Перша стаття цієї Декларації зазначає, що "всі люди народжуються вільними ірівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю йповинні діяти стосовно одне одного в дусі братерства". Автором цієї першоїстатті Загальної декларації прав людини є наш співвітчизник, відомий юрист,вчений, академік Володимир Корецький, член Міжнародного суду ООН, який зчасом став основоположником української школи міжнародного права, створив істав директором Інституту держави і права НАН України.

Я не можу сьогодні не згадати імена й інших розробників Декларації:французького професора Рене Кассена - лауреата Нобелівської премії саме завнесок у міжнародний захист прав людини, китайського доктора Чангу,канадського доктора Джона Хемфрі.

Не можна не згадати, що перша в Україні розпочала відкриту боротьбу зпорушеннями прав людини Українська група сприяння виконанню Гельсінськихугод. І не випадково саме сьогодні Президент, Голова Верховної Ради, високіпосадовці поклали квіти до пам'ятника одного з учасників Гельсінської групиВ'ячеслава Максимовича Чорновола.

60-річчя Загальної декларації - найкраща нагода звірити стан дотриманняправ і свобод людини з міжнародними стандартами. Цій меті й відповідаєпредставлена Спеціальна доповідь Уповноваженого з прав людини "Стандотримання Україною міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини".

У доповіді зроблено моніторинг стану дотримання Україною міжнароднихстандартів. Він базується передусім на зауваженнях і рекомендаціяхконвенційних органів ООН за 17 років незалежності України за підсумкамирозгляду її доповідей. Це дає можливість оцінити рівень відповідностівиконання цих високих стандартів у нашій державі та зрозуміти основніпроблеми на цьому шляху.

Спеціальна доповідь підсумовує рік 60-річчя Загальної декларації правлюдини та 10-річчя створення в Україні інституту Уповноваженого ВерховноїРади України з прав людини, який і було засновано на розвиток ідейЗагальної декларації прав людини. Це був рік плідної взаємодії ОмбудсманаУкраїни з Представництвом ООН в Україні відповідно до підписаного намиМеморандуму про співпрацю.

Важливим кроком під час підготовки цієї доповіді стала Міжнароднаконференція "Сучасні виклики правам і свободам людини", яка відбулась 14квітня 2008 року за участю омбудсманів із 50 країн більшості континентівсвіту. До матеріалів Спеціальної доповіді додається Київська деклараціяцього форуму, яка переконливо доводить, що права людини не мають кордонів.

Зазначу: положення Декларації мають рекомендаційний характер, проте вони єуніверсальними для всіх країн і тому стали основою розбудови системиміжнародних стандартів прав людини. Так, у 1966 році Генеральна АсамблеяООН ухвалила Міжнародний пакт про громадянські і політичні права таМіжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, які разом іздвома додатковими протоколами та Загальною декларацією прав людинистановлять Міжнародний білль про права людини.

Крім того, ГА ООН було прийнято низку універсальних конвенцій у галузі правлюдини. Пакти та конвенції ООН запровадили конкретні механізми контролю зазахистом відповідних прав, зокрема, було створено конвенційні комітети ООН,на які було покладено здійснення нагляду за дотриманням зобов'язань, узятихдержавами-учасницями цих договорів. Комітети аналізують представленідержавами доповіді та дають оцінку ефективності виконання взятих державнихзобов'язань у царині прав і свобод людини, а також розробляють рекомендаціїі приймають заключні зауваження.

Загалом Україна є учасницею 220 угод у рамках Організації Об'єднаних Націй,64 угод у рамках Ради Європи (ще 27 угод підписано, але не ратифіковано).Важливо, що наша країна ратифікувала також 55 конвенцій Міжнародноїорганізації праці.

Шановні народні депутати! Спеціальна доповідь ґрунтується на системномуузагальненні всіх заключних зауважень і рекомендацій конвенційних органівООН. Важливо, що не тільки представники урядових структур України берутьучасть в обговоренні доповідей про стан виконання зобов'язань уконвенційних комітетах ООН, а й заслуховується альтернативна позиціяОмбудсмана України і неурядових організацій.

Сьогодні маємо нагоду чесно сказати, що всі ці роки влада фактичноприховувала не тільки самі доповіді про ситуацію з правами людини, яківідправлялись Україною в ООН, а й зауваження і рекомендації конвенційнихорганів за підсумками розгляду цих доповідей. Отже, для громадян Українибуло закрито публічний доступ до інформації з цих питань.

Саме тому до Спеціальної доповіді додано матеріали зауважень і рекомендаційконвенційних органів ООН за весь період від часу проголошення незалежностіУкраїни. Також уперше оприлюднюються матеріали Ради ООН з прав людини зарезультатами розгляду в 2008 році Універсального періодичного огляду щодостану дотримання прав і свобод людини в Україні. Наша держава стала одниміз перших членів новоствореної Ради ООН і тому також однією із першихпредставила Національну доповідь про стан дотримання прав і свобод людини.

Дозвольте привернути вашу увагу насамперед до проблемних моментів станудотримання Україною міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людинивідповідно до ратифікованих міжнародних договорів.

