Ключовою подією стала Міжнародна конференція \"Сучасні виклики правам і свободам людини\", яка відбулася 14 квітня 2008 року в сесійній залі Верховної Ради України. Цей форум уперше в історії України зібрав правозахисників з 43 країн Європи, Азії, Африки та Латинської Америки, а також парламентаріїв, представників дипломатичного корпусу, всіх гілок української влади, наукових установ і громадських організацій.
Відкриваючи конференцію, Голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк наголосив, що в українській державі цінують інститут Омбудсмана і підтримують тих, хто займається захистом прав людини. Конституція України є однією з найдосконаліших у частині, що стосується прав і свобод людини. Однак ті, хто покликаний виконувати відповідний розділ Основного Закону, як правило, його й порушують.
Президент України Віктор Ющенко того ж дня у своєму виступі у Національній опері перед авторитетним зібранням учасників конференції та української громадськості зазначив: «Усі десять років Уповноваженим з прав людини в Україні є відомий правник і громадський діяч Ніна Іванівна Карпачова. За цей час інституція Омбудсмана довела свою необхідність і ефективність, стала органічною частиною системи правового захисту в Україні... Як гарант дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, переконаний, що інституція Уповноваженого повинна розвиватися. Ми маємо підвищити її значення і посилити вплив рекомендацій на прийняття рішень у державі. На часі розвиток структури представництв Уповноваженого в регіонах. За моїм дорученням буде надано відповідну підтримку з боку місцевих адміністрацій...»
Обговорення на форумі найгостріших для сучасного світу проблем, що є викликами правам і свободам людини, започаткували Координатор системи ООН в Україні Френсіс О\'Доннелл та Комісар Ради Європи з прав людини Томас Хаммарберг.
Зокрема, Френсіс О’Доннел відзначив, що представники системи Організації Об’єднаних Націй в Україні вже не перший рік підтримують ефективні партнерські стосунки з інститутом українського Омбудсмана, що зміцнилися з недавнім підписанням Меморандуму про співпрацю. Цей стратегічно важливий документ зобов’язує зосередити спільні зусилля на пріоритетному захисті прав найбільш вразливих верств населення: тих хто опинився за межею бідності, інвалідів, хворих на ВІЛ-СНІД, безпритульних дітей, наркозалежних... Френсіс О’Доннел подякував Ніні Карпачовій за її особистий внесок в обстоювання прав і свобод людини та висловив сподівання, що «ця надзвичайно важлива робота на благо людства та Українського народу й надалі буде успішною».
Томас Хаммарберг назвав серед невідкладних проблему міжнародного тероризму, підкресливши, що боротися з цим лихом слід винятково у рамках закону, не вдаючись до методів самих терористів. На думку Комісара, у Європі все ще бракує поваги до прав людини, трапляються прояви ксенофобії, порушуються права дітей та ігноруються принципи гендерної рівності. Промовець також наголосив: «Декілька місяців тому мій офіс надрукував звіт про ситуацію у вашій країні. Там містилося дуже багато критичних зауважень... Ми критикуємо, аби не просто вказати на недоліки, а допомогти у вирішенні проблем. Критика стосувалася роботи судової системи, органів міліції, ситуації в пенітенціарних установах... Це внесок, який ми робимо, сподіваючись, що українська влада серйозно поставиться до наших рекомендацій. І я знаю точно: пані Карпачова та її офіс обов’язково прийдуть на допомогу владі у цьому питанні».
Уповноважений з прав людини Ніна Карпачова розпочала свою доповідь на конференції з історичної ретроспективи: «10 грудня 1948 року, відразу ж після успішного голосування тексту Загальної декларації прав людини на ІІІ сесії Генеральної асамблеї ООН у Парижі, на сцену сесійної зали піднялась голова тодішньої Комісії ООН з прав людини Елеонора Рузвельт. Тримаючи в руках довгий сувій з художньо написаним на ньому текстом доленосного документа, вона констатувала, що з прийняттям декларації в історії нашої планети розпочинається нова ера – ера надій і сподівань усього людства на право бути Людиною на землі...
