|
Голові Печерської районної ПОДАННЯ Про усунення порушення прав 4-річного Дмитра Перевіркою фактів щодо порушення батьківських прав на спілкування з дітьми, викладених у зверненні Іщенко Ірини Федорівни та народного депутата України Олега Ляшка, Уповноваженим з прав людини було встановлено, що від сумісного шлюбу подружжя Іщенків має двох дітей – сина Дмитра, 13.09.2002 р.н., і доньку Катерину, 17.04.2005 р.н. Сім’я у повному складі до січня 2006 р. мешкала в одній квартирі за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 30б. У січні 2006 р. чоловік Іщенко В.А. залишив сім’ю, а потім без дозволу матері (заявниці Іщенко І.Ф.) забрав дітей і вивіз їх у невідомому напрямку. Відтоді Іщенко В.А. порушує права матері та малолітніх дітей, позбавивши їх можливості безперешкодного спілкування, яке визначене у ст. 153 Сімейного кодексу України. Намагання матері розшукати місце перебування дітей і зустрітися з ними не мали результатів, оскільки батько переховує їх і всіляко перешкоджає цьому. Тому у вересні 2006 р. Іщенко І.Ф. з метою поновити порушене право звернулась до органу опіки та піклування – Печерської районної державної адміністрації – з проханням визначити спосіб її участі у вихованні малолітніх дітей до того, як судом буде розглянутий її позов і прийняте рішення, з ким із батьків залишаться проживати діти. Проте працівник Печерської райдержадміністрації Озерядьківська І.В., на яку покладено безпосереднє ведення справ з опіки та піклування, відмовилася прийняти цю заяву, мотивуючи свої дії тим, що питання про місце проживання дітей вирішується судом. Тобто орган опіки та піклування проявив бездіяльність, відмовивши у визначенні порядку спілкування і участі у вихованні дітей матір’ю, чим порушив вимоги ст. 158 Сімейного кодексу України. Проте цивільна справа за позовом Іщенко І.Ф. до Іщенка В.А. про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей до теперішнього часу не розглянута Печерським районним судом На підставі викладеного, керуючись ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: невідкладно розглянути подання; негайно вжити заходів щодо поновлення прав дітей та матері Іщенко Ірини Федорівни на спілкування з сином Дмитром та донькою Катериною. Про результати розгляду прошу повідомити Уповноваженому з прав людини у встановлений законом термін. Н. Карпачова 8.12.2006 р.
Прем’єр-міністрові України ПОДАННЯ Про порушення конституційних прав Відповідно до ст.101 Конституції України, статей 1, 17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“ Уповноваженим здійснюється провадження у справі про порушення конституційних прав громадян на належний рівень життя внаслідок стрімкого підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги. Уповноваженим підтримані масові акції протесту профспілок України проти зростання цін і тарифів, що відбулися влітку 2006 р. У вересні 2006 р. направлене звернення Уповноваженого з прав людини до співголів робочої групи з підготовки проекту Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік“ – Першого заступника Голови Верховної Ради України А. Мартинюка та Першого віце-прем’єр-міністра України М. Азарова з пропозицією передбачити в бюджеті соціальні параметри, адекватні зростанню цін і тарифів. Зазначена проблема і шляхи її подолання були предметом обговорення під час особистих зустрічей Уповноваженого з членами Уряду і керівниками центральних органів виконавчої влади. Позитивно оцінюючи заходи, що вживалися Кабінетом Міністрів України з метою пом’якшення цінового удару, насамперед для малозабезпечених верств населення (це активізація переговорного процесу і досягнення конкретних домовленостей з традиційними постачальниками природного газу в Україну з Російської Федерації і країн Середньої Азії, прийняття постанов про зниження цін на природний газ для населення, запровадження спрощеного порядку призначення субсидій тощо), мушу констатувати, що до цього часу не забезпечена в повному обсязі реалізація принципів державного регулювання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, визначених ст.30 Закону України “Про житлово-комунальні послуги“, зокрема, щодо “випереджання зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги“. Урядом не вжито також вичерпних заходів з метою запровадження місцевими радами єдиних підходів і дотримання встановлених законодавством вимог під час прийняття ними рішень з цього найважливішого на сьогодні соціального питання. Зокрема, в більшості випадків не проведені громадські слухання, як того вимагає ст.11 згаданого закону. Не забезпечено виконання положень чинного законодавства щодо регулювання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку та забезпечення рівних можливостей доступу на отримання послуг споживачів з різних верств населення. Водночас діючі тарифи на житлово-комунальні послуги в повному обсязі не приведено до рівня економічно обґрунтованих витрат, попри публічно задекларовані на засіданні Уряду 28 вересня 2006 р. наміри щодо вирішення цього питання. У зв’язку з цим прийняття місцевими радами рішень про підвищення тарифів на всі види житлово-комунальних послуг у більшості населених пунктів призвело до відчутного випереджання зростання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги над зростанням доходів населення, що суперечить законодавству, насамперед Закону України “Про житлово-комунальні послуги“ (ст. 30). До того ж залежно від регіону проживання людям доводиться за однакову кількість і якість отриманих послуг сплачувати суми, що різняться в кілька разів. Так, розмір тарифів за 1 кв. м житлової площі у смт Станично-Луганське становить 9,91 грн., що більше ніж удвічі тарифу в обласному центрі – м. Луганську – 4,56 грн. У населених пунктах Житомирської області різниця в розмірах оплати за послуги водопостачання і водовідведення сягає 5 і більше разів. 