|
Президентові України П О Д А Н Н Я
Протягом останнього року до Уповноваженого з прав людини звертається багато ветеранів Великої Вітчизняної війни стосовно невиконання обласними державними адміністраціями, урядом Автономної Республіки Крим, міськими державними адміністраціями Києва та Севастополя, Міністерством оборони України Указу Президента України “Про нагородження відзнаками Президента України ветеранів Великої Віт-чизняної війни 1941–1945 років” за №1329/99 від 14.10.1999 р. Указ виданий з нагоди 55-ої річниці визволення України від фашистських загарбників, яким за мужність і самовідданість, проявлені у боротьбі з фашизмом у роки Великої Вітчизняної війни, нагороджені ветерани. Проте ветерани скаржаться на те, що без вручення нагород їм не перераховують пенсії. Багато з них вмирають, так і не дочекавшись заслужених нагород. На підставі ст.101 Конституції України, ст.13 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, ст.11 Закону України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” Уповноваженим з прав людини ці звернення і скарги були перевірені з виїздом до Автономної Республіки Крим у вересні 2003 р. Під час вивчення цієї проблеми у містах Керчі, Сімферополі та Севастополі з’ясувалось, що від дня оприлюднення Указу Президента України №1329/99 минуло вже 4 роки, в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі учасникам Великої Вітчизняної війни так і не було вручено: орденів “Богдана Хмельницького” – 2170; орденів “За мужність” – 14608; медалей “Захиснику Вітчизни” – 46125. Подібна ситуація склалася і в інших регіонах України. Понад 50% ветеранів війни не вручено орденів і медалей, якими вони нагороджені згідно з Указом Президента України за №1329/99. Таке ставлення до захисників нашої Вітчизни з боку окремих посадових осіб є не тільки зневагою до ветеранів Великої Вітчизняної війни, а й завдає шкоди авторитету нашої держави. З метою припинення порушення прав ветеранів Великої Вітчизняної війни, прошу: надати доручення органам виконавчої влади усіх рівнів вжити відповідних заходів щодо безумовного виконання Указу Президента України за №1329/99. Н.Карпачова 27.10.2003 р.
Голові Верховної Ради України ПОДАННЯ Про необхідність внесення змін до нового Уповноважений з прав людини під час комплексної перевірки стану дотримання і захисту прав людини в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі ознайомилася з роботою підприємств суднобудівної галузі, зокрема ВАТ “Суднобудівний завод “Залив” (м. Керч) та ВАТ “Севастопольський морський завод”. На зустрічах з Уповноваженим працівники цих підприємств звернулися з проханнями щодо розв’язання проблем, які виникнуть у суднобудівній промисловості з набранням чинності з 1 січня 2004 р. нового Митного кодексу України (Закон №92-IV вiд 11.07.2002, Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, №38-39, ст.288; із змінами, внесеними згідно із Законами №291-IV від 28.11.2002, ВВР, 2003, №4, ст.32 та №348-IV від 24.12.2002, ВВР, 2003, №6, ст.51 ). У своїх зверненнях вони наголошували, що під час розробки цього кодексу майже зовсім не було враховано, що в Україні підприємства суднобудівної галузі в абсолютній більшості виживають за рахунок іноземних замовлень на ремонт та будівництво суден. Зокрема, новим Митним кодексом України передбачені необґрунтовано високі митні платежі, що фактично унеможливлює виконання цих робіт. За таких умов підприємства суднобудівної галузі втратять вигідні контракти на ремонт та будівництво суден іноземних власників. Як наслідок, ці підприємства будуть вимушені різко зменшити обсяги робіт, що призведе, у свою чергу, до скорочення робочих місць та порушення прав членів трудових колективів на працю. Під час вивчення проблеми з виїздом Уповноваженого з прав людини на місце виявлено таке. В даний час митне оформлення вантажів проводиться відповідно до Митного кодексу України, прийнятого у 1991 р. Судна, що є власністю нерезидентів України і плавають під іноземними прапорами, для ремонту на території України мають бути оформлені у митному режимі тимчасового ввезення. Це оформлення виконується на підставі ст.71 Митного кодексу України, наказу Державної митної служби України №173 від 28 березня 2000 р. зі змінами відповідно до наказу ДМСУ №249 від 13 травня 2002 р. Оплата митних платежів здійснюється відповідно до Закону України “Про Єдиний митний тариф” та наказу ДМСУ №363 