|
Франківський місцевий суд м.Львова Позивач:
Уповноважений з прав людини Карпачова Ніна Іванівна, на підставі Відповідачі:
Управління Служби безпеки України по Львівській області, 27 березня 1996 р. у результаті злочину, скоєного групою з шести службових осіб СІЗО УСБУ по Львівській області та старшим слідчим Львівської облпрокуратури Телішевським І.Д., загинув 26-річний громадянин Юрій Іванович Мозола – син громадян Мозоли Іванни Степанівни і Мозоли Івана Михайловича. Всі сім винуватців цього злочину засуджені вироками Військового суду Львівського гарнізону від 30 листопада 2000 р. і Військового суду Івано-Франківського гарнізону від 18 жовтня 2001 р. Обидва вироки вступили в законну силу. Під час досудового розслідування та судового розгляду першої з кримінальних справ (стосовно шести осіб), з вини слідчого і судді мати та батько загиблого не були визнані ані потерпілими, ні цивільними позивачами по справі. При розгляді в суді кримінальної справи, виділеної в окреме провадження по обвинуваченню у цьому злочині співробітника СІЗО УСБУ по Львівській області Брайляна В.М., 18 жовтня 2001 р. була визнана потерпілою лише одна мати загиблого – Мозола І.С., але позову вона не заявляла з причини своєї юридичної необізнаності. Втративши єдиного годувальника внаслідок зухвалого злочину з боку правоохоронців, батьки Юрія Мозоли під час тривалої тяганини упродовж 5,5 року при розслідуванні і судовому розгляді обох кримінальних справ не могли не відчувати надзвичайних моральних страждань і глибокого горя. Цей факт не потребує доказів відповідно до ч.1 ст.32 ЦПК України. Водночас одним з судових рішень була відшкодована моральна шкода в розмірі 50 тис. грн. лише дружині загиблого, а батьки його були забуті, хоча мати є інвалідом ІІ групи, а батькові – понад 60 років. Крім моральної шкоди, батьки загиблого, незалежно від того, чи отримували вони від нього за його життя якусь матеріальну допомогу, втратили потенційного годувальника, який згідно із законом повинен був надавати матеріальну допомогу непрацездатним нужденним батькам. У зв’язку з неможливістю точно визначити розмір цих матеріальних втрат, слід врахувати їх при обчисленні розміру моральної шкоди. Про нужденність батьків загиблого Мозоли Ю.І. свідчить факт одержання ними мізерної пенсії, що становить лише одну третину прожиткового мінімуму, а також факт їх заборгованості за газ у сумі 2170 грн. Я особисто вивчала умови життя цих нещасних людей, які втратили єдину опору і надію на старість, і впевнилася у жебрацькому стані їхнього життя. Вважаю, що компенсація за страждання двох старих і хворих людей, спричинені злочинними діями посадових осіб і правоохоронців, не може бути меншою, ніж моральна шкода від страждань дружини загиблого. Крім того, до цього часу не було покладено матеріальну відповідальність на Прокуратуру Львівської області, де працював засуджений за перевищення влади за обтяжуючих обставин, а також за незаконний арешт і посадовий підлог ст. слідчий Телішевський І.Д. На підставі ст.56 і 55 Конституції України, ст.4401 і 443 ЦК України, керуючись ст.137, 205, 208 і 209 ЦПК України прошу постановити рішення, яким: 1. Стягнути з Управління Служби безпеки України по Львівській області на користь Мозоли Іванни Степанівни і Мозоли Івана Михайловича по 50 тис. гривень кожному. 2. Стягнути з Прокуратури Львівської області на користь зазначених вище постраждалих подружжя Мозоли – по 15 тисяч гривень кожному. Судові витрати стягнути з відповідачів на користь держави. Додаток: Звернення Мозоли І.С., Мозоли І.М. від 17 листопада 2001 р. з проханням поновлення порушених їхніх конституційних прав у зв’язку з загибеллю сина та сприяння у відшкодуванні збитків, спричинених цим злочином, на 2 арк. Копія вироку Військового суду Львівського гарнізону від 30 листопада 2000 р. на 34 арк. Копія вироку Військового суду Івано-Франківського гарнізону на 15 арк. Брошура Мирослава Малахівського “Невинно убієнний” на 16 арк. Н.Карпачова 04.02.2002 р.
Міністру охорони здоров’я України ЗВЕРНЕННЯ Про виконання Державної програми “Україна–Куба” Відповідно до ст.101 Конституції України та п.1 ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” з метою контролю за дотриманням прав українських дітей згідно з Державною програмою сприяння організації медичної допомоги дітям, які постраждали внаслідок Чорнобильської та інших екологічних катастроф, що надається Республікою Куба, Уповноваженим з прав людини відкрито провадження. На підставі п.5 ст.13 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” звертаюся до Вас з проханням надати письмову інформацію стосовно виконання доручень Президента від 1 лютого 2002 р. №1-1/177, а також доручення Прем’єр-міністра України від 4 лютого 2002 р. №1316/2 та Державної програми сприяння організації медичної допомоги дітям, які постраждали внаслідок Чорнобильської та інших екологічних катастроф, що надається Республікою Куба, на 2001 рік, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.01р. №554 та продовженою постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 р. №1802 на 2002 рік. Н.Карпачова 16 жовтня 2002 р. | |