|
Генеральному прокурору України П О Д А Н Н Я Про застосування працівниками міліції Кіровоградської області до окремих членів територіальної виборчої комісії №100 Кіровоградської області (першого скликання) Чельника К.В. та інших заборонених законом методів отримання показань чи доказів та переслідування за політичними мотивами інших мешканців Кіровоградщини Статтями 3, 28, 29 Конституції України передбачено право кожної людини на життя, повагу до її гідності, свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. У ч.3 ст.22 Кримінально-процесуального кодексу України зазначено, що забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. До Уповноваженого з прав людини надійшли звернення від Кіровоградського міського голови Чигріна М.С. про арешт працівниками УБОЗу УМВС України у Кіровоградській області депутата Кіровоградської міської ради Білова В.В., до якого не допускають адвоката, голови Кіровської районної ради в місті Кіровограді Луценка В.О. про арешт депутата цієї ради Руденка Д.П., а також від народного депутата України, керівника депутатської групи “Демократична Україна”Шарова І.Ф., депутата Кіровоградської обласної ради Компанійця В.О., голови Кіровоградської обласної організації Партії захисників Вітчизни Зборовського Ю.О. та члена територіальної виборчої комісії №100 Кіровоградської області (першого скликання) Туровця В.В. про застосування працівниками кіровоградського УБОЗу фізичного та психічного насильства до членів цієї комісії Чельника К.В. та інших з метою отримання показань щодо порушення посадовими особами Кіровоградського міськвиконкому норм виборчого законодавства. З метою з’ясування фактичних обставин справи представниками Уповноваженого з прав людини здійснено виїзд на Кіровоградщину, де було проведено ряд зустрічей з окремими заявниками та працівниками правоохоронних органів. Зокрема, члени ТВК №100 повідомили про таке. Так, Чельник Кирило Валерійович розповів, що в неділю, 12 березня 2005 р., його було доставлено з дому до приміщення УБОЗу Управління МВС України у Кіровоградській області, де із застосуванням психічного насильства, яке тривало з 8.00 до 22.00 години, примусили дати необхідні свідчення про вчинення злочинів заступником голови ТВК №100 Приліпком А.А. та заступником міського голови міста Кіровограда Волкановим В.А. Під час допиту працівники міліції нецензурно висловлювалися та погрожували “відправити по статті у тюрму разом з організаторами злочину, відкрити кримінальну справу та негайно відправити до слідчого ізолятора, відібрати диплом про освіту, створити проблеми на роботі тощо”. За час перебування в приміщенні УБОЗу його неодноразово знімали на відеокамеру, не давали їсти, пити, можливості повідомити батькам про місце перебування. Ці дії тривали доти, поки він не погодився надати необхідні працівникам міліції свідчення і підписати складений слідчим прокуратури міста Кіровограда А.В. Душинським протокол. Таким чином, тортури тривали приблизно 12–14 годин, після чого працівники міліції взяли у Чельника К.В. розписку, що він до них претензій немає. Туровець Володимир Валентинович повідомив, що до нього 12 і 13 березня 2005 р. під час перебування на лікарняному з загостренням гіпертонічного кризу неодноразово приходили додому працівники кіровоградського УБОЗу та, застосовуючи психічне насильство, намагалися змусити надати свідчення з приводу роботи ТВК №100 і дій посадових осіб міськвиконкому. Інший член виборчої комісії Хмеленко Дмитро Олександрович повідомив, що 13 березня 2005 р. він був викликаний працівниками УБОЗу для надання показань щодо порушення виборчого законодавства. Під час допитів працівники міліції погрожували йому виключенням з університету, створити його матері проблеми на роботі, затримати на добу для з’ясування обставин і відправити до міськвідділу міліції “з усіма наслідками, які з цього випливають”, обіцяли й інші неприємності у разі відмови в наданні необхідних їм свідчень. Після п’ятигодинного психічного тиску Хмеленко Д.О. погодився надати необхідні працівникам міліції показання. Про застосування працівниками кіровоградського УБОЗу тортур повідомив і громадянин Самойлов Сергій Петрович, вчитель фізики і математики, якого також примушували свідчити щодо членів ТВК №100 та посадових осіб Кіровоградського міськвиконкому. Так, у його зверненні, зокрема, зазначено: “нестерпний тиск з боку правоохоронців тривав близько семи годин, всіх погроз, які були сказані на мою адресу, я навіть не запам’ятав. Я не знаю, як це можна ще назвати, але на той час я відчував страх за своє життя, сором за те, що я нічого не можу вдіяти, безпорадність та беззахисність перед людьми в руках яких зосереджена влада...”