від 23 червня 1998 р. Відповідно до чинного законодавства підприємства мають право тимчасово ввозити на територію України терміном на один рік судна, устаткування і матеріали для їх ремонту чи будівництва. Ст.71 чинного Митного кодексу України не регламентує, що конкретно може ввозитися у митному режимі тимчасового ввезення. Інші підходи закладені у новому Митному кодексі, що набирає чинності з 1 січня 2004 р. Так, у ст.204, яка визначає поняття митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), не передбачено поширення цього режиму на іноземні судна, які переміщуються на митну територію України для ремонту, а також на устаткування і матеріали для будівництва суден іноземних замовників. У ст.188, що визначає поняття митного режиму імпорту, не зроблено винятку щодо транспортних засобів, устаткування, матеріалів, які належать нерезидентам України та ввозяться в режимі тимчасового ввезення. У ст.206, яка регламентує перелік товарів, стосовно яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування, не передбачене звільнення від оподатковування тимчасового ввозу іноземних суден для ремонту на території України, а також устаткування і матеріалів для будівництва чи ремонту суден іноземних замовників. У ст.229–232 у понятті митного режиму переробки на митній території України не передбачається такого спеціального виду переробки на митній території України, яким є виконання ремонтних робіт транспортних засобів, зокрема, суден нерезидентів України на українських підприємствах, тобто митного режиму, відповідно до якого проводиться ремонт транспортних засобів, у тому числі відновлення, модернізація, переустаткування, проведення контрольних іспитів і регулювання за умови вивезення відремонтованого транспортного засобу за межі митної території України в терміни, визначені ст.232 цього Кодексу. Тому з набранням чинності нового Митного кодексу підприємствам України для виконання ремонтних робіт на суднах іноземних компаній необхідно буде проводити митне оформлення таких суден у режимі імпорту зі сплатою всіх митних платежів, зокрема митних зборів залежно від вартості суден, устаткування чи матеріалів разом з ПДВ. Це штучно збільшить вартість ремонту суден на десятки, навіть сотні тисяч доларів США і не дозволить пропонувати ремонт суден іноземним компаніям у розмірах, які задовольняли б обидві сторони. Тобто запровадження такого порядку митного оформлення суден для ремонту фактично зробить українські підприємства неконкурентоспроможними, внаслідок чого погіршиться іх і без того вкрай тяжке фінансове становище, скоротиться кількість зайнятих працівників, що призведе до порушення прав громадян України на працю. Уповноважений з прав людини на підставі зробленого аналізу вважає за необхідне збереження сучасного митного режиму тимчасового ввезення щодо суден, устаткування і матеріалів для їх будівництва і ремонту. Для цього до ст.206 нового Митного кодексу України до переліку товарів, стосовно яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування, мають бути включені судна, що ввозяться для ремонту, а також устаткування і матеріали, що направляються для будівництва і ремонту суден, які належать нерезидентам України. Відповідні доповнення мають бути зроблені також у ст.188, 204, 229–232 Митного кодексу України. З метою підтримки суднобудівної галузі, на думку Уповноваженого з прав людини, термін тимчасового ввезення на територію України устаткування і матеріалів, що направляються для будівництва суден нерезидентів України, доцільно збільшити у Митному кодексі до двох років, адже термін будівництва суден, як правило, перевищує один рік. Запропоновані зміни до Митного кодексу України сприятимуть збереженню вітчизняного суднобудування, створенню нових робочих місць та отриманню гідної заробітної плати тисячами громадян України за рахунок іноземних замовлень. На підставі п.3 ст.3 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, з метою запобігання порушенню прав людини на працю та підтримки суднобудівної промисловості України, прошу: надати доручення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності та Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій розглянути подання Уповноваженого з прав людини щодо запобігання порушенню прав людини на працю, підтримки вітчизняної суднобудівної промисловості та внести зміни до Митного кодексу України. Н.Карпачова 27.10.2003 р.