Проте початок нового тисячоліття засвідчив, що світ звідтоді не став ані гуманнішим, ані безпечнішим. Як і раніше, масові порушення прав людини в різних куточках планети набувають дедалі жорсткіших форм. Знецінюється саме людське життя. Нормою міжнародного спілкування все частіше стають подвійні стандарти. Ці загрози людству майже не наблизили нас до мрії, яка була проголошена. Боротьба з бідністю, тероризмом, насильством, торгівлею людьми, запобігання екологічним катастрофам вимагають від світової спільноти об\'єднаних зусиль та якнайтіснішої співпраці.
За даними ООН, понад мільярд людей на планеті страждають від бідності. Для них фундаментальні права і свободи людини залишаються ілюзією. У цей безправний мільярд входять і багато наших співвітчизників – громадян України. На мою думку, бідність, з одного боку, сама по собі є порушенням прав людини, з іншого – через бідність унеможливлюється реалізація всіх інших прав і свобод людини. Мені як Омбудсману довелося ще у першій Щорічній доповіді порушити проблему бідності як сучасного виклику правам і свободам людини відповідно до стандартів ООН. Тоді Україна проголосила кілька урядових програм щодо подолання бідності. І хоча минув не один рік, навіть за офіційними статистичними даними в нашій країні не поменшало тих, хто перебуває за межею бідності, – це кожен четвертий громадянин України.
Стає дедалі очевиднішим, що традиційні заходи боротьби з бідністю є неефективними. Потрібні нові підходи і механізми забезпечення справедливішого доступу всіх членів суспільства до ресурсів, що запобігали б поглибленню майнового розшарування населення, а також поділу країн на багаті та бідні. Зростання розриву у рівні соціально-економічного розвитку держав продукує багатомільйонні міграційні потоки, утворює численні вразливі групи мігрантів, біженців, шукачів притулку, загострює прояви расизму, расової дискримінації, ксенофобії та інших форм нетерпимості, призводить до масових порушень прав людини, насильства, торгівлі людьми, зокрема жінками й дітьми. У світові міграційні процеси нині втягнуто понад 200 мільйонів осіб. Питання трудової міграції актуальне для багатьох країн світу. Воно безпосередньо пов\'язане з проблемою подолання бідності. Людина, яка не знайшла собі гідної роботи і відповідної заробітної плати, змушена виїжджати за межі своєї Батьківщини.
Типовою є ситуація в нашій державі. Адже вона відкрила свої кордони і є сьогодні одночасно країною-донором, країною-транзитером та країною-реципієнтом трудової міграції. Омбудсманом України було комплексно досліджено проблему дотримання прав трудових мігрантів. Після представлення Верховній Раді Спеціальної доповіді з цього питання влада змушена була визнати існування масової – від 5 до 7 мільйонів наших співвітчизників – трудової української міграції та фактичну незахищеність мігрантів на територіях інших країн. За Спеціальною та Щорічною доповідями Уповноваженого з прав людини Урядом було видане відповідне розпорядження, а після мого подання Президенту України парламент ратифікував Європейську Конвенцію про правовий статус трудящих-мігрантів 1977 року.
Водночас зазначу, що у переважній більшості країн світу відбувається природне скорочення населення на тлі його неухильного старіння. За висновком експертів ООН з демографії, для збереження нинішнього співвідношення працюючих і пенсіонерів, а також для забезпечення достатньої кількості робочої сили, зокрема в країнах Європейського Союзу, на наступні 25 років прогнозується потреба у 135 мільйонів мігрантів.
З огляду на досвід нашої та інших країн вважаю нагальним закріплення на правовому рівні положення про врахування трудового стажу мігранта при призначенні пенсії, незалежно від того, в якій країні він працював. Тим більше, що така практика вже запроваджена в країнах-членах ЄС. Учора в офісі Омбудсмана України відбулося урочисте підписання двосторонніх угод про співпрацю щодо захисту прав людини між Омбудсманом України та Омбудсманами Іспанії, Португалії і Франції – країн-членів ЄС, де є багато українських трудових мігрантів.
Одночасно відбуваються й протилежні процеси. Близько 7 мільйонів мігрантів-іноземців потрапляють в Україну, яка, за експертними оцінками ООН, перебуває в першій п\'ятірці держав з прийому мігрантів з інших країн. Тому для нашої держави надзвичайно важливою є високоаргументована доповідь Комісара Ради Європи з прав людини Томаса Хаммарберга за результатами його візиту до нашої країни та запропоновані ним рекомендації для поліпшення ситуації, пов’язаної із забезпеченням прав і свобод людини у відповідності до світових стандартів, зокрема щодо прав мігрантів.
