|
Прем’єр-міністрові України ЗВЕРНЕННЯ Щодо належного фінансування у 2004 р. Засвідчую високу повагу до Вас і інформую, що до мене звернулися інваліди і ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС, які голодували 1 березня 2004 р. у приміщенні Кабінету Міністрів. Учасники цієї акції вимагають, зокрема, забезпечити належне фінансування захисту чорнобильців відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, погасити борги з соціальних виплат і компенсацій, що накопичилися за попередні роки. Чорнобильці наполягають на збільшенні фінансування державних програм будівництва житла для ліквідаторів, інвалідів і переселенців із зон радіаційного забруднення, а також забезпечення ліками і санаторно-курортним лікуванням постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Учасники акції привертають увагу до порушення Урядом вимог Закону “Про формування, порядок надходження і використання коштів фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення” в частині існування в державі єдиного розпорядника “чорнобильських” коштів і вимагають створення державою комітету України з питань захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Такі вимоги цілком відповідають Конституції і чинному законодавству України. З огляду на викладене прошу Вас, шановний Вікторе Федоровичу, доручити уважно розглянути вимоги учасників акції і вжити заходів реагування. Н.Карпачова 12.03.2004 р.
Голові Верховної Ради України ЗВЕРНЕННЯ Щодо дотримання права громадян України До Уповноваженого з прав людини, як і до Верховної Ради України, надходять численні звернення, в яких громадяни висловлюють незадоволення результатами пенсійної реформи і вимагають поновлення свого права на належне пенсійне забезпечення. За інформацією Пенсійного фонду України, право на збільшення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” отримали лише 29 % українських пенсіонерів. Сподівання ж решти 9,7 млн пенсіонерів на поліпшення свого матеріального становища у зв’язку із запровадженням пенсійної реформи не виправдались. Збільшення їхніх перерахованих пенсій на кілька гривень не компенсувало навіть зростання реальної вартості життя, яке відбувалося протягом 2003 р. Розуміючи це болюче питання, Ви особисто наголошували на ньому під час розгляду Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Відкритість, дієвість, результативність”. Ситуація, що склалася, є, зокрема, наслідком застосування у п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 1783 від 20.11.2003 р. “Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян” показника середньої заробітної плати у 2002 р. на рівні 306,45 грн., прийнятого як базовий для перерахунку розміру пенсій. Цим рішенням Уряд штучно знизив на 70 грн. показник середньої заробітної плати, який приймається для перерахунку пенсій відповідно до ст.40, 43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. За офіційними даними Державного комітету статистики України (статистичний бюлетень № 2 за січень 2003 р.), розмір середньомісячної заробітної плати в розрахунку на одного штатного працівника у 2002 р. становив 376,38 грн. До того ж у офіційному виданні Міністерства праці та соціальної політики України “Праця і зарплата” (№ 29, серпень 2003 р.) повідомлялося, що “при перерахунку пенсії, призначеної до 1 січня 2004 р., Зп (заробітну плату для обчислення пенсії) визначають шляхом множення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2002 р. (вона становить 376 грн. 38 коп.) на середньоарифметичний індивідуальний коефіцієнт заробітку”. З метою поновлення конституційного права громадян на належне пенсійне забезпечення відповідно до ст.101 Конституції України, п.11 ст.13, ст.15 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” 9 лютого 2004 р. внесено подання Прем’єр-міністру України, в якому Уповноважений пропонує внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1783 від 20 листопада 2003 р. “Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян”, встановивши базовий показник середньої заробітної плати за 2002 р., прийнятий для перерахунку пенсій, у розмірі, обчисленому Державним комітетом статистики, а саме – 376,38 грн. Проте 2 березня 2004 р. Верховною Радою України прийнято за основу законопроект “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (№ 4538-4 від 17.02.2004 р.), згідно з яким згаданий показник середньої заробітної плати пропонується обчислювати в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі набрання цим законом чинності він фактично законсервує зазначені недоліки порядку перерахунку пенсій, що спричинить чергову хвилю невдоволення більшості українських пенсіонерів. З огляду на викладене вважаю за необхідне поінформувати Вас про позицію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надзвичайно актуального для суспільства питання пенсійної реформи. Прошу, в міру можливості, врахувати думку Уповноваженого з прав людини під час підготовки законопроекту “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до другого читання. Н.Карпачова 15.03.2004 р. * На жаль, пропозиції Уповноваженого з прав людини не було підтримано Верховною Радою