. Крім того, працівники міліції ставили його на тривалий час з широко розставленими ногами обличчям до стіни, виводили на вулицю, кидали сніг за комір, погрожували та нецензурно висловлювалися. Усі члени ТВК №100, які були піддані таким знущанням, зверталися з заявами до прокуратури міста Кіровограда та Кіровоградської області, але отримали відповідь про відсутність у діях працівників УБОЗ Управління МВС України у Кіровоградській області та слідчого прокуратури міста Душинського А.В. складу злочину. Голова Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Корнюша О.П. в телеграмі на ім’я народного депутата України Шарова І.Ф. повідомив, що його протягом шести годин допитували працівники кіровоградського УБОЗу із застосуванням психічного тиску. Внаслідок таких дій правоохоронців у нього різко погіршився стан здоров’я, у приміщенні УБОЗу йому двічі надавалася медична допомога. Заявника було госпіталізовано до кардіологічного відділення міської лікарні. Вважає такі дії правоохоронців політичним переслідуванням. Зазначене вище Корнюша О.П. підтвердив і під час зустрічі з представниками Уповноваженого з прав людини. Крім того, в одному із звернень депутата Кіровоградської міської ради Шарова Ю.Ф. повідомляється про здійснення оперативного стеження працівників міліції Кіровоградської області за депутатами Кіровоградської обласної ради Компанійцем В.О. та Кіровоградської міської ради Шаровим Ю.Ф. Останні побоюються за своє життя, оскільки вбачають у цьому переслідування за політичними мотивами. До Уповноваженого з прав людини також звернулися із заявами Олександрійський міський голова Цапюк С.К., працівники і депутати Олександрійської міської ради. Вони повідомляють про переслідування за політичними мотивами працівниками ВБОЗ Олександрійського РВ УМВС України в Кіровоградській області та втручання їх у діяльність Олександрійської міської ради. Працівники ради скаржаться на систематичні безпідставні виклики до Олександрійського УБОЗу, проведення допитів із застосуванням психічного тиску та систематичне направлення до ради правоохоронцями запитів (протягом лютого направлено 59 запитів). Зазначені дії міліції сприймаються як помста Цапюку С.К. за підтримку під час виборчої кампанії кандидата в Президенти Януковича В.Ф. та участь депутатів міської ради у з’їзді депутатів усіх рівнів, який відбувався в місті Сєвєродонецьку. У зв’язку із викладеним та керуючись ст.15, 22 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: розглянути подання Уповноваженого з прав людини, провести перевірку викладених фактів щодо правомірності дій працівників правоохоронних органів Кіровоградської області, у разі підтвердження – вжити до них передбачені законом заходи реагування. Про наслідки розгляду подання прошу повідомити в установлений законом термін. Додаток на 102 арк. Н.Карпачова 21.04.2005 р.
Міністру охорони здоров’я України ПОДАННЯ Про поновлення конституційних прав студентів До Уповноваженого з прав людини надійшли звернення студентів Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького та Київського національного медичного університету ім. О. Богомольця з проханням сприяти поновленню їхніх прав на вибір професії та на працю за спеціальностями, які вони обрали. Автори цих звернень зазначають, що, вступаючи до вищих навчальних закладів, вони розраховували навчатися в інтернатурі за спеціальностями, які були передбачені наказами Міністерства охорони здоров’я України від 06.03.1996 р. №50 “Про затвердження Переліку спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів” та від 19.09.1996 р. №291 “Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів освіти ІІІ– ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів”. Але наказом від 23.02.2005 р. №81 “Про затвердження Переліку спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів” передбачено суттєве скорочення кількості спеціальностей інтернатури – з 52 до 17, а також – збільшення тривалості післядипломного навчання в середньому вдвічі. Зокрема, новим Переліком узагалі не передбачені такі спеціальності, як акушерство і гінекологія, урологія, онкологія, отоларингологія, неврологія та багато