|
Премєр-міністрові України ПОДАННЯ Про забезпечення конституційних прав на життя Під час перевірки дотримання і захисту прав людини в Луганській області Уповноважений з прав людини ознайомилася зі станом забезпечення конституційних прав мешканців м.Алчевська, потерпілих від аварії в системі теплопостачання. Вивчення цієї проблеми з виїздом Уповноваженого з прав людини до міста виявило таке. Алчевськ нинішньої зими став трагічним символом виживання населення без тепла при 2030-градусних морозах. А катастрофічний стан системи житлово-комунального господарства міста, без перебільшення, є небезпечним для здоровя та життя людей. Уся країна відгукнулася на це лихо; дійових заходів було вжито органами державної влади. На відновленні тепломереж самовіддано працювали понад 4,5 тис. спеціалістів з різних регіонів України. Разом з фахівцями-будівельниками, які на запрошення Уповноваженого прибули з Києва, були відвідані квартири алчевців, досі не підключені до теплопостачання. Цим мешканцям м.Алчевська під час 2030-градусних морозів виживати дуже складно. На жаль, кількість таких будинків дотепер залишається значною, і в них проживають тисячі людей. У своїх зверненнях до Уповноваженого вони стурбовані, щоб про них не забули після того, як завершаться перші ремонтні роботи. На зустрічах з Уповноваженим мешканці м.Алчевська звернули увагу на те, що у процесі ліквідації наслідків аварії у багатьох житлових будинках були замінені розірвані під час морозів батареї, проте залишилися старі, заіржавілі стояки та підвідні труби, а тому реально тепло все одно майже не надходить. Якщо не замінити стояки, то ремонт фактично матиме лише бутафорський характер. Особливе занепокоєння викликає стан ремонту загальноосвітніх шкіл, медичних та дитячих закладів, до яких теж ще не було подане тепло. Так, під час відвідання міської середньої школи №17, де повний капітальний ремонт здійснюється працівниками двох цехів місцевого металургійного комбінату, було зясовано, що внутрішні ремонтні роботи тільки півсправи. Залишається проблемою реанімація перемерзлих зовнішніх теплотрас, що, вочевидь, стане на заваді швидкому відновленню занять у деяких школах та в інших закладах. Згідно з висновками фахівців за таких обставин треба тимчасово проводити так звану воздушку. Уповноважений з прав людини та працівники Секретаріату Уповноваженого зустрілися з батьками дітей, яких було направлено для навчання у санаторії України. У більшості цих закладів до прийому юних алчевців підійшли відповідально, проте в деяких санаторіях м.Євпаторії (АР Крим) та Львівської області температура була така ж, як і в замерзаючому Алчевську. Після вжитих заходів негаразди було виправлено. Проте залишилася нагальною проблема оздоровлення дітей-інвалідів, яких так і не вивезли з холодних квартир м.Алчевська. Уповноважений з прав людини переконана, що стан забезпечення конституційних прав мешканців м.Алчевська вимагає не тільки конкретних дій, а й чіткого бачення перспективи. Місто має здійснити невідкладну диверсифікацію системи опалення, особливо лікарень, шкіл та дитячих садків. Проте ведеться установка тільки невеликої кількості мінікотелень. Треба з підвищеною увагою підійти до реконструкції старого житлового фонду, куди тепло реально не подається вже понад десять років. Специфічного утеплення вимагають панельні будинки. Виходячи з досвіду західних країн, щоб зменшити втрати тепла, потрібно зовні встановлювати так звані шуби. Проте головною проблемою залишається фінансування цих заходів. І шляхи розвязання цієї проблеми існують. Алчевськ місто-донор, від якого щорічно до державного бюджету надходять значні кошти. Тільки за останні чотири роки на території м.Алчевська зібрано податків на суму 745 млн. грн., з яких міський бюджет отримав лише 260 млн. Більше того, з кожним роком зменшується відсоток надходжень до міського бюджету порівняно з загальним обсягом податкових надходжень з м.Алчевська. Так, у 2002 р., коли виникла аналогічна ситуація з опаленням міста і була спланована програма виходу з неї, надходження до всіх рівнів бюджетів з м.Алчевська становили 103,1 млн. грн., а в міський бюджет (загальний та спеціальний фонди) з них надійшло 52,8 млн. грн., або 51,2%. У 2005 р. загальний обсяг податкових надходжень з м.Алчевська збільшився порівняно з 2002 р. у 3,16 разу і становить 326,2 млн. грн., проте надходження до міського бюджету за цей час зросли в 1,45 разу до 76,8 млн. грн., що становить лише 23,5% суми податкових надходжень. Треба також наголосити, що 89% міського бюджету це захищені статті, які не можуть використовуватися на ремонт та утримання житлово-комунальної сфери. Тому Уповноважений вважає за нагальну необхідність змінити принципи формування місцевих бюджетів. Вони мають формуватися знизу, щоб міські громади самостійно визначали необхідні кошти на свої потреби, насамперед на ремонт тепломережі, та несли за це відповідальність. Тоді не було б таких катастроф, яка сталася в м.