Голові Верховної Ради України П О Д А Н Н Я Про порушення прав людини у місті-герої Вивчаючи стан дотримання прав людини в Криму, зокрема в місті-герої Керчі у вересні 2003 р., Уповноважений з прав людини отримала численні звернення від мешканців цього міста з приводу вкрай незадовільного забезпечення питною водою населення та підприємств міста. Проблема полягає в тому, що вже перевищений передбачений проектом термін експлуатації водогонів, по яких вода подається в місто. Через постійні численні аварії (пориви, течі) до споживачів доходить тільки близько 30% води, що забирається на потреби міста з Північно-кримського каналу. У результаті населення отримує воду лише по кілька годин на добу, до того ж – графіки подачі води не дотримуються. Місто знаходиться на межі екологічної катастрофи, порушуються права його мешканців і гостей на безпечні для життя і здоров’я умови проживання, створюється реальна загроза масових захворювань і епідемій, як це мало місце в 1970 р. під час спалаху в місті епідемії холери. Через високу собівартість питної води значно зростає й собівартість продукції місцевих підприємств, зокрема суднобудівних, що знижує її конкурентоспроможність на світових ринках. Розуміючи необхідність якнайскорішого розв’язання проблеми водозабезпечення міста-героя Керчі, Уряд у проекті Державного бюджету на 2004 р. передбачив виділення 2,5 млн. грн. на фінансування цих робіт за рахунок централізованих капіталовкладень. Верховна Рада України, прийнявши Постанову “Про схвалення Висновків і пропозицій до проекту Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, підтримала таку пропозицію Уряду. Це дасть можливість зробити певний обсяг робіт на будівництві водогону, але ситуацію з водозабезпеченням міста принципово не вирішить. Для того щоб замінити і ввести в експлуатацію водогін, потрібно 30 млн. грн. Тільки за таких умов буде забезпечено розв’язання цієї болючої проблеми. З цього питання 17 жовтня 2003 р. відбулася зустріч Уповноваженого з прав людини з першим віце-прем’єр-міністром України Азаровим М.Я., який з розумінням поставився до цієї проблеми і дав відповідне доручення Міністерству фінансів України розробити проект Програми соціально-економічного розвитку м.Керчі та подати його Урядові протягом двох тижнів. Уповноваженим з прав людини направлено також відповідне подання Прем’єр-міністру України Януковичу В.Ф. Враховуючи наведене та керуючись нормами ст.101 Конституції України, ст.13 та ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: доручити Комітету Верховної Ради України з питань бюджету під час підготовки до другого читання проекту Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” передбачити 30 млн. грн. на фінансування будівництва водоводу від Станційного (Ново-Миколаївського) водосховища до водоочисних споруд у м.Керчі за рахунок централізованих капіталовкладень. Н.Карпачова 28.10.2003 р.
Голові Верховної Ради України П О Д А Н Н Я Про узгодження з нормами Конституції України (справа про адресну грошову допомогу ветеранам) До Уповноваженого з прав людини, а також до Верховної Ради України та органів виконавчої влади надходить все більше звернень громадян і громадських організацій щодо захисту їхніх прав на одержання пільг і компенсацій, встановлених чинним законодавством України, та проти запровадження “адресної грошової допомоги”. Зокрема, Рада Організації ветеранів війни, праці і військової служби міста-героя Керчі нагадує, що наймолодшому учаснику бойових дій виповнилося 77 років, решта – старші за віком, і ці заслужені люди звертаються з проханням припинити над ними експерименти з так званою “адресною допомогою” і забезпечити захист відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. З подібним проханням звернулися до Уповноваженого з прав людини на особистому прийомі в місті-герої Севастополі представники місцевої Ради малолітніх в’язнів фашистських концтаборів. Про невідповідність згаданої постанови Верховної Ради України конкретним конституційним нормам йдеться у зверненні до Уповноваженого з прав людини Всеукраїнської громадської організації “Союз Чорнобиль України”. Попри публічні усні заяви керівників виконавчої влади про передчасність переходу від системи надання пільг і компенсацій до адресної грошової допомоги, місцеві органи соціального захисту активно реалізують Стратегію заміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2002 р., №253, і фактично легалізована Постановою Верховної Ради України “Про Основні напрями бюджетної політики на 2004 рік” (від 19.06.2003 р). Цією постановою схваленні “Пропозиції Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики на 2004 рік”, п.5 яких встановлено: “У 2004 році перейти від системи надання пільг і субсидій населенню до надання адресної грошової допомоги категоріям населення, доходи яких нижчі розміру прожиткового мінімуму”. Уповноважений з прав людини, вивчивши цю проблему, в тому числі з виїздом на місця, вважає, що, по-перше, здійснення таких заходів може бути розцінено як порушення вимог ст.22 Конституції України про те, що “при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод”, у т.