З великим занепокоєнням мушу торкнутися тривожних тенденцій, які, на жаль, набувають останнім часом дедалі загрозливішого характеру: поширення проявів ксенофобії, етнічної та расової нетерпимості стосовно іноземних громадян. Тільки 2007 року в Україні жертвами насильницьких дій на грунті расової, національної та релігійної ненависті стали 70 осіб, з них 22 загинули. Вже цього року постраждали десятки іноземців, насамперед з Індії, Китаю, Пакистану, Ірану та країн Африки. Тому назріла необхідність ратифікувати Конвенцію ООН 1990 року про захист прав всіх трудящих мігрантів та членів їхніх сімей, на чому Уповноваженим наголошувалось у двох поданнях Президентові України. Доцільним також було б прийняти нарешті засади державної міграційної політики та створити потужну Державну міграційну службу як самостійний цивільний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом.
За даними Міжнародної організації міграції, в останні роки від торгівлі людьми потерпіли близько 100 тисяч українців. Це абсолютно новий виклик для нас. З метою запобігання торгівлі людьми при Омбудсмані України ще 1999 року створено Національну координаційну раду. За її участю розроблено та прийнято дві комплексні Державні програми щодо протидії торгівлі людьми, завдяки чому в Україну повернуто багато кого з тих, хто став жертвою цього транснаціонального злочину. За поданням Уповноваженого відбулася ратифікація Палермської конвенції та протоколів до неї щодо боротьби з торгівлею людьми, особливо жінками та дітьми, 2004 року, підготовлені й внесені відповідні зміни до Кримінального кодексу України про кримінальну відповідальність за торгівлю людьми.
Економічні та соціальні негаразди, породжена ними бездуховність продукують високий рівень безпритульності та бездоглядності, дитячої злочинності, використання праці дітей. Особливо вражає світова тенденція поширення насильства і проявів жорстокості щодо дітей, сексуальної експлуатації неповнолітніх, педофілії. Потрібні невідкладні зусилля для ратифікації Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення, яка вже підписана Україною, а також для вироблення стратегії і конкретних програм з метою подолання цих ганебних явищ. Захист прав дітей завжди був пріоритетним у діяльності українського Омбудсмана. Уповноваженим призначено на гендерній основі двох дитячих омбудсманів – дівчину і юнака. Адже, на моє переконання, самі діти також мають право на те, аби їхня думка, їхній голос були почуті і враховані.
Реалії сучасності є дуже болючими для людей з обмеженими можливостями, що зобов’язує владу вживати додаткових заходів для забезпечення їхніх прав і свобод, а від правозахисних інституцій вимагає особливого контролю у цій чутливій сфері. Адже в Україні понад 2,5 мільйона інвалідів, а це більше 5 відсотків населення. Український Омбудсман звернулася з поданням до Президента нашої держави, переконуючи в необхідності ратифікації Конвенції ООН про права інвалідів 2006 року. Ми проводимо цю роботу спільно з Національною асоціацією інвалідів України та Представництвом ООН в Україні.
Інституція Уповноваженого першою в нашій державі ініціювала вивчення стану дотримання прав людини в місцях позбавлення волі і надала цій проблемі публічного характеру, залучаючи до перевірок засоби масової інформації.
Під час моніторингу дотримання прав людини за гратами Омбудсман та фахівці Секретаріату Уповноваженого загалом працювали в місцях позбавлення волі майже два роки. Ці перевірки засвідчили: проблема нелюдського поводження та тортур залишається однією з найгостріших. Тому співпраця Омбудсмана України з Комітетом із запобігання тортурам (СРТ) Ради Європи має розвиватися й надалі. Дані Уповноваженого з прав людини засвідчують: у нашій державі через процедуру затримання протягом року проходить близько одного мільйона осіб, права яких здебільшого брутально порушуються. За моїм поданням Президентові України парламент ратифікував Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. Це надзвичайно важлива подія в нашій державі. Тепер ми маємо спільно подумати над якомога ефективнішим запровадженням незалежного превентивного механізму запобігання тортурам, що передбачений названим документом. У цьому плані нам цікавий досвід деяких країн, зокрема Франції.