ЗВЕРНЕННЯ Шановні народні депутати України! Звернутися до Вас змушують останні події в Іраку, що привернули до себе пильну увагу світової громадськості. Не можна мовчати і робити вигляд, ніби нічого не відбувається, коли йдеться про брутальні й масові порушення фундаментальних прав людини на життя. Ще до початку бойових дій в Іраку Уповноважений Верховної Ради України з прав людини попереджала, зокрема тодішнього посла США в Україні Карлоса Паскуаля, що одним з наслідків війни в Іраку будуть значні жертви, насамперед серед мирного населення країни, та наголошувала, що після цієї війни світ стане ще більш вразливим, а глобальних загроз побільшає, передусім таких, як міжнародний тероризм. На жаль, збуваються найгірші прогнози і побоювання. Так, на сьогодні в Іраку представники ООН, міжнародних правозахисних організацій, а також незалежних ЗМІ зафіксували численні випадки серйозних порушень окупаційними силами IV Женевської конвенції 1949 р. про захист цивільного населення під час війни. Нещодавно стали відомі вражаючі факти, маю на увазі жахливі тортури іракців та інших в’язнів у концтаборі “Абу-Грейб” у Багдаді. Без сумніву, ганебні дії американських військових дискредитують не лише їх самих, й коаліційні сили в цілому. Для шановних народних обранців не секрет, що направлення українських вояків до Іраку від самого початку суперечило настроям українського суспільства. Попри неодноразові заяви високих посадовців про суто миротворчу місію українського військового контингенту, насправді, українцям в Іраку часто доводиться брати участь у бойових діях на боці окупаційних сил. Як наслідок, на сьогодні, тільки за офіційними даними, в Іраку вже загинуло 6 українських військовослужбовців, близько 20 дістали поранення, зокрема й тяжкі. Сам же Указ Президента України № 459/2003 від 2 червня 2003 р. “Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак” є підставою для конституційного подання задля унеможливлення у майбутньому прийняття подібних рішень, які не відповідають чинному законодавству. Окрім того, на тлі людських втрат, які несе наша країна, особливо принизливим виглядає той факт, що американська сторона відверто ігнорує інтереси України в Іраку, зокрема щодо захисту прав і свобод українських громадян. Досі так і не сплачена компенсація сім’ї українського громадянина, відомого журналіста Тараса Процюка, вбитого американцями рік тому в Багдаді. Як з’ясувалося, двоє українських моряків Микола Мазуренко та Іван Сощенко з судна “Навстар-1”, утримуються у тій самій в’язниці Абу-Грейб, де зазнали жорстоких тортур заарештовані іракці. Умови тримання наших співвітчизників не відповідають елементарним вимогам. Сьогодні існує пряма загроза не тільки їхньому здоров’ю, а й життю. Крім того, хворий на цукровий діабет 70-річний капітан судна не має можливості в умовах війни отримувати необхідні ліки. На жаль, всі спроби МЗС України і Уповноваженого з прав людини домогтися їхнього звільнення досі не знайшли позитивного відгуку в американської сторони. Акцентую вашу увагу й на такому важливому для України аспекті, як стосунки з мусульманським світом. Приєднавшись до антиіракської коаліції, Україна поставила своїх громадян перед цілком реальною загрозою терористичних акцій з боку ісламських екстремістів як у самому Іраку, так і в інших країнах світу, а також на власній території. Відомі трагічні події в Іспанії мають стати для всіх нас серйозним застереженням. До речі, під час терактів у цій країні стали жертвами й наші співвітчизники, які знаходилися там на заробітках. Чим би не “освячувалося” перебування українських військ в Іраку, все це стає другорядним, коли на карту ставиться безпека мирного населення на теренах України, а на іракській землі гинуть наші співвітчизники у військовій формі за реальні або примарні економічні вигоди, які ніколи не варті життя людини. Звертаюся до вас, шановні народні обранці, як до людей, яким не байдужа доля громадян нашої держави, з проханням прийняти єдино правильне у даній ситуації рішення щодо виведення українських військових з Іраку. Н.Карпачова 10.04.2004 р.