ч. і права на соціальний захист. По-друге, із змісту п.5 “Пропозицій” випливає, що загальна сума доходу громадянина і адресної грошової допомоги не може перевищувати розміру прожиткового мінімуму. В такий спосіб порушуватиметься принцип соціальної справедливості, будуть скорочені доходи багатьох ветеранів війни і праці, інвалідів, воїнів-інтернаціоналістів, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Такі наслідки можуть бути розцінені як порушення вимог ст.56 Конституції України про право громадян на “відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень”. По-третє, реалізація цього завдання позбавить громадян, які мають доходи, вищі прожиткового мінімуму, будь-якого захисту з боку держави. На думку Міністерства фінансів України, яка наведена в листі на адресу Секретаріату Уповноваженого з прав людини від 6 жовтня 2003 р. №31-03151-2-4/5063д, перехід до адресної грошової допомоги є неможливим без внесення змін до 46 законів та нормативних актів, що регулюють порядок реалізації прав громадян на пільги і субсидії. З огляду на викладене Уповноважений з прав людини вимушена була звернутися до Конституційного Суду України з відповідним конституційним поданням. З метою недопущення подальшого зростання соціальної напруженості у суспільстві, запобігання порушенням прав людини на пільги і субсидії, визначені законодавством України, та керуючись вимогами статей 101 Конституції України, а також ст.13, 15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: доручити профільним комітетам Верховної Ради України повернутися до питання переходу від системи пільг і субсидій населенню до надання адресної грошової допомоги категоріям населення, доходи яких менші розміру прожиткового мінімуму, який запроваджено Постановою Верховної Ради України від 19.06.2003 р. “Про Основні напрями бюджетної політики на 2004 рік”, узгодивши її з відповідними нормами Конституції України. Н.Карпачова 28.10.2003 р.
Виконувачу обов’язків П О Д А Н Н Я Про брутальне порушення конституційного права У вересні 2003 р. під час здійснення моніторингу дотримання прав і свобод людини в Автономній Республіці Крим до мене на особистому прийомі звернулося майже 300 мешканців м.Сімферополя з проханням захистити їх право на чисте довкілля, порушене міською радою, яка своїм рішенням від 14 червня 2003 р. виділила на території міського парку по вул. Семашка земельну ділянку ТОВ “Професіонал” під будівництво елітного дев’ятиповерхового будинку. Такі дії викликали обурення мешканців мікрорайону та громадськості, які почали пікетування та вимагали знесення паркану, обладнаного колючим дротом, яким ТОВ “Професіонал” відгородило зелену зону парку від житлових будинків. З метою припинення протистояння мною, за участю сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора, керівництва міськради та деяких інших посадових осіб, у парку було проведено зустріч із сторонами конфлікту, на якій міськраді запропоновано переглянути своє рішення. 24 вересня 2003 р. Сімферопольська міська рада прийняла рішення створити депутатську комісію для вивчення обставин, які викликали конфліктну ситуацію у зв’язку з будівництвом ТОВ “Професіонал” житлового будинку та поінформувати чергову сесію міськради. Оскільки керівництво ТОВ “Професіонал” продовжувало роботи по освоєнню ділянки, зокрема, почало вирубку дерев, за моїм дорученням представник Уповноваженого з прав людини Д.Усатов у жовтні 2003 р. зустрівся на будівельному майданчику з представниками ТОВ “Професіонал” і ознайомив їх з рішенням Сімферопольської міської ради від 24 вересня 2003 р., яким фактично було призупинено будівельні роботи, а також з ухвалою місцевого суду Залізничного району м.Сімферополя від 19 вересня 2003 р., якою судом було заборонено ТОВ “Професіонал” освоєння земельної ділянки та вирубку зелених насаджень. Про протиправні дії керівництва ТОВ “Професіонал” було поінформовано прокурора Автономної Республіки Крим Доброреза О., виконувача обов’язків начальника Головного управління МВС України в АРК Пихтіна Н. та начальника відділу нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства прокуратури АРК Кривчикова О. Попри все це, як засвідчив перебіг подій, будівельні роботи та знищення паркових зелених насаджень так і не було припинено. 