Омбудсманом під час недавнього «візиту без попередження» було виявлено існування в Києві слідчого ізолятора СБУ, який підлягав ліквідації на вимогу Ради Європи ще 2003 року. Уповноважений відкрито заявила: фактично це є використанням таємних в\'язниць, що неприпустимо. Після моєї зустрічі з керівництвом СБУ ситуація почала входити у правове русло. Знаю, що такі проблеми є й у моїх колег в інших країнах. А дехто з них не має навіть повноважень самостійно відвідувати місця позбавлення волі.
Посилення мілітаризації у світі, війни та збройні конфлікти, поширення міжнародного тероризму загрожують найголовнішому праву людини – праву на життя. Дедалі більше країн зазнають широкомасштабних терористичних актів з масовими людськими жертвами. Це явище стосується майже кожного мешканця нашої планети. Моя позиція як Омбудсмана у цьому питанні однозначна: без неухильного дотримання прав людини ефективно протистояти тероризму як глобальному злу неможливо. Усі ми мусимо визнати: імовірність прояву агресії й тероризму були, є і залишатимуться надалі, допоки, подавляючи суверенітет тієї чи іншої країни, в міжнародних відносинах застосовуватимуть право сили, а не силу права. Економічно потужні країни за будь-яких обставин не повинні дозволяти собі оголошувати території інших країн зоною своїх інтересів і вдаватися до агресії проти них.
Глобальний характер причин і наслідків зазначених викликів правам і свободам людини потребує посилення впливу і ролі міжнародних організацій, передусім Організації Об\'єднаних Націй, континентальних та регіональних структур як інструментів для забезпечення прав і свобод кожної людини і всього людства, а також відмови від політики подвійних стандартів. З огляду на це розробка та прийняття ООН Всеосяжної конвенції по боротьбі з міжнародним тероризмом стає нагальним завданням світової спільноти.
Омбудсманом здійснено низку важливих міжнародних заходів, спрямованих на безумовне виконання Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, додаткових протоколів до них 1977 року та інших міжнародних договорів у галузі гуманітарного права. Зокрема, застосовані відповідні акти реагування для з\'ясування долі військовополонених, які потрапили в полон під час війни в Афганістані. Військові Данії уважно вивчали досвід українського Омбудсмана із захисту прав цієї категорії військових, в тому числі права на соціальну адаптацію і позитивне ставлення суспільства до них після повернення додому.
Уповноваженим здійснене провадження щодо захисту права на поховання радянських воїнів-визволителів – вихідців з України Степана Хапікала та Леніни Варшавської, останки яких, на порушення норм міжнародного гуманітарного права, були викопані з братської могили в Таллінні навесні 2007 року без попереднього повідомлення Української держави. У цій міжнародній акції, яка тривала півроку, нам активно допомагали державні й неурядові організації України, Естонії, Латвії, Росії, Ізраїлю.
Особливої актуальності набуває об\'єктивна оцінка стану дотримання прав і свобод людини та прогнозування суспільного розвитку, що вимагає посилення співпраці національних інститутів з прав людини (НІПЛ) з науковими установами і громадськими організаціями. Однією з найважливіших передумов подолання сучасних викликів правам і свободам людини є гласність і відкритість інформації про порушення прав людини, широке залучення ЗМІ до правової освіти населення, усвідомлення необхідності колективних зусиль у розв\'язанні глобальних проблем сучасності та творенні більш гуманного суспільства. Проведення в Києві міжнародної конференції і її трансляція на 109 країн світу є важливим кроком у цьому напрямі».
Загалом в обговоренні питання, винесеного у порядок денний конференції, взяли участь 36 делегатів. Особливий інтерес викликали виступи Президента Європейського інституту Омбудсмана, Омбудсмана федеральної землі Рейнланд-Пфальц (Німеччина) Ульріха Галлє; Парламентського омбудсмана Королівства Швеція Керстен Андре; Речника громадянських прав (Омбудсмана) Республіки Польща Януша Кохановські; Високого Комісара з питань імміграції і міжкультурного діалогу Португалії Розаріо Фармхауз; голови Національної асамблеї інвалідів України, народного депутата України Валерія Сушкевича; голови Комісії з міжнародних зв\'язків Асоціації ветеранів і інвалідів війни проти нацизму Якова Манійовича (Ізраїль); Уповноваженого з прав людини Азербайджанської Республіки Ельміри Сулейманової; Омбудсмана Південно-Африканської Республіки Джоді Коллапена; Голови Європейського комітету із запобігання тортурам (СРТ) Мауро Пальми; Медіатора (Омбудсмана) Франції Жана-Поля Делєвуа; Федерального прокурора з питань захисту прав людини Республіки Бразилія Елли В\'еко Волькмер де Кастільйо; Омбудсмана Грузії Созара Субарі; голови Асоціації незрячих юристів Володимира Турського; президента Міжнародного об’єднання організацій з питань міграції (FORIM) Шансамона Воравонга; члена Комітету ООН з економічних, соціальних та культурних прав Азу Кєрдуна (Алжир); голови Міжнародної громадської організації «Міжнародна антитерористична єдність» Василя Крутова, народного депутата України чотирьох скликань Георгія Крючкова.