Місцевий суд Київського р-ну
Уповноважений Верховної Ради
Виконком Київської районної ради м. Харкова 61002, м. Харків,
Виконком Київської районної ради м. Харкова рішенням від 14.01.2001 р. надав згоду Кривоносу М.М., батьку і співвласнику житла неповнолітньої Кривонос Ольги Михайлівни, 26.03.1985 р. народження, на продаж від імені дочки частини її власної квартири. Тим самим неповнолітню Кривонос О.М. було позбавлено права власності, чим порушені вимоги ст. 41 Конституції України. Зміст заяви батька неповнолітньої щодо позбавлення її права власності зобов’язує орган опіки і піклування – виконком – діяти в інтересах неповнолітньої. Для цього необхідно, як це пропонується ст.61 Кодексу України про шлюб та сім’ю (в ред. 1970 р.), перевірити, наскільки прохання Кривоноса М.М. відповідає інтересам дитини, чи не порушуються її права продажем житла, тобто з’ясувати, чи не зловживає Кривонос М.М. батьківськими правами. Але виконком Київської райради м.Харкова, не виконавши вимог закону, виніс рішення лише на підставі заяви Кривоноса М.М., без згоди піклувальника неповнолітньої – її бабусі Кривонос О.О. Для такого рішення не було законних підстав. Про позбавлення власності Ольга Кривонос дізналась тільки у 2003 р. і звернулася з відповідним проханням до народного депутата України Александровської А.О., яка направила депутатське звернення на захист прав неповнолітньої до Уповноваженого з прав людини. Перевіркою, проведеною в межах відкритого Уповноваженим з прав людини провадження для встановлення факту порушення конституційного права Кривонос, було встановлено таке. На час винесення рішення про надання згоди на продаж власної частини квартири Ольга Кривонос не проживала за місцем постійного мешкання у квартирі № 8 по вул. Артема, 36-б у м. Харкові, що документально підтверджено. 3 січня 1997 р. вона залишилася без батьківської опіки – мати померла, а батько відбував покарання в місцях позбавлення волі і тимчасово виїхала в Сумську область до своєї бабусі. Остання була призначена її піклувальником. Про виписку з харківської квартири Ольга Кривонос дізналася тільки після досягнення 16-річчя, коли приїхала отримати паспорт за місцем народження і постійного проживання. В цьому їй було відмовлено, але і тоді вона не була повідомлена про рішення, яким її позбавлено власного житла. Батько неповнолітньої М.М. Кривонос у зв’язку зі смертю дружини – матері Ольги – став квартиронаймачем трикімнатної квартири № 8 за вищевказаною адресою. Після повернення з місць позбавлення волі 20.12.99 р. він приватизував цю квартиру на себе і неповнолітню Ольгу, а 27.12.99 р. нібито звернувся до виконкому з заявою, в якій просив надати йому дозвіл від імені Ольги продати всю квартиру. До звернення була долучена заява від імені Ольги Кривонос про те, що вона не заперечує проти продажу своєї частини. Фактично, як встановлено експертизою, проведеною під час досудового слідства по кримінальній справі, порушеній органами прокуратури на підставі матеріалів перевірки Уповноваженого з прав людини, обидві заяви виконані не Кривоносом М.М. і не його дочкою Ольгою. Крім того, Кривонос М.М. і його дочка Ольга не могли особисто передати заяву до виконкому під час прийому, оскільки Кривонос М.М. з 22.12.99 р. по теперішній час перебував під вартою (нині відбуває покарання в місцях позбавлення волі), звідки 27.12.99 р. не звільнявся, а Ольги не було в Харкові. З вищевказаних підстав зроблений запис працівником виконкому на зверненні Кривоноса М.М. про те, що під час прийому “особа заявника установлена за паспортом”, не відповідає дійсності. Уповноважений з прав людини, встановивши факт порушення конституційного права неповнолітньої Кривонос О.М., звернулася до виконкому Київської райради Харківської міської державної адміністрації з пропозицією відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України “Про власність” відшкодувати О. Кривонос (Пустовойт) у повному обсязі шкоду, завдану неправомірним рішенням райвиконкому. Але до цього часу права О. Кривонос не поновлені. На підставі викладеного Уповноважений з прав людини вважає за необхідне заявити цей позов на захист прав неповнолітньої Кривонос О.М. (Пустовойт). Керуючись ст.137 ЦПК України, п.10 ст.13 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, прошу: Рішення виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова № 05‑14 від 14.01.2000 р. про надання дозволу на продаж квартири від імені неповнолітньої Кривонос О.