|
Виступ
Вельмишановний Вікторе Федоровичу! Шановні учасники та учасниці нашої наради! Доля дітей, захист їхніх прав, людської гідності, створення для гармонійного розвитку кожної дитини всіх умов – об’єднує сьогодні все українське суспільство і є головним завданням нашої держави. Аналіз реального стану забезпечення прав дитини в Україні як результат системного, багаторічного моніторингу, зокрема на основі звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини самих дітей і в інтересах дітей (а це щорічно тисячі звернень), був представлений мною в грудні 2010 року у Спеціальній доповіді «Стан дотримання та захисту прав дитини в Україні», присвяченій 20-й річниці ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини. Прийнявши спеціальну постанову у зв’язку з доповіддю Уповноваженого з прав людини та видавши спеціальне доручення, Верховна Рада та Кабінет Міністрів чітко визначили завдання органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо практичної реалізації висновків та рекомендацій, які були дані в доповіді. Практично вже сьогодні з усіх регіонів ми отримали висновки і аналітичну інформацію, які надають нам безпосередньо з місць. Хочу подякувати вам, Вікторе Федоровичу, за те, що за результатами нашої спільної зустрічі ви підтримали пропозиції Уповноваженого з прав людини та вже у квітні були дані конкретні доручення місцевим органам влади з актуальних проблем реалізації Конвенції ООН про права дитини. Зокрема, щодо забезпечення житлових прав дітей-сиріт, залучення представників бізнесу до вирішення цього питання, створення необхідних умов для нормальної життєдіяльності і розвитку дітей, які перебувають у закладах системи з питань виконання покарань, а також удосконалення механізму захисту прав неповнолітніх шукачів притулку. Вважаю, що має бути забезпечений дієвий контроль у системі виконавчої влади за реалізацію вже визначених завдань та суттєво підвищений рівень відповідальності кожного державного органу та посадової особи. Хотіла б cпинитися тільки на окремих проблемах, які, на мою думку, потребують особливої уваги, крім тих, які вже порушували виступаючі. Найгострішою проблемою наразі є забезпечення права дитини на родинне виховання. Звернення до Омбудсмана України свідчить про безвідповідальне або жорстоке ставлення окремих органів опіки та піклування до виконання своїх повноважень щодо відібрання дітей від батьків та позбавлення батьківських прав. Це зворотний бік медалі, на чому cпинявся Генеральний прокурор України. Кричущим є приклад, коли через відібрання двох малолітніх дітей – семирічного сина та однорічної донечки – 32-річна мати з Полтавщини (Лохвицький район) покінчила життя самогубством. До речі, у цьому ж районі вже 13 випадків відібрання органами опіки і піклування дітей у батьків. Уже через декілька годин після такого ганебного адміністративного втручання тіло згорьованої матері було знайдене на залізничній колії. У ході провадження Уповноваженого з прав людини ми з фахівцями дійшли висновку, що державні органи не мали достатніх підстав для відібрання дітей. Тому мною було внесене відповідне подання Генеральному прокуророві, керівникам центральних та обласних органів виконавчої влади. Звернення про необґрунтоване вилучення дітей з сім’ї надходять до Омбудсмана з Одеської, Київської, Херсонської, Чернівецької та інших областей. Я переконана, що конкретна допомога сім’ям, які потрапили в скрутне становище через бідність, безробіття, відсутність житла, хвороби, не можуть підмінятися каральними методами та поширювати в державі соціальне сирітство. А тому оцінювати роботу місцевих органів влади по виконанню доведеного плану щодо створення будинків сімейного типу, прийомних сімей, усиновлених дітей, як це раніше робилося, до речі, попередньою владою, на мою думку, не зовсім коректно. Адже роботу місцевої влади потрібно оцінювати передусім за реальною допомогою проблемним родинам за кількістю збережених таких сімей і спрямовуючи на це державні програми. Про це, до речі, сьогодні говорили і Сергій Тігіпко, і шановна пані Юкіе Мокуо – представник ЮНІСЕФ. Хочу подякувати представникам місцевої влади, які всі свої зусилля спрямовують на цей напрям збереження українських родин, попри всі кризові ситуації. Протягом останніх років Уповноважений з прав людини здійснює провадження у справі про захист прав багатодітних