Головне меню  >>

ПРАВА ЛЮДИНИ: ВІД ПРОГОЛОШЕННЯ ДО РЕАЛЬНОГО ВТІЛЕННЯ

Шановні читачі !

Прийміть мої щирі вітання з появою першого «Вісника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Це видання започатковане за ініціативою Уповноваженого та широких верств нашого суспільства, за сприяння Ради Європи. Тому висловлюю щиру вдячність усім, хто причетний до його виходу в світ.

Нещодавно весь цивілізований світ святкував визначну подію – 50-річчя Загальної Декларації прав людини. Широкомасштабні заходи, що відбулися у багатьох країнах, яскраво засвідчили визначальну роль Декларації в історії людства, ще раз підтвердили, що права людини універсальні, неподільні. Вони не є внутрішньою справою якоїсь із країн, оскільки не мають кордонів.

Декларація, прийнята Генеральною Асамблеєю 00Н, була відповіддю на масові порушення прав та свобод людини під час Другої світової війни. Вперше на планетарному рівні було проголошено: основні права людини належать кожному від народження. Відтоді Декларація стала взірцем при створенні інших універсальних та регіональних документів у галузі прав людини, була визнана одним з найвпливовіших документів XX століття – Конституцією Світу.

Важливо, що Україна теж не залишилась осторонь цього ювілею. Ціла низка національних, регіональних конференцій та форумів, присвячених знаменній події, пройшла у Києві, Ялті, Львові та інших містах нашої країни. Але майже всі учасники як міжнародних, так і національних форумів з болем констатували, що навіть тепер, на порозі нового тисячоліття, ми все ще, як і 50 років тому, далекі від втілення у життя принципів та ідеалів Загальної Декларації прав людини.

У 1950 році в рамках Ради Європи прийнято Європейську Конвенцію про захист прав і основних свобод людини (ЄКПЛ). Це перший на європейському континенті міжнародно-правовий документ, який не лише містить перелік основних громадянських та політичних прав, але й встановлює систему контролю за їх здійсненням у межах кожної країни-члена Ради Європи. На сьогодні механізм контролю, запроваджений Конвенцією, пройшов випробування часом і є одним із найефективніших міжнародних договірних механізмів у галузі прав людини. Текст цієї Конвенції, разом із Протоколами до неї, вміщений у цьому номері «Вісника».

Ратифікувавши 17 липня 1997 року ЄКПЛ, Україна відкрила для себе механізми захисту прав людини, передбачені Конвенцією, підтвердила свою рішучість дотримуватися зобов'язань, взятих на себе при вступі до Ради Європи.

Вперше громадяни України отримали реальне право, як це і передбачено статтею 55 Конституції України, звертатися по захист своїх порушених прав і свобод безпосередньо до Європейського Суду з прав людини у Страсбурзі. Звичайно, це право дещо обмежене певними формальними вимогами, але воно значно доповнює національні механізми захисту прав людини та створює умови для здійснення додаткового контролю за їх дотриманням усіма гілками влади.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини розглядатиме лише ті скарги, які стосуються прав, гарантованих Конвенцією та Додатковими протоколами до неї, а саме – політичних та громадянських. Євросуд не розглядатиме скарги, пов'язані з соціально-економічними питаннями, оскільки для цього є спеціальні механізми, передбачені Європейською соціальною хартією, яку Україна ще не ратифікувала. Іншою важливою вимогою є використання всіх можливих національних засобів захисту свого порушеного права перед тим, як звернутися до Європейського Суду з прав людини. У більшості випадків це передбачає попереднє звернення до Верховного Суду України, як до найвищої судової інстанції країни.

Як свідчить досвід, громадяни України, які надсилають скарги до Європейського суду, мають лише загальне уявлення про вимоги, що висуваються до цих скарг. Саме недотримання цих вимог у більшості випадків і є причиною відмови Європейським Судом прийняти скаргу до провадження. Тому, щоб полегшити громадянам України доступ до нового Європейського Суду, поряд із текстом ЄКПЛ у «Віснику» друкується нова редакція «Пам'ятки для осіб, які мають намір звернутися до Європейського Суду з прав людини». В ній міститься детальний перелік умов, що висуваються до форми скарги та процедури її подання.

Україна, застосовуючи міжнародно-правові стандарти, активно і послідовно розбудовує національну систему захисту прав і свобод людини. 14 квітня 1998 року Парламент обрав першого в історії України Уповноваженого з прав людини (Омбудсмана).

Інститут Омбудсмана давно став невід'ємною частиною механізму захисту демократії в розвинутих державах. Вперше з'явившись у скандинавських країнах як противага необмеженій владі короля, він швидко здобув визнання і поширення в усьому Світі. І хоча минуло майже 200 років від дня створення у Швеції інституту Омбудсмана, головне завдання народного правозахисника залишилося незмінним – здійснювати контроль за дотриманням державними органами прав та свобод людини і громадянина, ефективно захищати ці права у разі їх порушення.

Важливо, що стаття 55 Конституції України, окрім судового захисту, гарантує кожному право звернення по захист своїх прав до Уповноваженого з прав людини, що піднімає на конституційний рівень інститут Омбудсмана в забезпеченні прав людини, запобіганні будь-яким формам дискримінації цих прав.

Необхідність запровадження такого інституту в Україні назріла давно. Тепер ні в кого не викликає сумнівів те, що захист прав і свобод людини і громадянина в Україні покращився із створенням інституту Омбудсмана. Але економічна та соціальна криза в нашому суспільстві, на жаль, створює додаткові умови для масового порушення прав і основних свобод людини. Тому, звичайно, важко сподіватися на те, що за такий короткий час можливо докорінно змінити правову ситуацію в державі. Є перші здобутки на непростому шляху до формування демократичного суспільства, додержання принципів верховенства права. Але, я впевнена, Україна подолає цей шлях. Сподіваюся, що цьому сприятиме і наш «Вісник».

Перше видання «Вісника» має певною мірою презентаційний характер. Проте це лише наш перший крок. На черзі – публікація інших міжнародних документів, рішень Європейського Суду з прав людини, наукових статей про захист прав і свобод. Особливу увагу наш «Вісник» приділятиме проблемам дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні, формам і методам діяльності Омбудсмана, публікації щорічних та спеціальних Доповідей Уповноваженого з прав людини, які проголошуються у Парламенті України.

Багато важливої інформації надходить до нас разом із зверненнями громадян. Певна їх частина, особливо та, що стосується фактів масового порушення прав людини, теж знайде місце на сторінках цього видання. Отже, вихід у світ його наступного номера значною мірою залежить від волі та бажання читачів.

З вірою, надією і любов'ю до всіх, хто не байдужий до проблем людських прав.

HIHA КАРПАЧОВА 

На початок сторінки   ^^