М. її батьку-співвласнику Кривоносу М.М. визнати незаконним, тобто таким, що порушує право власності Ольги Кривонос (Пустовойт). Зобов’язати Київську районну раду у м. Харкові та Харківську міську державну адміністрацію відшкодувати власнику Кривонос Ользі Михайлівні (Пустовойт О.М.) завдану вищевказаним рішенням шкоду у повному обсязі – повернути житло на підставі ст.1173 ЦК України і п. 2 ст.56 Закону України “Про власність”. До участі в суді прошу допустити представника Уповноваженого з прав людини Таргулову Ірину Герасимівну (за довіреністю). Прошу викликати до суду для надання пояснень: Потерпілу Кривонос Ольгу Михайлівну – Сумська область, Шосткинський р-н., с. Лушники Як свідків: 1. Кривонос Михайла Миколайовича – м. Харків, в/к № 43. 2. Кармазіна Сергія Євгеновича, м. Харків, спуск Челюскінців, 25-а. 3. Нотаріусів: Гібадулову Л.А., приватний нотаріус; Кривошеїна І.М., приватний нотаріус, округ 296. 4. Лук’янову Віру Миколаївну, м. Харків, вул. Ярославська, 25, кв. 5. 5. Андрієву Єлизавету Василівну, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 21, кв. 10. 6. Начальника КЖЕП-2 Дядюченка М.В., паспортиста Романову І.В. 7. Начальника паспортного столу Київського МВР ВУМВС у Харківській області. 8. Заступника Голови Київської райради м. Харкова Дмитренко Г.І., м. Харків, вул. Чернишевського, 56. Додаток: (на 17 арк.) Н.Карпачова 19.04.2004 р.
Президентові України ЗВЕРНЕННЯ
Засвідчую Вам свою повагу і звертаюся з таким. 20 квітня 2004 р. під час особистої зустрічі з Вами разом з представниками опозиції на чолі з В.Ющенком було обговорено проблему щодо звільнення за політичними мотивами із займаних посад працівників бюджетних установ м.Мукачевого Закарпатської області, зокрема директорів шкіл, керівників Мукачівської центральної районної лікарні, директора Будинку культури, головного архітектора міста, його заступника, керівників міськвиконкому. Звільнення відбулися фактично після видання Указу Президента України “Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян та нормалізації життєдіяльності м.Мукачевого Закарпатської області” від 26 грудня 2003 р. № 1486/2003. Інформую Вас, що після цих подій до Уповноваженого з прав людини звернулися представники трудових колективів, а також батьки учнів спецшколи-інтернату для сліпих та слабозорих дітей, навчально-виховного комплексу загальноосвітня школа – дитячий садок “Гармонія” і єдиної гімназії в місті Мукачевому з проханням захистити від незаконного звільнення директорів зазначених загальноосвітніх закладів Жигана Я.Ф., відмінника освіти України, нагородженого почесними грамотами Міністерства освіти, Сенька І.В., вчителя у п’ятому поколінні та намагання звільнити Якимчука В.С., відмінника освіти України, лауреата Всеукраїнського конкурсу “Вчитель року України”. Під час особистого прийому заявники повідомили Уповноваженому з прав людини, що, зокрема, управлінням освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації та управлінням освіти, сім’ї, молоді і спорту Мукачівського міськвиконкому на зазначених керівників навчальних закладів чинився відвертий тиск з метою примусити їх написати заяви про звільнення за власним бажанням. При цьому представниками місцевої влади не було висловлено жодної конкретної претензії до роботи цих керівників. Після відмови Жигана Я.Ф., Сенька І.В. і Якимчука В.С. написати такі заяви було терміново створено відповідні комісії з вивчення стану справ у зазначених навчальних закладах. У довідці про вивчення питання щодо закінчення навчального року в НВК “Гармонія” м.Мукачевого повідомляється, зокрема, про такі недоліки в роботі директора, як відсутність висновків щодо оцінки професійної діяльності, загальної культури, моральних якостей працівників... Відзначається, що недостатня увага в навчальному закладі звертається на моральне заохочення педагогічних працівників... У той же час немає ніяких висновків і пропозицій щодо звільнення директора з займаної посади. Проте відповідно до наказу управління освіти, сім’ї, молоді і спорту Мукачівського міськвиконкому № 248-к від 25 березня 2004 р. Жиган Я.