Спільна прес-конференція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової та Комісара Ради Європи з прав людини Томаса Хаммарберга завершилася справжньою сенсацією: до мікрофона підійшла схвильована Зінаїда Волошина, яка донедавна була прикута до ліжка. Її, матір трьох дітей, засуджену в Абхазії до смертної кари за злочин, якого вона не скоювала, було врятовано, повернуто до родини в Крим, надано висококваліфіковану лікарську допомогу. І ось настав момент, коли вона зі сльозами вдячності на очах змогла прилюдно, у присутності учасників високого форуму з прав людини, вручити квіти своїм рятівникам – Ніні Карпачовій і Томасу Хаммарбергу.
Відкриттю Міжнародної конференції \"Сучасні виклики правам і свободам людини\" передувало підписання у неділю, 13 квітня 2008 року, в офісі Омбудсмана України двосторонніх угод про співпрацю в галузі захисту прав людини між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Ніною Карпачовою та Омбудсманами трьох європейських країн: Іспанії – Енріко Мухіка Ерцогом, Португалії – Енріке Нашіменто Родрігешем, Франції – Жан-Полем Делєвуа.
Виступаючи на церемонії підписання двосторонніх угод, Омбудсман Франції відзначив наполегливість та ентузіазм Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, спрямовані на захист співвітчизників як на Батьківщині, так і за її межами. Він поставив свій підпис під угодою про співпрацю, оскільки впевнений: права французів в Україні, як і права українців у Франції, відтепер будуть краще захищені.
Омбудсман Іспанії акцентував увагу на тому, що боротьба Ніни Карпачової за сучасний підхід до захисту прав людини свідчить про незворотній поступ України в утвердженні європейських цінностей, головними серед яких є права людини.
Представник Португалії підкреслив, що співпраця омбудсманів допомагатиме багатьом вихідцям з України впевненіше адаптуватися до життя в його країні.
На думку Омбудсмана України, підписання двосторонніх угод про співпрацю – це відповідальний крок на шляху обстоювання прав наших співвітчизників, наближення країни до захисту прав людини за європейськими стандартами.
Високі зарубіжні гості відвідали структурні підрозділи Секретаріату Уповноваженого з прав людини. Найбільше їхню увагу привернула робота громадської приймальні, а також організація цілодобової \"гарячої лінії\" Омбудсмана України. До інституції Уповноваженого за 10 років по захист своїх порушених прав звернулися понад 825 тисяч громадян України, іноземців та осіб без громадянства.
Заснуванню, становленню та напруженим будням інституту Уповноваженого з прав людини присвячена багатопланова фотовиставка, презентація якої відбулася в стінах парламенту. Учасники міжнародної конференції відвідали в Києві також сучасний Центр серця (на Лівобережжі у клініці швидкої допомоги), ізолятор тимчасового тримання на Подолі, дитячий будинку \"Малятко\", Києво-Печерську Лавру та Святу Софію, висловивши згодом своє цілковите задоволення від перебування не тільки в географічному, а й у духовному центрі Європи.