Алчевську. Саме в цьому полягають засади створення реального самоврядування. До речі, ці пропозиції Уповноваженого з прав людини були підтримані депутатами Алчевської міськради, представниками місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення, з якими відбулася зустріч. З метою підтримки місцевого самоврядування необхідні відповідні зміни у чинному законодавстві, насамперед прийняття законів Про територіальну громаду, Про комунальну власність, Про адміністративно-територіальний устрій, Про місцеві податки і зборита інше. На підставі п.3 ст.3 Закону України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, з метою запобігання порушенням конституційних прав людини на життя та здоровя прошу: надати доручення відповідним органам центральної виконавчої влади розглянути подання Уповноваженого з прав людини та вжити всіх необхідних заходів щодо забезпечення конституційних прав мешканців м.Алчевська, потерпілих від аварії в системі теплопостачання. Н.Карпачова 21.02.2006 р.
Премєр-міністрові України ПОДАННЯ Про загрозу порушення прав і свобод громадян До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звернулися громадяни України, які проживають на території самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки, та громадські організації, що представляють їхні інтереси. У своїх зверненнях вони привертають увагу Уповноваженого до загрози правам і свободам громадян України, які мешкають у Придністровї, після прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р. №112-р, згідно з яким народногосподарські вантажі, що пропускаються з Придністровя до України, мають супроводжуватися дозволами властей Республіки Молдова. Вказане рішення Уряду спричинило зупинку руху товарів, вироблених у Придністровї, і транспорту на територію України, що зумовлює зупинку промислових підприємств, завдає збитків економіці Придністровя і України, зокрема Одеської області, економіка якої значною мірою повязана з економічним станом підприємств Придністровя. Відповідно, мешканці Придністровя, зокрема громадяни України, яких там проживає понад 60 тис., втрачають можливість реалізувати свої права на працю, на заробітну плату, на гідний життєвий рівень. У Придністровї та в Україні пройшли масові акції протесту проти рішення Кабінету Міністрів України, яке призвело до брутального порушення прав населення Придністровя та, зокрема, громадян України. Громадяни України зазначають, що це рішення Кабінету Міністрів України суперечить принципам, на яких побудовано Меморандум про основи нормалізації відносин між Республікою Молдова та Придністровям від 24 травня 1997 р., гарантами дотримання якого виступили Україна і Російська Федерація. Цим Меморандумом надано першочергового значення реалізації основних прав і свобод людини і зафіксовано право Придністровя самостійно встановлювати і підтримувати міжнародні контакти в економічній, науково-технічній та культурній сферах. Документ приймався як результат тривалого дипломатичного пошуку способів побудови довіри між Придністровям та Республікою Молдова, збереження миру після жорстокого збройного конфлікту. Наша країна займала особливе місце у цьому процесі і він розвивався позитивно завдяки нейтральному статусу України як гаранта дотримання домовленостей між сторонами протистояння. Нині Уряд України відверто і невиправдано зайняв одну сторону в цьому протистоянні. Тим самим створено передумови для повернення протистояння до найгірших його форм. Уповноважений з прав людини вважає, що розпорядженням від 1 березня 2006 р. №112-р Питання митного оформлення товарів і транспортних засобів, що ввозяться в Україну з Республіки Молдова Кабінет Міністрів України створив умови для порушення соціально-економічних прав громадян України, що проживають не тільки в Придністровї, а й на території Одеської області. На підставі ст.101 Конституції України, відповідно до п.3 ст.3 Закону України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, з метою запобігання порушенням прав громадян України прошу: невідкладно вжити заходів щодо запобігання масовим порушенням прав та свобод людини, зокрема, провести консультації з керівництвом Придністровя і Республіки Молдова та в рамках попередніх багатосторонніх домовленостей врегулювати конфлікт, від якого потерпають громадяни нашої держави, їх сімї в Придністровї та в Україні. Н.Карпачова 18.03.2006 р.