інших. Скорочення переліку спеціальностей викликало найбільше обурення у тієї частини студентів, які впродовж усього навчання готувалися до оволодіння саме переліченими спеціальностями: купували тематичну літературу, займалися у наукових гуртках, відвідували спеціальні курси, писали відповідні статті. Тому вони цілком правомірно порушують питання про поновлення права навчатися за спеціальністю, яка обрана ними кілька років тому. Окрім цього, відповідно до п.3.2 згаданого наказу №81 встановлено: “Із спеціальностей, які не передбачені даним Переліком, після закінчення інтернатури забезпечити підготовку спеціалістів на циклах спеціалізації у закладах (факультетах) післядипломної освіти”. Тобто лише після закінчення 2–3 річного навчання в інтернатурі за іншою спеціальністю студенти отримують право вступати до закладів післядипломної освіти, і змушені будуть додатково оплачувати навчання за спеціальністю, яку вони обрали ще при вступі до вузу. Такі нововведення потребують від студента додаткових матеріальних витрат, а також суттєво відтерміновують закінчення навчання. На думку Уповноваженого з прав людини, запроваджений Міністерством охорони здоров’я України новий порядок отримання лікарської спеціальності істотно впливає на вибір студентами-медиками фахової спеціальності та порушує їхні права, передбачені ст.43 Конституції України, відповідно до якої: “Держава створює умови для повного здійснення громадянами прав на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності”. Враховуючи викладене, керуючись п.11 ст.13, ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: з метою запобігання порушенню конституційних прав студентів вищих медичних навчальних закладів на вибір професії та роду трудової діяльності прийняти рішення щодо поетапного запровадження Переліку спеціальностей та строків навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України №81 від 23.02.2005 р., поширюючи його норми лише на тих студентів, які вступатимуть до медичних навчальних закладів, починаючи з 2005 р. Н.Карпачова 04.05.2005 р.
Міністру охорони здоров’я України ПОДАННЯ Про захист прав дітей, які перебувають у гематологічному відділенні Української дитячої спеціалізованої лікарні “Охматдит”, на життя та медичну допомогу 20 травня 2005 р. до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звернулися на особистому прийомі батьки, діти яких перебувають на стаціонарному лікуванні у гематологічному відділенні Української дитячої спеціалізованої лікарні “Охматдит”, з проханням сприяти захисту конституційних прав їхніх дітей на життя та належну медичну допомогу. Як зазначається у зверненні, в лікарні “Охматдит” знаходяться неповнолітні діти, хворі на онкологічні захворювання, зокрема на лейкемію та апластичну анемію. Багатьом з них для порятунку життя необхідно провести складне оперативне лікування, трансплантацію кісткового мозку. Коштів для оплати таких операцій батьки не мають. Ситуація ускладнюється ще й тим, що українські заклади охорони здоров’я не мають доступу до міжнародного банку донорів. До того ж у гематологічному відділенні лікарні “Охматдит” відсутні навіть звичайні медичні препарати, які конче необхідні для лікування дітей, не кажучи вже про дорогі або рідкісні ліки. Таким чином, тяжко хворі діти фактично позбавлені можливості отримати належне лікування, а отже, позбавлені і шансу на одужання. Батьки, які звертаються до Уповноваженого з прав людини з проханням про допомогу, перебувають у відчаї, адже йдеться про порятунок маленьких діточок. Але їхні численні звернення до посадових осіб системи охорони здоров’я та різноманітних благодійних організацій залишилися без належного реагування. Наведене цілком правомірно можна вважати порушенням вимог ст.3, 27, 49 Конституції України щодо обов’язків держави захищати права своїх громадян на життя та отримання належної медичної допомоги в державних лікувальних закладах. З метою поновлення прав дітей на життя і належну медичну допомогу, керуючись п.11 ст.13, ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: – вжити невідкладних заходів щодо забезпечення гематологічного відділення дитячої спеціалізованої лікарні “Охматдит” необхідними медичними препаратами; – надати доручення щодо запровадження у зазначеному медичному закладі сучасних, зокрема оперативних методів лікування онкологічних захворювань крові, з доступом до міжнародного банку донорів. Н.Карпачова 30.05.2005 р.