Під час урочистостей у Національний опері на сцену перед переповненою залою один по одному вийшли ті, чия доля пов’язана з діяльністю Омбудсмана України. Серед них – кримчанка Зінаїда Волошина; старпом корабля «Нав Стар-1» Іван Сощенко; шахтарі-інваліди з Дніпропетровщини Іван Борудій, Геннадій Міхньонок та Юрій Полещенко; голова громадської організації «Скнилівська трагедія» Стефан Козак; Євдокія Петрівна Кудря – мати українського трудового мігранта Сергія Кудрі, застреленого польським поліцейським; редактор городоцької районної газети «Народна думка» на Львівщині Мирослав Малахівський, котрий першим розповів у пресі про виклик, який кинула репресивній системі Ніна Карпачова, ставши на захист прав батьків Юрія Мозоли, безвинно закатованого працівниками слідчого ізолятора Львівського управління СБУ; командир екіпажу літака ІЛ-86 Олександр Казанцев, який виявив мужність під час аварії у бакинському аеропорту «Біна», врятуваваши трьох льотчиків, але був несправедливо засуджений в Азербайджані; безкомпромісний борець з кримською мафією, редактор газети «Евпаторийская неделя» Володимир Лутьєв; співробітник Мукачівського міського управління МВС України в Закарпатській області Михайло Джумеля, який з ризиком для власного життя заявив про участь правоохоронців у викраденні документації під час виборів міського голови Мукачевого у 2004 році; і, звичайно ж, маленька героїня України Настя Овчар, яка вивела з вогню дворічну сестричку, а сама була врятована завдяки дійовій допомозі Уповноваженого з прав людини... Усіх цих людей з різних куточків України об’єднав Рушник національної єдності, винесений на сцену ініціаторами його створення Тамарою та Миколою Степаненками.
У Національній опері відбувся також прем’єрний показ кінострічки «Уповноважений з прав людини: хроніка буднів». Гостям було запропоновано культурну програму, яка розпочалася з «Вальсу» Євгена Доги, виконаного під незатихаючі аплодисменти залу майстрами спорту міжнародного класу Ілоною Слуговіною та Валерієм Бевзюком на інвалідних візках.
Фінальним результатом ділової частини Міжнародної конференції \"Сучасні виклики правам і свободам людини\" стало прийняття Київської декларації, повний текст якої подається нижче.
КИЇВСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ
Міжнародної конференції \"Сучасні виклики правам і
свободам людини\", присвяченої 60-й річниці Загальної декларації прав людини та 10-й річниці створення інституції Уповноваженого
Верховної Ради України з прав людини
Учасники Міжнародної конференції, які представляють Омбудсманів та національні інституції з прав людини (далі НІПЛ) і міжнародні організації з 43 країн Європи, Азії, Африки і Латинської Америки, відзначають, що:
– Загальна декларація прав людини, 60 років затвердження якої виповнюється у цьому році, є універсальним документом в оцінці завдань щодо забезпечення прав і свобод людини для країн, урядів, народів, міжнародних і національних інститутів з прав людини;
– головні завдання у галузі забезпечення і захисту прав і свобод людини визначені Віденською декларацією і програмою дій, прийнятою Всесвітньою конференцією з прав людини у 1993 році Декларацією тисячоліття ООН, рішеннями Всесвітніх і регіональних форумів з прав людини;
дійшли спільної згоди відносно того, що:
– сьогодні потребують активізації зусилля ООН, інших міжнародних організацій, урядів і парламентів, НІПЛ – щодо адекватного реагування на нові виклики часу, що загрожують як окремим країнам, так і самому існуванню людської спільноти, серед яких, зокрема:
– бідність, недостатнє харчування та обмеженість доступу до питної води й інших ресурсів для сотень мільйонів людей, небезпечне довкілля є джерелами порушення права на життя та інших невід\'ємних прав і свобод людини;
– зростання розриву у рівні соціально-економічного розвитку між країнами, яке продукує багатомільйонні міграційні потоки, утворює численні вразливі групи мігрантів, біженців, шукачів притулку, загострює прояви расизму, расової дискримінації, ксенофобії та інших форм нетерпимості, призводить до масових порушень прав людини, насильства, торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми;
– обмеженість енергетичних та сировинних ресурсів, боротьба за які породжує нестабільність, створює конфлікти, у тому числі військові, стимулює інфляцію, що спричиняє масові порушення прав людини;
– посилення мілітаризації в світі, війни, збройні конфлікти, поширення міжнародного тероризму ставлять під загрозу найголовніше право людини – право на життя;
– дегуманізація суспільства обмежує можливості духовного розвитку, самобутності, мультикультурності.