Премєр-міністрові України П О Д А Н Н Я Про захист прав військовослужбовців, До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звертаються військовослужбовці, ветерани війни і військової служби з приводу порушення їхніх конституційних прав на ефективне безоплатне медичне обслуговування, користування медичними закладами Міністерства оборони України, а також погіршення медичного обслуговування у звязку зі скороченням і реформуванням медичних закладів та установ Міністерства оборони України. Відповідно до ст.1216 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ усі ветерани війни мають при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи право на користування поліклініками та шпиталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи. Згідно зі ст.6 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист від 24.03.1998 р. №203/98-ВР ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ і ветерани державної пожежної охорони мають право на безоплатне користування закладами охорони здоровя Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, інших центральних органів виконавчої влади, військових формувань. На даний час правом на безоплатне медичне обслуговування в закладах охорони здоровя Міністерства оборони України користуються близько 330 тис. осіб із числа ветеранів війни, ветеранів військової служби, пенсіонерів Міністерства оборони України, а також приблизно така ж кількість членів їхніх сімей. При цьому на лікувально-профілактичному забезпеченні знаходиться 210 тисяч кадрових військовослужбовців Збройних Сил України. Відповідно до ст.3 Закону України Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у звязку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей від 15.06.2004 р. №1763-ІV Кабінет Міністрів України повинен здійснити заходи щодо належного фінансування закладів охорони здоровя, санаторно-курортного лікування Міністерства оборони України та недопущення зменшення їх кількості. Проте у процесі скорочення Збройних Сил України ліквідовуються і військово-медичні заклади, які за рівнем підготовки медичного персоналу, обслуговування і обладнання є провідними закладами охорони здоровя на територіях дислокації військових формувань. За останні 10 років кількість цих закладів зменшилася практично вдвічі і цей процес триває. У 2005 р., наприклад, було розформовано 7 закладів охорони здоровя Міністерства оборони України: військові шпиталі в містах Кременчуці, Балті, Первомайську, Самборі, Білгород-Дністровському, військовий лазарет у смт. Делятині Івано-Франківської області. Військовий шпиталь у м.Славуті переформовано у поліклініку з денним стаціонаром. Після ліквідації зєднань ракетних військ стратегічного призначення в м.Первомайську Миколаївської області залишилось на постійне проживання більше 6 тис. ветеранів і ліквідаторів ядерної зброї, які обслуговувались військовим шпиталем. Цей заклад був розрахований на 75 ліжко-місць, мав 3 відділення (терапевтичне, інфекційне та хірургічне), обладнання провідних іноземних фірм, отримане за програмою роззброєння. У шпиталі працювали 14 військовослужбовців і 64 службовці. Попри запевнення Міністерства оборони України, що медичне обслуговування ветеранів не погіршиться, у 2005 р. шпиталь було ліквідовано, майно і медичне обладнання вивезено, а медичну допомогу ветеранам рекомендовано отримувати у шпиталях міст Миколаєва та Одеси. У 2004 р. згідно з реорганізаційними заходами Міністерства оборони України в м.Івано-Франківську розформовано гарнізонний військовий шпиталь, який обслуговував інвалідів війни, учасників бойових дій та учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС двох областей Івано-Франківської та Тернопільської. Для медичного обслуговування цих категорій громадян відповідно до розпорядження облдержадміністрації в кожній лікарні виділено по 12 палати, а в Івано-Франківську залишена одна військова поліклініка. Можливості цих лікувальних закладів не дозволяють забезпечити потреби 4000 інвалідів війни, 8500 учасників бойових дій і 5500 учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, що мешкають на Івано-Франківщині. У 2004 р. у м.