, що передбачені ст.57 Закону України “Про освіту”. Відсутність єдиної політики для всіх районів республіки щодо розв’язання цієї проблеми викликає не менше невдоволення освітян, аніж сама проблема. Так само потребує впорядкування практика реалізації пільг і компенсацій учасникам Великої Вітчизняної війни, зокрема щодо безплатного проїзду в громадському транспорті. Не спадає гострота проблеми захисту прав депортованих. Серед них найбільший рівень безробіття, залишається багато проблем із забезпеченням репатріантів земельними паями в сільській місцевості, створенням умов для розвитку малого бізнесу, виділення земельних ділянок під забудову. На думку Уповноваженого, має бути прискорена робота по розвитку керченського транспортного коридору як потужного джерела активізації економічного життя на півострові і в цілому в Україні. На підставі викладеного та керуючись ст.101 Конституції України, п.11, ст.13 та ч.3 ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: – вжити конкретних заходів щодо поновлення прав громадян за кожним встановленим фактом їх порушень; – підвищити рівень керованості станом справ на підприємствах з боку Уряду і місцевих органів влади з метою запобігання масовому порушенню прав громадян, зокрема на працю та своєчасну винагороду за неї. – розглянути питання формування тарифів на водокористування для промислових підприємств м.Керчі; – врегулювати єдиний порядок реалізації в АРК прав ветеранів Великої Вітчизняної війни, зокрема щодо пільгового проїзду в громадському транспорті; – підготувати і внести на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо: – порядку погашення боргів перед освітянами з виплат і компенсацій, що встановлені Законом України “Про освіту”; – передачі гуртожитків у комунальну власність та подальшого їх використання як житлових будинків з наданням права мешканцям приватизувати займані кімнати; – проекту Державної програми розвитку водного господарства Криму; – посилити контроль за використанням коштів на облаштування депортованих, забезпечення їхньої зайнятості, створення умов для розвитку підприємництва, будівництва шкіл і дошкільних закладів з метою закріплення людей у місцях нинішнього проживання; – відпрацювати з “Крименерго” питання завершення процесу укладення договорів безпосередньо з громадянами, які є споживачами електричної енергії з метою виключення посередників і в такий спосіб більш надійної реалізації права громадян на забезпечення належних умов проживання; – посилити контроль за додержанням чинного законодавства щодо розпаювання та використання земель і майна сільгосппідприємств з метою захисту прав власників земельних паїв, зокрема, зданих в оренду, на одержання частини прибутку; – підготувати пропозиції Кабінету Міністрів та Верховній Раді України з питань: – реформування міжбюджетних відносин, маючи на меті посилення економічної і фінансової самостійності АРК; – використання земель Південного узбережжя Криму як національного надбання всього народу України. Н.Карпачова 25.11.2003 р.
Сімферопольському міському голові ПОДАННЯ Про поновлення конституційних прав за наслідками Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у вересні 2003 р. досліджувала стан дотримання прав людини в Автономній Республіці Крим, зокрема в м.Сімферополі. Уповноважений особисто та фахівці – члени робочої групи – відвідали промислові об’єкти, навчальні заклади, підприємства енергопостачання та житлово-комунального господарства, пенітенціарні заклади та заклади охорони здоров’я. Разом з Вами Уповноважений виїжджала на місце і зустрічалася з учасниками акції протесту проти будівництва “елітного” житлового будинку в парку ім. Гагаріна, спілкувалася з мешканцями столиці республіки у прямому телеефірі, а також провела у м.Сімферополі прийом громадян з особистих питань, на якому було прийнято близько 530 громадян, переважна більшість з яких зверталася до Уповноваженого з прав людини з проханням щодо поновлення трудових прав, права на житло та якісні житлово-комунальні послуги, належний розгляд їхніх звернень місцевими органами влади. Вважаю за необхідне звернути Вашу увагу на такі факти порушення прав громадян: – Ветеран Великої Вітчизняної війни, інвалід першої групи Єсечко А.