Прем’єр-міністрові України П О Д А Н Н Я Про усунення порушення вимог ст.43, 46, 48 Конституції України щодо права кожного на своєчасне одержання винагороди за працю, соціальний захист і достатній життєвий рівень у ДХК “Олександріявугілля” Кіровоградської області У м.Олександрії Кіровоградської області склалася кризова соціально-економічна ситуація, яка загрожує соціальним вибухом. Такий стан зумовлений вкрай незадовільною роботою орендних підприємств буровугільного комплексу ДХК “Олександріявугілля”, порушенням ними трудових прав працівників та невиплати заробітної плати на суму майже 16 млн. грн. протягом останніх 6-ти місяців. Прийняте у 2004 р. Мінпаливенерго, Фондом державного майна України, його регіональним відділенням, керівництвом ДХК “Олександріявугілля” з урахуванням пропозицій керівників місцевої влади, представників трудових колективів та профспілок рішення про розділення цілісних майнових комплексів державного підприємства та передачу окремих їх в оренду двом орендарям – ЗАТ “Енерговугілля” (м. Донецьк); ТОВ ІВОК “Експларент” (м. Дніпропетровськ) порушило виробничо-господарську цілісність та технологічну єдність холдингової кампанії, що суперечить Господарському кодексу України (ч. 4 ст.283), про що свідчать зустрічі у трудових колективах, матеріали неодноразових перевірок та критичні виступи 13.05.2005 р. на зборах активу ДХК “Олександріявугілля”. Крім того, орендарі виявилися неплатоспроможними, вони не в змозі виконувати програми інвестицій у виробництво, які були обумовлені умовами оренди, не вирішують питання створення нових видів продукції. Орендарі обіцяної дотації з боку Мінпаливенерго не отримують. На сьогодні всі орендні підприємства фактично не працюють. Усі активи перебувають у податковій заставі. Існує заборгованість з орендної плати, яка становить 1,1 млн. грн., та шестимісячна заборгованість із заробітної плати – 16 млн. грн. Нестабільна робота орендних підприємств створила соціальну напруженість у м.Олександрії. Оскільки місто опалюється від ТЕЦ 1-2 та ТЕЦ-3, вже взимку 2005 р. виникли проблеми з опалюванням житлових будинків міста та об’єктів бюджетної сфери. Вкрай невтішні прогнози і на майбутній опалювальний сезон. До бюджету міста у поточному році не надійшло майже 1,2 млн. грн. податків. Такі непродумані рішення, без фінансово-економічного обґрунтування, викликали протест працівників, призвели до страйку та голодування. Слід зауважити, що неодноразовий розгляд критичного стану справ у ДХК “Олександріявугілля” на рівні Секретаріату Кабінету Міністрів України та Мінпаливенерго в поточному році практичних результатів не дав, доручення Міністра в повному обсязі не виконуються. Збереження існуючого стану цієї проблеми в трудових колективах ДХК “Олександріявугілля” вважаю неприпустимими, оскільки це є прямим порушенням Конституції України, зокрема, ч.7 ст.43 щодо права на своєчасну виплату винагороди за працю, а також ст.46, 48 Конституції України на соціальний захист та достатній рівень життя, вимог ст.24 Закону України “Про оплату праці” та вимог ст.115 Кодексу законів про працю України. На думку Уповноваженого з прав людини, локальними заходами проблеми, що виникла навколо ДХК “Олександріявугілля”, не розв’язати. Її потрібно вирішувати кардинально, з вивченням стану збереження орендованого державного майна та фінансово-господарської діяльності орендарів цілісних майнових комплексів структурних підрозділів ДХК “Олександріявугілля” – ЗАТ “Енерговугілля” та ТОВ ІВОК “Експларент” на предмет виявлення ознак орендарів, спрямованих на доведення до банкрутства підприємств, майно яких вони орендували та в межах чинного законодавства захистити інте-реси держави. Враховуючи наведене та усвідомлюючи, що самостійно подолати проблеми, які виникли, ДКХ “Олександріявугілля” не зможе, керуючись ст.101 та на підставі п.2 ст.116 Конституції України, п.11 ст.13 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: вжити заходів щодо погашення заборгованості із заробітної плати працівникам підприємств ДХК “Олександріявугілля”, яка виникла протягом останніх шести місяців, врегулювати соціально-трудові відносини у трудових колективах та поновити порушені права працівників холдингу. Про наслідки розгляду подання прошу повідомити у порядку, встановленому Законом України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. З повагою, Н.Карпачова 31.05.2005 р.