1 кв. м опалюваної площі для споживачів м. Ужгорода коштує 5,12 грн., для киян – 2,2 грн., а за кубометр холодної води їм доводиться сплачувати відповідно 3,47 і 1,68 грн. Водночас у листопаді–грудні 2006 р. середня заробітна плата в м. Києві майже вдвічі перевищувала рівень заробітку мешканців обласного центру Закарпаття. Наведене є порушенням конституційного принципу рівності прав громадян за ознакою місця проживання, встановленого ст.24 Конституції України, та може бути розцінене як дискримінація за цензом осілості. Затверджені Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік“ соціальні параметри також не відповідають реальному – в 2,5–7 разів – зростанню витрат населення на оплату житлово-комунальних послуг. Так, встановлений прожитковий мінімум і мінімальна пенсія зростають з початку 2007 р. лише на 4%, а мінімальна зарплата залишається на рівні 2006 р. Збільшення витрат на пільги і субсидії населенню порівняно з минулим роком у поточному році передбачене лише в 1,5 разу. Крім цього, відповідно до Закону України “Про прожитковий мінімум“ потребує перегляду формування об’єктивного прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць, враховуючи реальний рівень цін на життєво необхідні для людини товари й послуги. За розрахунками Федерації профспілок України, з урахуванням фактичних витрат на житло, охорону здоров’я, освіту цей показник має становити не менше 1 тис. грн. За статистичними даними, понад 60% працюючих в Україні отримують заробітну плату нижче цього рівня, що не дає можливості реалізувати їм і членам їхніх сімей конституційне право на достатній рівень життя відповідно до ст. 48 Конституції України. До того ж на порушення ст.43 Конституції людям не виплачено майже 1 млрд. грн. зароблених ними коштів. Не розв’язує всіх існуючих проблем оплати малозабезпеченими громадянами житлово-комунальних послуг і удосконалений механізм призначення субсидій. Наприклад, одинокі громадяни похилого віку, які втратили рідних і близьких, позбавлені права на субсидії, оскільки площа житла, в якому багато з них мешкали все своє життя, перевищує нормативи, встановлені на одну людину. Залишити ж своє помешкання або обміняти його на житло меншої площі для таких людей може стати трагедією. У такій ситуації цілком природно, що стрімке підвищення цін і тарифів тягне за собою прогресуюче зростання боргів за спожиті послуги. За даними Державного комітету статистики України, лише в листопаді 2006 р. борг населення за спожиті житлово-комунальні послуги зріс на 12,1%, або на 737 млн.. грн., і становить близько 7 млрд. грн.! Про надзвичайну гостроту цієї проблеми свідчить зростання кількості звернень громадян до Уповноваженого з прав людини щодо поновлення їхніх прав, порушених внаслідок прийняття місцевими радами рішень про збільшення оплати за комунальні послуги. Так, у своєму зверненні до Уповноваженого Л. Бахманська, вдова учасника бойових дій з м. Чернігова, повідомляє: “Обратиться к Вам меня заставило отчаяние. ...Ремонта в доме не было с 1973 года, все делаем за свой счет, сами убираем подъезды и двор... А квартплата увеличена почти в 4 раза... не понятно за что. Субсидии не дают, так как общая площадь жилья 63 кв. м...“. Зрозуміло, що за таких умов навіть усієї пенсії цієї жінки не вистачить для оплати житлово-комунальних послуг, яких до того ж вона фактично не отримує. 13-річна дівчинка Ольга Качан з м. Краснограда Харківської області пише: “Я живу з мамою в однокімнатній холодній, без гарячої води квартирі. Мама перенесла дві важкі операції, ... отримує на мене тільки пенсію за померлого батька. Вона не раз зверталася у відділ субсидій, але їй відмовляють... Платити за квартиру треба близько 200 грн. А за що ж жити?.“ Про подібні проблеми йдеться і в колективному зверненні мешканців с. Мерівське Тернівського району Дніпропетровської області, які проживають у старих будинках з деякими побутовими зручностями. Ці будинки люди ремонтують власними силами. Ціни на житлово-комунальні послуги підвищені для них у кілька разів. Так, на послуги двірників, які ніколи не прибирали під’їздів будинків і прибудинкової території, ціни зросли в 5 разів, а послуги слюсаря подорожчали в 6 разів. Дописувачі одностайно стверджують, що значне підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги стало для них несподіванкою і значно випереджає зростання їхніх доходів. Такі звернення до Уповноваженого з прав людини находять з більшості регіонів України. Наведені факти і розрахунки свідчать про масове брутальне порушення в Україні невід’ємних прав людини на належні умови проживання, здоров’я, гідний рівень життя і потребують, на переконання Уповноваженого з прав людини, негайного реагування органів державної влади. З метою поновлення конституційних прав громадян, порушених внаслідок недотримання принципів державного регулювання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, на підставі статей 46, 48, 101, 116, 117, 119 Конституції України, ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“, ПРОШУ: – Надати доручення у всіх регіонах України здійснити ретельну перевірку прийнятих місцевими радами рішень про підвищення тарифів на предмет їх відповідності вимогам Закону України “Про житлово-комунальні послуги“ та іншим нормативним актам з метою приведення тарифів до рівня економічно обґрунтованих витрат, забезпечення гарантій соціального захисту населення та дотримання положень ст.48 Конституції України. – Вжити додаткових заходів щодо підвищення доходів населення, які мають випереджати зростання цін і тарифів на житлово-комунальні послуги. – Внести до Верховної Ради України пропозиції щодо законодав-чого врегулювання всього комплексу питань, пов’язаних з наданням населенню житлово-комунальних послуг, з метою здійснення в усіх регіонах єдиної прозорої державної політики в цій надзвичайно важливій соціальній сфері та забезпечення конституційного принципу рівності прав громадян незалежно від місця їхнього проживання. Н. Карпачова 29.12.2006 р. | |