матерів. Дуже добре, що Президент України присвоїв цього року почесне звання України «Мати-героїня» понад 10 тисячам жінок, які очікували цієї нагороди роками. Проте хочу звернути вашу увагу, що багато хто з цих мудрих жінок, зокрема в Дніпропетровській, Львівській та інших областях, й досі не отримали належних матеріальних виплат. Вважаю, що на конкретний соціальний захист сім’ї має бути спрямований і комплекс заходів Міністерства соціальної політики вже з перших днів реалізації нових функцій, про що сьогодні вже йшлося. На жаль, в українському суспільстві ще не викорінені й інші порушення прав дитини, зокрема право на свободу та особисту недоторканність дитини. Європейський суд з прав людини ухвалив вже кілька рішень щодо порушення прав українських дітей. Зокрема, рішення «Ічин та інші проти України», яке було прийняте в минулому році, а подія була ще в 2004 році. Європейський суд з прав людини визнав дії правоохоронних органів та суду міста Севастополя стосовно двох малолітніх дітей з малозабезпечених сімей свавільним та брутальним порушенням норм Європейської конвенції з прав людини. Діти, які напередодні Новорічних свят вкрали у шкільній їдальні, бо просто були голодні, продукти, визнали свою провину, протягом 30 діб утримувалися в спецприймальнику-розподільнику для неповнолітніх. При цьому ані суд, ані прокурор, який знала про це, не стала на захист цих дітей. А коли їх звільнили, то проти них ще порушили кримінальну справу! Яка чим, ви думаєте, закінчилася? Винесенням попередження. Жахливо, що діти, які на час скоєння дрібної крадіжки, не досягли віку кримінальної відповідальності, фактично протягом місяця були позбавлені волі. Хочу привернути увагу Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ до того, що через зловживання правом на арешт в Україні страждають сьогодні й неповнолітні. Це серйозна проблема для нашої держави і системна. Новим викликом для України став завуальований продаж українських немовлят шляхом так званого сурогатного материнства. Свого часу разом з колегами і присутнім у цьому залі Едуардом Івановичем Павленком, народним депутатом України ми створювали спеціальну парламентську слідчу комісію щодо запобігання торгівлі українськими дітьми. З допомогою Генеральної прокуратури ми припинили ці ганебні факти, які мали системні ознаки. Тоді дітей просто списком вивозили іноземні громадяни. Мені прикро, але мушу зазначити, що торгівля дітьми стає можливою в тому числі через неналежне законодавче врегулювання застосування сучасних репродуктивних технологій. Такі технології в системі народження дітей використовують 32 медичні заклади, а 84 відсотки з них є приватними. Провадження Омбудсмана України засвідчили, що, наприклад, сурогатне материнство використовується не тільки для бездітних українських пар, але дедалі більше для одностатевих пар іноземців. З цією метою уже відпрацьовані схеми прискореного, причому в судовому порядку, позбавлення жінок України, які народжують таких дітей за відповідну матеріальну винагороду, материнських прав. А потім вивозу такої дитини за кордон. Тобто фактично відбувається завуальований продаж українських немовлят за новою схемою. Міністерство охорони здоров’я і органи прокуратури, на мою думку, мають взяти питання сурогатного материнства, особливо щодо іноземних громадян, під суворий нагляд і контроль. З цього приводу мною підготовлено відповідне подання Прем’єр-міністрові України та Генеральному прокурору. Проблема захисту прав дитини – інтегральна проблема, яка потребує об’єднання зусиль усіх гілок влади і громадянського суспільства. У результаті адміністративної реформи, Вікторе Федоровичу, на жаль, було ліквідоване Міністерство України к справах сім’ї, молоді та спорту. На жаль, і я про це вже неодноразово говорила. Думаю, що, мабуть, ми до цього питання ще повернемося. Але сьогодні є потужне Міністерство соціальної політики України, яке очолює Сергій Тігіпко. І на це міністерство покладено функції усиновлення та захисту прав дитини. Треба діяти спільно із уповноваженим Президента України з прав дитини Юрієм Павленком, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, громадськістю і громадськими організаціями. І ніякого конфлікту інтересів тут просто не може бути апріорі, адже права дитини – це те найсвятіше святе, що маємо всі разом, спільними зусиллями захищати.
| |