Прем’єр-міністрові України П О Д А Н Н Я Про усунення порушення прав шахтарів-інвалідів На підприємствах вугільної галузі протягом тривалого часу порушуються вимоги законодавства про охорону праці в частині обов’язкового перерахування розміру відшкодування шкоди за втрачене внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання здоров’я шахтарям-інвалідам у разі підвищення тарифних ставок у галузі. Звернення з цього приводу, як індивідуальні, так і колективні, почали надходити до мене починаючи з 2000 р. і продовжують надходити до цього часу. Зокрема, від Всеукраїнської громадської організації “Союз шахтарів–інвалідів України”, Спілки шахтарів-інвалідів шахти “Червоноармійська” Селидівської дирекції по ліквідації шахт Української державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація”, Товариства інвалідів праці ДХК “Павлоградвугілля”, міської організації “Союзу шахтарів-інвалідів” з м.Добропілля Донецької області та інших. Заявники наголошують, що їм не було здійснено перерахування розміру відшкодування шкоди на коефіцієнти: – відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 р. №276 – на 1,43; – відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 04.03.1996 р. №72 – на 2,38; – відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 17.08.1998 р. №351 – на 1,286. Особливо багато скарг надходить з приводу відмови в перерахуванні розміру відшкодування у зв’язку з підвищенням тарифних ставок відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 4 березня 1996 р. №72. Пунктом 1.3 цього наказу передбачалося підвищення тарифних ставок і посадових окладів по галузі у 2,38 разу. Одночасно пунктом 1.6 зазначеного наказу заборонялося здійснювати перерахування сум уже нарахованих одноразової допомоги, відшкодування шкоди за втрачене внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання здоров’я та інших виплат, які розраховуються із середнього заробітку. Така заборона суперечила вимогам діючих на той час Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. №472. Згідно з абзацом 5 п.28 цих правил в разі підвищення тарифних ставок (окладів) обов’язково мало проводитися перерахування розміру відшкодування шкоди. Зазначені порушення знайшли підтвердження під час неодноразових перевірок дотримання законодавства з питань охорони праці в частині відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, які проводилися Донецькою територіальною інспекцією праці в Донецькій області на шахті “Червоноармійська”, про що керівнику Селидівської дирекції по ліквідації шахт Української державної компанії з реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація” 19.11.2001 р., 23.10.2003 р., 14.01.2004 р. направлялися приписи про усунення виявлених порушень. Ці ж порушення були виявлені і Добропільською міжрайонною прокуратурою, про що свідчать припис та представлення добропільського міжрайонного прокурора від 23.01.2003 р. та 18.04.2003 р., а також Головною інспекцією праці Міністерства праці та соціальної політики України під час перевірок на підприємствах ДХК “Павлоградвугілля”, “Добропіллявугілля”, “Селидіввугілля”. Міністерство праці та соціальної політики неодноразово підтверджувало правомірність вимог шахтарів-інвалідів, надаючи роз’яснення щодо застосування Правил у частині перерахування розміру відшкодувань у разі підвищення тарифних ставок. Зокрема, листом від 18 липня 2000 р. №13-2691 Міністерство палива та енергетики повідомило, що перерахунки розміру відшкодування шкоди: “...Повинні провадитися на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 03.12.92 №676, 26.01.93 №46, 02.06.93 №392, 30.08.93 №671, 02.12.93 №974, 20.10.94 №720, 08.02.95 №102 та п.28 Правил... Відповідно до зазначених нормативних актів, починаючи з 1 листопада 1992 р., перерахунок потрібно здійснювати шляхом множення розміру відшкодування шкоди, що склався на час чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), на коефіцієнт їх фактичного підвищення, якщо колективним договором не передбачено більш пільгові умови перерахунку. ...Іншого порядку перерахунку розмірів втраченого потерпілим заробітку через ушкодження здоров’я на виробництві чинним законодавством не передбачено.” Як Уповноважений з прав людини я з 2000 р. зверталася до прем’єр-міністрів України, направляла подання міністрам палива та енергетики щодо усунення виявлених порушень прав шахтарів-інвалідів. Проте до цього часу їх права не поновлені, що викликає незадоволення потерпілих шахтарів, створює соціальну напруженість та породжує численні скарги в усі інстанції. У зв’язку з наведеним, керуючись ст.101, п.2 ст.116 Конституції України, на підставі п.11 ст.13 та ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: вжити заходів щодо забезпечення конституційного права шахтарів-інвалідів на соціальний захист та усунення порушення законодавства про охорону праці щодо перерахування розміру відшкодування шкоди на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів, які застосовувалися у вугільній галузі в період з 04.03.1996 р. по квітень 2001 р. Про наслідки розгляду подання прошу повідомити у порядку, встановленому Законом України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. Н.Карпачова 15.06.2005 р. | |