Визначені виклики сучасності особливо боляче позначаються на дотриманні прав і свобод людей з обмеженими можливостями, а також дітей, жінок, людей похилого віку та вимагають від органів влади застосування додаткових заходів у забезпеченні прав і свобод цих категорій, а від НІПЛ – особливого контролю щодо захисту їхніх прав;
– глобальний характер причин і наслідків зазначених викликів правам і свободам людини потребує посилення значимості і ролі міжнародних організацій – в першу чергу Організації Об\'єднаних Націй, континентальних та регіональних організацій як інструментів, що застосовуються для забезпечення прав і свобод кожної людини і всього людства, виключивши при цьому політику подвійних стандартів щодо прав і свобод людини;
– сучасні виклики правам і свободам людини вимагають посилення координації роботи національних інституцій з прав людини в рамках Міжнародного та Європейського інститутів Омбудсмана;
– беручи до уваги прагнення Верховного комісара ООН з прав людини щодо посилення координації роботи НІПЛ у системі ООН, необхідно розширити функції та повноваження НІПЛ, зміцнити їх незалежний статус.
Зважаючи, що органи влади, на жаль, є головними порушниками прав і свобод людини, зокрема щодо нелюдського поводження та застосування тортур, існування несправедливого суду, корупції, таємних тюрем, необхідно забезпечити НІПЛ правом брати участь у захисті прав і свобод людини на будь-якому етапі взаємодії людини і держави, посилити роль Омбудсманів у процесі ратифікації й імплементації міжнародних конвенцій у національне законодавство та контролю за виконанням державами-учасницями зобов\'язань і рекомендацій конвенційних органів ООН і Ради Європи;
– залишається актуальною проблема подолання декларативності прав і свобод людини шляхом виконання з боку державних органів відповідних програм та виділення достатніх економічних і фінансових ресурсів, а також посилення контрольних функції НІПЛ;
– враховуючи, що важливою передумовою практичного застосування прав і свобод людини є подальший розвиток громадянського суспільства, необхідно сприяти широкому залученню неурядових правозахисних організацій, громадських рухів, профспілок і народної дипломатії до участі у світових та континентальних форумах як альтернативних інструментах пошуку шляхів реагування на глобальні виклики правам і свободам людини;
– особливої актуальності набуває об\'єктивна оцінка стану дотримання прав і свобод людини та прогнозування суспільного розвитку, що вимагає посилення співпраці НІПЛ з науковими установами;
– однією з найважливіших передумов подолання сучасних викликів правам і свободам людини є гласність і відкритість інформації про порушення прав людини, широке залучення ЗМІ до її поширення, підвищення правової культури населення, усвідомлення необхідності колективних зусиль у подоланні глобальних проблем сучасності та творенні більш гуманного суспільства.
Прийнято у Києві 14 квітня 2008 року
На фото:
1. Міжнародна конференція \"Сучасні виклики правам і свободам людини\" розпочалась 14 квітня 2008 року у сесійній залі українського парламенту. На трибуні – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова.
2. Кримчанка Зінаїда Волошина, яка була засуджена в Абхазії до смертної кари, вручає квіти своїм рятівникам Ніні Карпачовій і Томасу Хаммарбергу.
3. Комісар Ради Європи з прав людини Томас Хаммарберг відзначив у своєму виступі на форумі велику роль Ніни Карпачової у глобальних процесах, що стосуються захисту прав і свобод людини.
4. Президент України Віктор Ющенко та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова вітають учасників урочистостей з нагоди 60-ї річниці Загальної декларації прав людини та 10-річчя утворення інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
5. 13 квітня 2008 року в офісі Омбудсмана України були підписані двосторонні угоди про співпрацю в галузі захисту прав людини між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Омбудсманами Іспанії, Португалії і Франції.
6. Уповноважений з прав людини Ніна Карпачова та Омбудсман Південно-Африканської Республіки Джоді Коллапен.
7. «Вальс» Євгена Доги виконують майстри спорту міжнародного класу Ілона Слуговіна та Валерій Бевзюк на інвалідних візках.
8. На сцені – ті, чиє право на життя, здоров’я і людську гідність захистила Ніна Карпачова.
9. Своєрідним оберегом і візитівкою урочистостей у Національній опері з нагоди 60-ї річниці Загальної декларації прав людини та 10-річчя утворення інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини став Рушник національної єдності.
|
Прес-служба Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Тел. 253-21-54 |
15.04.2008р |