Ф. був звільнений на підставі п.8 ст.36 Кодексу законів про працю України (за підставами, передбаченими контрактом). У пункті 6.6 розділу 6 “Контракту з директором навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа І–III ступенів – дитячий садок “Гармонія”, що є у комунальній власності” від 2 грудня 2002 р. зазначено, зокрема, таке: “З ініціативи Міністерства освіти і науки, міського управління освіти, сім’ї, молоді і спорту дострокове розірвання контракту може бути тільки за обставин, передбачених чинним трудовим законодавством, а також невиконання керівником умов, викладених в пунктах 3.1–3.8 цього контракту”. Проте в наказі не вказано, які саме положення зазначених пунктів контракту порушив директор Жиган Я.Ф. На думку представників трудових колективів і батьків учнів вищезазначених закладів, такі дії місцевої влади є продовженням кадрової “чистки” в бюджетних установах м.Мукачевого управлінням освіти Закарпатської обласної державної адміністрації. Ці події, на думку заявників, цілком пов’язані з проведенням повторних виборів міського голови м.Мукачевого. Такий висновок заявники підтвердили і прикладами відчутних позитивних змін у роботі навчальних закладів, які відбулися саме під керівництвом зазначених директорів. До того ж, за дивним збігом обставин, усі, хто був звільнений, або кого намагаються звільнити, були причетні до виборів міського голови м.Мукачевого 29 червня 2003 р., працюючи у складі дільничних виборчих комісій. Невмотивовані звільнення зазначених працівників бюджетних установ свідчать про порушення права на працю, упереджений та протизаконний характер наказів. Звернення до суду щодо поновлення порушених конституційних прав на працю не розглядаються, судова тяганина триває. У зв’язку з порушенням права на працю працівників освіти Уповноважений з прав людини відкрила провадження. Здійснила особисто перевірку фактів порушення конституційних прав з виїздом до м.Мукачевого, звернулася з поданням до Міністра освіти і науки Кременя В.Г. щодо їх поновлення. На превеликий жаль, відповідь, яка надійшла за підписом міністра, надана без з’ясування обставин звільнення по кожній людині на місці, має формальний характер з відсилкою на матеріали, надані управлінням освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації, яке саме безпосередньо і причетне до звільнення вищеназваних працівників. Не менш вражаючим порушенням трудових прав є звільнення з роботи керівників медичних установ м.Мукачевого. Так, Васюта В.В. повідомив, що тривалий час працював головним лікарем Мукачівської центральної районної лікарні, є депутатом обласної ради останніх трьох скликань, має державні нагороди, є активістом виборчого блоку “Наша Україна”. У зв’язку зі зміною керівництва міста, тобто після призначення Опачка М.І. в. о. міського голови, на нього було здійснено психологічний тиск, погрози, а потім 25 лютого цього року проти Васюти В.В. було вчинено злочин. У кабінеті лікаря невідомими людьми його було по-звірячому побито, заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, через що тривалий час лікарі реанімаційного відділення боролись за його життя. Злочин до цього часу не розкрито. Окрім того, після всього цього його було безпідставно звільнено з роботи. На день звільнення Васюта В.В. був хворий. За захистом своїх прав Васюта В.В. звернувся до Мукачівського районного (у теперішній час міжрайонного) суду. Відбулось 12 судових засідань, але і до цього часу на роботі його не поновлено. З посади заступника головного лікаря Мукачівської ЦРЛ звільнено Турянчика М.І., хірурга вищої категорії. Через свої політичні переконання зазнав ганебного тиску і принижень з боку головного лікаря ЦРЛ В.П.Лані, члена СДПУ(о), його заступник Алмазі І.Ф., який був змушений звільнитися за власним бажанням. Мають місце й інші факти брутального порушення прав людини, зокрема було звільнено у зв’язку з виборчими перегонами у м.Мукачевому директора Будинку культури Білик І.М., директора ДЮСШ Панкулича І.С., головного архітектора міста Андялоші О.І., начальника управління праці та соціального захисту міськвиконкому Красновського В.Й., начальника управління економіки міськвиконкому Піняшко В.В. та інших. На підставі ст.101 Конституції України з метою врегулювання соціально-політичної ситуації у м.Мукачевому, поновлення права працівників бюджетних установ на працю, прошу Вас як гаранта додержання прав і свобод людини особисто взяти під контроль це питання, надати відповідні доручення щодо поновлення порушених прав працівників бюджетних установ (список додається) та вжити заходів щодо унеможливлення у майбутньому таких протиправних дій. Н.Карпачова 13.05.2004 р.
