|
ОБРАЩЕНИЕ О нарушении прав гражданки Украины К Уполномоченному Верховной Рады Украины по правам человека обратились Ракс Георгий Викторович и Осинцева Вера Васильевна, жители г.Ровно (Украина), в интересах их дочери Ракс Надежды Георгиевны. В соответствии с предоставленной информацией в конце 2002 года в Московском городском суде началось рассмотрение уголовного дела №2/03 по обвинению в терроризме Надежды Ракс, 1973 года рождения, уроженки г.Ровно, а также еще трёх других молодых женщин. По словам заявителей, в ходе судебного процесса по отношению к подсудимой, которая четвёртый год находится в следственном изоляторе, допускались многочисленные нарушения, в частности, ей не пре-доставлялась необходимая медицинская помощь (в связи с отсутствием средств для перевозки заключённых в медицинское учреждение), а также не обеспечивались надлежащие условия содержания, несмотря на неоднократные ходатайства самой подсудимой, её родителей и адвоката. Во время болезни её принудительно привозили в суд для участия в судебных заседаниях. По просьбе заявителей направляю на рассмотрение Комиссии по правам человека при Президенте Российской Федерации обращение Г.В. Ракс и В.В. Осинцевой. Приложение: на 2 листах.
Н.Карпачева 15.10.2003 г.
Голові Верховного Суду України ЗВЕРНЕННЯ Щодо пропозицій представників Всеукраїнської На особистому прийомі до мене звернувся Чеботарьов Євген Миколайович, представник Всеукраїнської громадської організації “Союз шахтарів-інвалідів України”, щодо мого клопотання перед Вами стосовно особистого прийому. Як представник “Союзу шахтарів-інвалідів України” він хоче звернутися до Вас з питання розгляду судами справ за позовами шахтарів-інвалідів про перерахунок розміру відшкодування за втрачене здоров’я у разі підвищення заробітної плати у вугільній галузі. На його погляд, при розгляді цих справ суди неоднозначно застосовують трудове законодавство. Питання про перерахунок розміру відшкодування за втрачене здоров’я у разі підвищення заробітної плати у вугільній галузі добре відоме і Уповноваженому з прав людини. Нині в провадженні Уповноваженого знаходяться декілька справ про невиконання керівниками деяких шахт та державних холдингових компаній приписів Державної інспекції праці щодо перерахування розміру відшкодування за втрачене здоров’я на коефіцієнт 2,38 підвищення тарифних ставок у галузі. Питання надзвичайно складне і стосується інтересів великої кількості шахтарів-інвалідів. У зв’язку з цим прошу Вас, шановний Василю Тимофійовичу, відшукати можливість щодо особистого прийому представника “Союзу шахтарів-інвалідів”. Н.Карпачова 21.11.2002 р.
Міністру оборони України ЗВЕРНЕННЯ Щодо нарахування пенсій Засвідчую Вам свою повагу та інформую, що до Уповноваженого з прав людини звернулася група ветеранів-льотчиків, інвалідів Великої Вітчизняної війни. Звернення підписано Героями Радянського Союзу М.Кариєвим і А.Рубаном. Адреса, вказана для листування: проспект Московський, 252, кв.61, м.Харків, 61099. Ветерани пропонують запровадити диференційований підхід при нарахуванні пенсії для військових льотного складу Збройних Сил України. Вони також скаржаться на те, що окремі посадові особи Міністерства оборони України не виконують ст.14 Закону України “Про звернення громадян” та п.2 ч.4 Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення” №700/2002 від 13.01.2002р. Враховуючи те, що ветерани пропонують конкретну схему нарахування пенсій військовослужбовцям льотного складу, оцінити реальну вагомість якої можуть лише фахівці Вашого міністерства, а також виходячи з п.3 ч.3 ст.17 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, надсилаю звернення за належністю. Про наслідки розгляду прошу повідомити Уповноваженого з прав людини та заявників. Додаток: на 7 арк. Н.Карпачова 21.11.2002 р.