3 листопада 2003 р. на адресу Уповноваженого з прав людини надійшло звернення Кримського регіонального республіканського відділення Партії зелених України, у якому повідомляється про брутальне порушення чинного екологічного законодавства керівництвом фірми “Професіонал”, яка для будівництва житлового будинку незаконно знищила понад 30 дерев цінних порід у міському парку по вул. Семашка. У зв’язку з брутальним порушенням прав мешканців м.Сімферополя на здорове довкілля (ст. 50 Конституції України) Уповноваженим відповідно до п.1 ч.3 ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було відкрите провадження та проведено перевірку. З матеріалів перевірки вбачається, що знищення зелених насаджень було здійснено 20 жовтня 2003 р. на підставі ордера №36 від 28 липня 2003 р., виданого заступником начальника управління міського господарства Хоменком А. відповідно до рішення сесії Сімферопольської міської ради від 14 червня 2003 р. На той час зазначений ордер уже був недійсним. По-перше: 24 вересня 2003 р. відбулася сесія міської ради, рішенням якої було фактично призупинено будь-які роботи, пов’язані з будівництвом житлового будинку у вказаній парковій зоні, створено депутатську комісію для більш глибокого вивчення цього питання і винесення його на обговорення сесії. По-друге: 19 вересня 2003 р. місцевий суд Залізничного району м.Сімферополя, розглянувши позовну заяву гр. Акулової Л. до Сімферопольської міської ради та ТОВ “Професіонал” про визнання незаконним та відміну рішення міськради від 14.06.2003 р., визнання недійсним договору оренди земельної ділянки під будівництво будинку, виніс ухвалу, якою заборонив ТОВ “Професіонал” освоєння земельної ділянки, у тому числі вирубку дерев та будь-якого будівництва на цій ділянці до остаточного розгляду спору по суті. 23 вересня 2003 р. це рішення було направлене судом ТОВ “Професіонал”. По-третє: 6 жовтня 2003 р. той же суд, розглянувши позовну заяву гр. Комова Ю. до ТОВ “Професіонал” та до управління Сімферопольського міського господарства про визнання незаконним ордера №36 від 28 липня 2003 р. на знесення зелених насаджень, виніс ухвалу про заборону вирубки дерев та знищення зеленого газону у вказаному парку. Ухвала мала бути виконана негайно. 10 жовтня ухвалу суду було направлено вищезазначеним адресатам. Четверте: 16 жовтня той же суд розглянув у відкритому судовому засіданні заяву гр. Акулової Л. про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 5 вересня 2003 р., якою було накладено штрафні санкції у розмірі понад 267 тис. грн. на кількох громадян, які пікетували розпочате будівництво будинку. У засіданні суду брали участь представник Сімферопольської міськради Н.Донцова та представник ТОВ “Професіонал” Полякова М. (за довіреністю), вона ж – юрист фірми. У задоволенні заяви судом відмовлено, проте слід зазначити, що під час судового засідання учасники були ознайомлені з ухвалою суду від 19 вересня 2003 р., якою ТОВ “Професіонал” було заборонено проводити на спірній земельній ділянці будівельні роботи та вирубку дерев. Таким чином, ТОВ “Професіонал” знало про заборону, але, брутально порушуючи чинне законодавство, ігноруючи рішення сесії міської ради від 24 вересня 2003 р. та два рішення суду, 20 жовтня вирубали у парковій зоні 32 дерева, у т.ч. 21 сосну, 4 верби, 4 катальпи, 1 горіх. Ще одна сосна віком понад 20 років підпиляна до ступеня неповного росту. Ці брутальні порушення прав мешканців м.Сімферополя сталися внаслідок повної бездіяльності Сімферопольської міської ради та фактично потурання з боку органів міліції і прокуратури. Вказані дії ТОВ “Професіонал”, а також дії міської ради, яка свого часу відвела земельну ділянку під будівництво житлового будинку у традиційному місці відпочинку мешканців м.Сімферополя, відбулися без узгодження з усіма необхідними організаціями, зокрема міськводоканалом. Проте в зоні відводу ділянки проходить великий колектор. Ці дії набули широкого суспільного розголосу, зустріли масовий справедливий опір громадськості, представники якої почали пікетувати будівельний майданчик. Протистояння призводило до сутичок пікетуючих з будівельниками, під час яких з боку працівників ТОВ “Професіонал” були застосовані газові пристрої та фізична сила, про що є заяви в органах міліції м.Сімферополя. Протистояння набуло загрозливого стану для життя людей. З огляду на наведене, керуючись ст.1, п.3 ст.16 та ч.3 ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: розглянути подання Уповноваженого з прав людини “Про брутальне порушення конституційного права мешканців м.Сімферополя на безпечне для життя і здоров’я довкілля” та вжити необхідних заходів згідно з чинним законодавством. Додаток: Звернення мешканців м.Сімферополя, Кримського регіонального республіканського відділення Партії зелених України та матеріали перевірки – всього на 41 арк. Н.Карпачова 17.11.2003 р. | |