Ковелі Волинської області у звязку зі скороченням Збройних Сил України 459-й військовий шпиталь Західного оперативного командування був переформований у 17-у гарнізонну військову поліклініку, а в 2005 р. ця поліклініка була розформована. У звязку з цим значна кількість інвалідів війни та ветеранів військової служби залишається без належної медичної допомоги. Протягом 20052006 рр. реалізується план скорочення 10-го військо-вого госпіталю Західного оперативного командування більш як на 60%, що значно погіршує права понад 20 тис. військовослужбовців, ветеранів війни і ветеранів військової служби мешканців міста Хмельницького, а також Чортківського та Тернопільського районів Тернопільської області на кваліфіковану і невідкладну медичну допомогу. Таким чином, наявним є вузький, суто відомчий підхід до одного з найважливіших напрямів соціальної політики держави, який призводить до порушення прав ветеранів війни і військової служби на якісне медичне обслуговування, що визначено ст.49 Конституції України. Очевидно, зазначена проблема потребує прийняття комплексних спільних рішень Міністерством оборони України, Міністерством охорони здоровя України і місцевими органами влади. З метою поновлення права військовослужбовців, ветеранів війни і військової служби на ефективне, пільгове медичне обслуговування, яке порушується у звязку з реформуванням і ліквідацією медичних закладів Міністерства оборони України, керуючись ст.101, 116 Конституції України, ст.13, 15 Закону України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прошу: розглянути можливість поновлення роботи ліквідованих медичних закладів Міністерства оборони України, передачі їх матеріальної бази у підпорядкування Міністерства охорони здоровя України, а також вжити заходів, які в подальшому унеможливлять порушення ст.49 Конституції України, законів України стосовно державних гарантій соціального захисту ветеранів війни, ветеранів військової служби і військовослужбовців, які звільняються зі служби у звязку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей. Н.Карпачова 25.04.2006 р.
Президентові України П О Д А Н Н Я Про захист права на життя і здоровя Уповноваженим з прав людини протягом лютогоберезня 2006 р. здійснювався моніторинг стану дотримання прав і свобод людини у Хмельницькій області. У процесі роботи вивчалося, зокрема, питання забезпечення права на життя і здоровя військового персоналу, мешканців військових містечок від можливих негативних наслідків надзвичайних ситуацій на вибухонебезпечних обєктах Міністерства оборони України. На території області знаходиться 378 потенційно небезпечних обєктів, з яких 157 обєкти підвищеної небезпеки. У зонах можливого ураження мешкають десятки тисяч осіб. Особливе занепокоєння викликає розташування на території області чотирьох військових арсеналів та баз Міністерства оборони України, де зберігається близько 15 тис. умовних вагонів боєприпасів. Завантаженість обєктів боєприпасами становить 120150% від встановлених нормативів. Трагічні події на таких обєктах вже траплялися. Так, у військовій частині А 1358 у с.Цвітоха Славутського району на Хмельниччині 6 травня 2005 р. виникла пожежа з вибухом боєприпасів у сховищі №64, внаслідок чого було поранено 9 військовослужбовців. Довелося здійснити евакуацію 300 осіб з населених пунктів, які розташовані поблизу військової частини. Було уражено близько 30 га технічної території та підїзних шляхів. У цій військовій частині поблизу складів, де зберігається практично вся номенклатура боєприпасів Сухопутних військ ЗС України від малокаліберних набоїв до бойових ракет, мешкає 147 сімей. Це 437 осіб, з яких 138 діти різного віку. Значна частина цих сімей втратила звязок зі Збройними Силами України. Військову частину А 1358 у с.Цвітоха віднесено до закритих військових містечок. У звязку з цим рішенням житлової комісії Славутського гарнізону військовослужбовці зняті з квартирного обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Мешканці військового містечка проживають у службових приміщеннях військової частини. Однак з метою дотримання таємності вони зареєстровані за умовною адресою: м. Славута, вул. 50 років Жовтня. Міськвиконком м.Славути, посилаючись на те, що в місті відсутня вулиця 50 років Жовтня, відмовляє військовослужбовцям, які звільнилися зі Збройних Сил України, у внесенні їх до списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, і вважає їхню реєстрацію за місцем проживання для такого обліку недійсною. Подібна ситуація склалася також у військовій частині А 3845, розташованій безпосередньо в м.Славуті, у 30-кілометровій зоні навколо Хмельницької АЕС. На відстані 800 м від технічної території військової частини знаходиться комбінат Естафета підприємство по зберіганню Державного резерву пального. У разі вибуху боєприпасів цей обєкт потрапляє до прогнозованої зони ураження. Технічна територія військової частини А 3013 с.Грузевиця Хмель-ницького району розташована у 8 км від м.