І., що мешкає по вул. Курцовській, буд. 41-а, інформує, що завдяки клопотанню Сімферопольської міської ради йому було встановлено телефон. Поряд з цим Єсечко А.І. вважає, що УДПЕ “Укртелеком” порушив його права, а саме: завищено вартість установки телефону (1900 грн. ), оскільки не було враховано, що він інвалід першої групи. – Ветерани праці – члени садівничого товариства масиву №3 – 14 разів (!) зверталися до міського голови з проханням відремонтувати дорогу на цей масив і захистити їхні ділянки і будівлі від погромів і крадіжок, але безрезультатно. 16-кілометрову відстань від місця проживання до садових ділянок людям похилого віку доводиться долати пішки. – мешканці міста Степуренко А.В., Піддубний І.Є., а також Кримська асоціація “Екологія і світ” поінформували Уповноваженого про порушення місцевою владою екологічних прав громадян, пошкодження частини парку ім.Гагаріна, незаконне будівництво житлового будинку в парковій зоні. – Мешканці будинків по вул. Лермонтова 16, 17, 18, 22 вимагають припинення незаконного будівництва в їхньому районі торговельно-розважального комплексу, яке відбувається всупереч припису прокуратури та листу заступника головного санітарного лікаря АРК про неприпустимість цього будівництва. – Мешканці будинків по вул. Героїв Сталінграда, 21, 23, 25, 27, 29, 33 вимагають поновлення прав дітей на належний відпочинок і розвиток, інформуючи Уповноваженого про те, що з дозволу міської влади депутат міськради Царенко взяв у довгострокову оренду дитячий майданчик і футбольне поле, де діти розважалися і тренувалися, влаштував там торгівлю шашликами, горілкою, перетворив під’їзди будинку №27 в туалети. – Мешканці будинку №45 по вулиці Лєскова звертаються з проханням гарантувати право на життя, оскільки ще в 1999 р. цей будинок визнаний таким, що загрожує обвалом, але до цього часу в ньому мешкають люди. – Голова кооперативу “Таксопарк” Жебрак В.І., який мешкає по вул. Маяковського, 21, інформує про порушення екологічних прав мешканців у зв’язку з намірами збудувати АЗС поблизу житла. – Голова правління ЖБК “Битовик” Федорова звертається з проханням про поновлення громадянських прав працівників служби побуту – мешканців будинку по вул. Маршала Жукова, 29-а, оскільки місцева влада відмовляється реєструвати цих громадян за місцем їхнього проживання, внаслідок чого вони не в змозі реалізувати свої права громадян України. – З такою ж проблемою звертаються мешканці будинку №5 по вул. Пахотній, термін тимчасової реєстрації яких завершується, але місцева влада не вирішує питання постійної реєстрації за місцем проживання, і в такий спосіб блокує реалізацію їхніх громадянських прав. – Родина Стрельчук та інші десять родин, які мешкають у гуртожитку ВАТ “Сімферопольський ремонтно-механічний завод” по вул. Київській, 76, обурені грубим порушенням їхніх прав на житло з боку керівника правління ВАТ Павленка Н.П., який намагається виселити цих людей на вулицю. – Волошина І., Кожкіна Н., Рамська В. мешкають у гуртожитку заводу побутової хімії по вул.Єнісейська, 20. У гуртожитку відключено тепло. Просять допомогти реалізувати своє право на житло та належні умови проживання, надавши гуртожитку статус житлового будинку та підключивши його до тепломережі. Позитивної оцінки щодо розв’язання подібних проблем заслуговує досвід створення і функціонування самостійного госпрозрахункового підприємства “Битфон” по експлуатації 45 тис. кв. метрів житла у колишніх відомчих гуртожитках, які передані до комунальної власності. – Ігнатович В.Г. звертається з проханням сприяти газифікації квартири по вул.Першотравневій, 5, кв.11. Заявниця повідомляє, що вона одинока, дітей і близьких родичів не має. Пенсії, яку вона отримує, не вистачить на оплату робіт з газифікації. – Працівники і пацієнти республіканської дитячої лікарні, до якої щорічно бригадами швидкої допомоги та виїзними бригадами реанімації доставляються близько 4 тис. дітей, звертаються з проханням привести до ладу під’їзні шляхи, щоб забезпечити право маленьких пацієнтів бути доставленими в лікарню своєчасно і без додаткових ушкоджень. – Дудченко О.