Генеральному прокурору України ЗВЕРНЕННЯ Щодо інформації про порушення Моніторинг дотримання прав людини на інформацію, свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів, здійснений Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, свідчить, що професія журналіста, як і раніше, залишається в Україні однією із найнебезпечніших. Непоодинокими залишаються побиття, шантаж, залякування журналістів, блокування рахунків видань і видавництв, арешти працівників ЗМІ, вилучення та викрадення тиражів газет і книжок. Уповноваженому неодноразово доводилося визволяти з-за ґрат незаконно заарештованих журналістів. У мирній Україні журналісти гинуть, як у країнах воєнних конфліктів. Так, упродовж останніх одинадцяти років у країні загинули 40 працівників ЗМІ. Значна частина злочинів щодо журналістів й досі залишається нерозкритою, що не може не викликати занепокоєння Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Матеріали моніторингу Уповноваженого з прав людини підтверджують, що через насильницьку смерть пішли з життя: 1992 рік – Вадим Бойко, тележурналіст, ведучий молодіжної студії “Гарт” (місто Київ). 1993 рік – Святослав Сосновський, редактор видавництва “Таврія”; Микола Бакланов, власний кореспондент газети “Известия” в м.Києві; Юрій Османов, редактор газети “Арекет”, АРК; Сергій Шепелев, редактор газети “Вечірня Вінниця”; Андрій Лазебников, начальник прес-центру Чорноморського флоту. 1995 рік – Юрій Джеджула, журналіст газети “Интересная газета”; Анатолій Таран, видавець і редактор газети “Оболонь”; Володимир Іванов, головний редактор газети “Слава Севастополя”; Віктор Фрейліх, журналіст, викладач Чернівецького державного університету. 1996 рік – Георгій Овчаренко, журналіст телеканалу УТ-3; Ігор Грушецький, кореспондент газети “Україна-Центр” (місто Черкаси); Ігор Кузик, відповідальний секретар газети Прикарпатського військового округу “Армія України” (м.Львів); Анатолій Танадійчук, власний кореспондент він-ницької газети “Панорама” (м.Козятин); Олександр Мотренко, ведучий програми “Кримінальна хроніка” (м.Сімферополь). 1997 рік – Петро Шевченко, власний кореспондент газети “Киевские ведомости” (м.Луганськ); Володимир Бехтер, старший редактор радіо Одеської держтелерадіокомпанії; Віталій Коцюк, завідуючий відділом культури газети “День”; Борис Дерев’янко, редактор газети “Вечірня газета” (м.Одеса). 1998 рік – Олексій Єфименко, редактор газети “Відродження” (м.Саки); Микола Ракшанов, журналіст черкаської газети “Факти”; Альберт Борисов, головний редактор газети “Шахтерские вести” (м.Краснодон). 1999 рік – В’ячеслав Чорновіл, головний редактор газети “Час-Тайм”; Ігор Бондар, директор одеської приватної телекомпанії “АМТ”; Мар’яна Чорна (Мирослава Майорчук), журналіст каналу “СТБ”; Василь Чудик, головний редактор радіо “Незалежність”. 2000 рік – Владислав Рябчиков, журналіст газети “Крымская правда”; Михайло Капуляк, заступник редактора іванофранківської газети “Світ молоді”; Віктор Романенко, оператор програми “12 хвилин новин” в Криму; Георгій Гонгадзе, автор і керівник Інтернет-проекту “Українська правда”; Юлій Мазур, редактор одеської незалежної газети “Юг”; Володимир Смирнов, головний редактор миколаївського щотижневика “Время”. 2001 рік – Олег Бреус, видавець луганської газети “XXI Век”; Ігор Александров, директор телекомпанії “Тор” (м.Слов’янськ); Юрій Іванов, оглядач одеської газети “Одеські вісті”. 2002 рік – Андрій Фещенко, віце-президент Національної телекомпанії України; Михайло Коломієць, директор українського інформаційного агентства “Українські новини”. 2003 рік – Тарас Процюк, телеоператор агенції Ройтерс; Олександр Кривенко, президент “Громадського радіо”; Володимир Єфремов, головний редактор газети “Собор” (м.Дніпропетровськ). Розуміючи, що смерть працівників засобів масової інформації настала через насильницькі дії, прошу Вас, шановний Геннадію Андрійовичу відповідно до п.5 ст.13, ст.16, ст.22 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” дати доручення надати всебічну і повну інформацію Уповноваженому з прав людини про порушення кримінальних справ за фактом загибелі згаданих журналістів, а також про те, які рішення на даний час прийняті по цих справах, та у яких випадках загибель журналіста пов’язана з його професійною діяльністю. Н.Карпачова 04.12.2003 р. | |