Хмельницького. До зони можливого ураження потрапляють 9 поблизу розташованих сіл та 40% території обласного центру. В кількох сотнях метрів від складів авіаційних бомб проживає 36 сімей, 4 з яких сімї колишніх військово-службовців, звільнених зі Збройних Сил України. Відповідно до ст.18 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей питання відселення із закритих військових містечок осіб, звільнених в запас або у відставку, належить до компетенції органів місцевого самоврядування та виконавчої влади. Звернення командира цієї військової частини до голів Хмельницької обласної та Хмельницької районної державних адміністрацій у вересні, квітні 2004 р. та квітні 2005 р. позитивних результатів не дали. За рахунок субвенцій з Державного бюджету в 2005 р. у м.Хмельницькому зазначеній категорії громадян жодної квартири не надано. На засіданні колегії Хмельницької обласної державної адміністрації 27 листопада 2005 р. розглядалося питання Про стан техногенної і пожежної безпеки території і обєктів Хмельницької області. За підсумками колегії Кабінету Міністрів України направлено відповідне звернення від 28 грудня 2005 р. за №57/32-36-4007/2005 щодо виділення у 2006 р. цільових коштів на перенесення складів, баз та арсеналів Міністерства оборони України, розташованих на території області, на безпечні відстані від населених пунктів та здійснення інших невідкладних заходів. Зважаючи на викладене, з метою забезпечення права на життя і здоровя громадян України, які мешкають у військових містечках, розташованих на територіях вибухонебезпечних обєктів Міністерства оборони України, керуючись ст.101, 116 Конституції України, ст.13, 15 Закону України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прошу: доручити Кабінету Міністрів України вжити відповідних заходів з метою відселення з територій військових арсеналів та баз сімей військово-службовців та осіб, які втратили звязок зі Збройними Силами України, з наданням їм житла відповідно до чинного законодавства. Н.Карпачова 25.04.2006 р.
Генеральному прокурору України ПОДАННЯ Щодо порушення кримінальної справи стосовно осіб, допуск збройних сил НАТО на територію України 27 травня 2006 р. 27 травня 2006 р. у порт міста Феодосії, без відповідного рішення Верховної Ради України, увійшов корабель НАТО Adventure Військово-морських сил США зі зброєю на борту та військово-інженерною технікою. Загальновідомо, що 1 грудня 1991 р. народ України на Всеукраїнському референдумі підтвердив Акт проголошення незалежності України і Декларацію про державний суверенітет України, якими визначено позаблоковий статус країни. Відповідно до п. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України, які приймаються єдиним органом законодавчої влади Верховною Радою України (ст. 75 Конституції України), встановлюється порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України. 31 січня 2006 р. Президент України видав Указ Про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2006 році для участі у багатонаціональних військових навчаннях. Пунктом 2 цього Указу зазначено, що він набирає чинності після схвалення Верховною Радою України. Це передбачено п. 4 ст. 8 Закону України від 22 лютого 2000 р. Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на територію України. 1 лютого 2006 р., відповідно до п. 23 ст. 85 та ст. 93 Конституції України, від Президента України В. Ющенка до Верховної Ради України надійшов проект Закону України Про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2006 році для участі у багатонаціональних військових навчаннях. Даний законопроект тричі 9, 10 і 21 лютого 2006 р. розглядався на пленарному засіданні Верховної Ради України, проте не був прийнятий як закон. Попри те, що Верховною Радою України у 2006 р. не було прийнято закону про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію держави, прикордонна служба і працівники митниці пропустили в порт Феодосія корабель Військово-морських сил Сполучених Штатів Америки зі зброєю. Вважаю, що в діях осіб, які незаконно дозволили та пропустили іноземне судно на територію України, є ознаки злочинів, передбачених статтями 364 та 365 Кримінального кодексу України. Керуючись п. 11 ст. 13 Закону України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прошу: розглянути питання про порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем і перевищення службових повноважень стосовно осіб, причетних до незаконного дозволу щодо перетину кордону України кораблем НАТО, який належить Військово-морським силам США. Н. Карпачова 29.05.2006 р. | |