Н., яка мешкає по вул.К.Лібкнехта, 33, кв.29, звертається з проханням видати направлення до інституту нейрохірургії в м.Києві для безплатного обстеження та реабілітації доньки Олександри, інваліда дитинства, яка прооперована з приводу кисти мозку. – Понад 10 років триває будівництво приміщення швидкої допомоги, а лікарі та інший персонал працюють у тимчасово пристосованих приміщеннях. За останнє десятиліття кількість дитячих дошкільних закладів скоротилася удвічі. Їхні приміщення переважно передані у власність комерційних структур; в місті спостерігається нестача місць у дитячих закладах, внаслідок чого порушуються права дітей на належні умови утримання та виховання. За повідомленням Республіканського комітету з екології та природних ресурсів, Сімферопольське ВПВКГ є основним забруднювачем водного басейну республіки. На нього припадає 85% забруднених стічних вод. У 1996 р. міськвиконком вимушений був прийняти рішення про заборону житлового і промислового будівництва через перевантаження очисних споруд. Однак житлові будинки, переважно для багатих громадян, будуються, а належних заходів щодо реконструкції очисних споруд не вжито. Припинено будівництво нового колектора для відводу стічних вод. Частина його, що збудована, не експлуатується і руйнується. – Порушуються екологічні права і тих громадян, що мешкають у с.Каменці поблизу переповненого сховища побутових відходів. Більше восьми років це питання є актуальним, але не вирішується. – Не вирішене питання надійного забезпечення питною водою, а також постійного та раціонального енергозабезпечення мешканців місць компактного поселення депортованих, що приєднані до міста. – У місті відсутня системна робота щодо реалізації права молодих сімей на житло. – Не реалізується повною мірою право громадян на отримання винагороди за працю; борги із зарплати становлять майже 4 млн.. грн. Пенсійному фонду заборговано більше 9 млн.. грн. – Переважна більшість освітян, які звернулися до Уповноваженого з прав людини з проханням про захист своїх прав і повернення боргів з виплат згідно зі ст.57 Закону України “Про освіту” працюють і проживають у місті Сімферополі. – Ветеран Великої Вітчизняної війни, інвалід першої групи Ригальов П.О., який мешкає по пр. Перемоги, буд. 235-а, кв.2, звернувся до Уповноваженого з проханням про установку йому телефону. Він майже 30 років (!) стоїть на черзі, маючи переважне право на телефонізацію житла за станом здоров’я. На підставі викладеного та керуючись ст.101 Конституції України, п.11 ст.13, ч.3 ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: вжити заходів для усунення виявлених порушень та поновлення прав громадян – мешканців міста; посилити співпрацю з підприємствами житлово-комунального господарства та енергогазозабезпечення з метою гарантованого дотримання прав громадян на належні умови проживання в осінньо-зимовий період, розв’язання проблеми водозабезпечення, очистки каналізаційних стоків, облаштування на належному рівні сховища твердих відходів. Це поліпшить можливості комплексного розвитку і забудови міста відповідно до генплану; налагодити систему постійного контролю за виконанням рішень, дозволів і висновків на виконання будівельних робіт, перепланування квартир, переведення житлових приміщень у нежитлові, з метою усунення порушення прав громадян на належні умови проживання та відпочинку; проаналізувати стан погашення боргів перед освітянами з виплат відповідно до ст.57 Закону України “Про освіту”. Виходячи з можливостей місцевого бюджету, передбачити певну суму на погашення таких боргів під час розробки і прийняття міського бюджету на 2004 р. Підготувати пропозиції Раді міністрів АРК і Кабінету Міністрів України щодо механізму погашення решти боргів; проаналізувати стан реалізації права інвалідів війни на пільгову установку квартирних телефонів. Разом з УДПЕ “Укртелеком” відпрацювати заходи з метою забезпечення телефонним зв’язком цієї категорії громадян. Н.Карпачова 25.11.2003 р. | |