Додаток: СПИСОК осіб, яких було звільнено у зв’язку з виборчими перегонами у м.Мукачевому з 29 грудня 2003 р. по 10 квітня 2004 р. 1. Сенько І.В. – директор школи-інтернату для сліпих та слабозорих дітей. 2. Жиган Я.Ф. – директор навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів – дитячий садок “Гармонія”. 3. Якимчук В.С. – директор гімназії м.Мукачевого (запропоновано звільнити займану посаду). 4. Васюта В.В. – головний лікар Мукачівської центральної районної лікарні, депутат обласної ради. 5. Турянчик М.І. – заступник головного лікаря Мукачівської центральної районної лікарні. 6. Алмазі І.Ф. – заступник головного лікаря Мукачівської центральної районної лікарні. 7. Головчак Ю.М. – заступник головного лікаря Мукачівської центральної районної лікарні. 8. Дешко Є.М. – лікар Мукачівської центральної районної лікарні. 9. Білик І.М. – директор Будинку культури. 10. Панкулич І.С. – директор ДЮСШ. 11. Андялоші О.І. – головний архітектор міста. 12. Пилип М.М. – заступник головного архітектора міста. 13. Красновський В.Й. – начальник управління праці та соціального захисту міськвиконкому. 14. Білащинець І.І. – зав. фінансового управління міськвиконкому (відсторонений від роботи 29.12.03). 15. Піняшко В.В. – начальник управління економіки міськвиконкому. 16. Шкріба В.І. – зав. відділу з питань внутрішньої політики міськвиконкому. 17. Ілов В.В. – зав. організаційного відділу міськвиконкому. 18. Носикова Т.О. – головний спеціаліст загального відділу міськвиконкому. 19. Ткачук Р.А. – головний спеціаліст відділу з питань внутрішньої політики міськвиконкому. 20. Колібаба А.В. – керуючий справами міськвиконкому. 21. Федів Є.П. – секретар ради міськвиконкому. 22. Лабош М.М. – начальник управління освіти міськвиконкому. 23. Греба І.В. – зав. відділу культури міськвиконкому. 24. Лендєл З.З. – заступник голови м.Мукачевого. 25. Бендисюк В. – заступник голови м.Мукачевого. 26. Цицак О.М. – заступник голови м.Мукачевого. 27. Карташов О. – заступник голови м.Мукачевого. 28. Петьовка В.В. – голова м.Мукачевого.
Речнику громадянських прав ЛИСТ Вельмишановний пане Цоль! Щиро вдячна за Ваш лист, який свідчить про те, що події, пов’язані з виборами Президента України, не залишили Вас байдужими. Ситуація, яка склалася в нашій державі після другого туру виборів, виявилася серйозним випробуванням як для українських політиків, представників усіх гілок державної влади, так і для українського суспільства загалом. За таких умов позиція Омбудсмана має особливе значення, адже, будучи політично нейтральним, він діє в інтересах усіх громадян, обстоюючи їхні права та свободи незалежно від політичних уподобань. Увесь цей час, коли триває політичне протистояння, я підтримую постійний контакт з обома кандидатами в Президенти України та їх командами, намагаючись в межах наданого мені законом мандата сприяти поновленню порушених прав та свобод громадян. 29 листопада ц. р. я оприлюднила звернення до Українського народу, в якому висловила свою позицію як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. На мою думку, проблема полягає не тільки в порушенні конституційних виборчих прав, а й у довготривалому ігноруванні владою прав і свобод людини. Українці самостійно повинні знайти вихід із цієї кризової ситуації, дотримуючись при цьому Конституції та чинного законодавства України, діючи на основі принципів верховенства права та поваги до прав людини. Я запропонувала обом кандидатам особисто сісти за стіл переговорів для знаходження компромісу і висловила готовність сприяти цьому діалогу. На моє глибоке переконання, без конструктивного діалогу всіх зацікавлених політичних сил, які представляють різні частини українського суспільства подолати системну кризу, у яку потрапила Україна, не вдасться. За цих обставин особлива роль належить Парламенту України, який залишається єдиним демократичним органом, здатним конструктивно впливати на ситуацію. На жаль, участь міжнародних посередників, навіть якщо вони і керуються виключно добрими намірами, не сприяє нормалізації ситуації в Україні, про що засвідчили результати двох “круглих столів”. Водночас, користуючись нагодою, хочу ще раз щиро подякувати Вам за увагу до процесів, які відбуваються в Україні. Н. Карпачова 08.12.2004 р. | |