Розпочну з розгляду Міжнародного пакту про економічні, соціальні ікультурні права, оскільки із дотриманням міжнародних стандартів саме за цимПактом в Україні існують найгостріші проблеми. Зокрема, Комітет ООН зекономічних, соціальних та культурних прав зазначив, що перехід держави-учасниці до ринкової економіки негативно вплинув на реалізацію таздійснення прав, передбачених у Міжнародному пакті, призвів до високогорівня бідності переважної більшості населення.

На моє переконання, саме бідність є брутальним порушенням прав людини, ічерез неї унеможливлюється реалізація всіх інших прав. Проблема бідностібула офіційно визнана на державному рівні лише після привернення уваги доцієї проблеми Представництва ООН в Україні та Омбудсмана.

Проте, попри вжиті заходи, за офіційними даними, близько 30 відсотківнаселення України досі перебуває у стані бідності. А якщо застосовуватикритерій бідності, встановлений Світовим банком, який дорівнює денномуспоживанню на 3 долари США, то до категорії бідних в Україні требазарахувати майже 70 відсотків її населення. В основі проблеми бідності вУкраїні, де існують розвинуті промисловість і сільське господарство, девисокий рівень освіченості населення, лежить насамперед брутальне порушенняправ більшості членів українського суспільства на доступ до ресурсів, донаціонального багатства.

До найбільш уразливих верств населення з високим рівнем бідності належатьінваліди, пенсіонери, мешканці села. Особливо потерпають сім'ї з дітьми, дебідність зростає прямо пропорційно кількості дітей.

Саме низький рівень доходів є одним із чинників сучасної демографічноїкризи, внаслідок якої Україна втратила за останні 15 років понад 6мільйонів населення.

Органами влади не забезпечено реального виконання вимог Міжнародного пактупро економічні, соціальні і культурні права, що стосуються трудових правгромадян, зокрема, щодо безперешкодного здійснення громадянами права напрацю (стаття 6), гарантування рівних можливостей у виборі професії та родутрудової діяльності (стаття 7). Рівень заробітної плати більшості працюючиху країні не може забезпечити навіть мінімальних потреб їхніх сімей, аблизько 1,5 мільйона найманих працівників отримують заробіток, нижчепрожиткового мінімуму, який становить 669 гривень.

Для забезпечення конституційного права працівників на заробітну плату, ненижчу від визначеної законом, потрібно передбачити в проекті закону України"Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлення з 1 січня 2009 рокумінімальної заробітної плати на рівні, що не нижчий від прожитковогомінімуму для працездатних осіб, як це передбачено положеннями Кодексузаконів про працю України та Законом України "Про оплату праці", щонабирають чинності з 1 січня 2009 року.

Не подолано таке ганебне явище, як заборгованість із виплати заробітноїплати, яка на 1 листопада 2008 року становила понад 1 мільярд гривень і дотого ж зросла в понад півтора разу порівняно з початком року.

Не виконуються вимоги статті 7 Пакту щодо права кожного на умови роботи,які відповідають вимогам безпеки та гігієни. Надто високим залишаєтьсярівень виробничого, в тому числі смертельного, травматизму.

Ситуація, яка склалася в Україні із забезпеченням права громадян на охоронуздоров'я, не відповідає стандартам, закріпленим, зокрема, у статті 12Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, якоюпередбачено, що держава-учасниця визнає право кожної людини на найвищийдосяжний рівень фізичного та психічного здоров'я, на створення умов, якізабезпечували б усім медичну допомогу і медичний догляд у разі хвороби.

Про масове порушення права громадян на охорону здоров'я та медичну допомогусвідчить значне зростання звернень до Уповноваженого з цих питань - заостанніх п'ять років - майже у 1,5 разу. Недостатній рівень бюджетногофінансування у сфері охорони здоров'я - лише 50 відсотків від потреби,низька заробітна плата медичних працівників - 1140 гривень на місяць, або60 відсотків середньої заробітної плати по Україні, зростання обсягуплатних медичних послуг та їх висока вартість викликають справедливінарікання громадян.

За низького життєвого рівня більшості населення, скорочення мережісанаторно-лікувальних закладів загострюється проблема боротьби з поширеннямтаких хвороб, як туберкульоз, наркоманія, СНІД. Так, серйозною проблемою,яка, без перебільшення, загрожує національній безпеці України, єтуберкульоз, адже захворюваність на цю хворобу та смертність від неїзалишаються на рівні, що визначає його як епідемію, перевищуючи відповідніпоказники у більшості країн Європейського Союзу. Тільки у 2007 роцікількість осіб, які захворіли на туберкульоз, в Україні становила понад 37тисяч. Щороку від туберкульозу помирають близько 10 тисяч нашихспіввітчизників.

Глобальна фінансово-економічна криза загострила наявну ситуацію та звелананівець усі сподівання на соціальну справедливість. Різко зросланерівність між бідними і багатими і всередині країн, і в міжнародномумасштабі - світ чітко розділився на так званий золотий мільярд багатихкраїн та решту бідних країн, в яких проживають понад 5 мільярдів людей.

Треба зазначити, що на пропозицію уряду 31 жовтня 2008 року прийнято ЗаконУкраїни "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкамфінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни". Проте заходи влади стосовно подолання наслідків кризи фактичнороблять багатих ще багатшими, а бідних ще біднішими.

В Уповноваженого викликає особливу тривогу те, що внаслідок кризи вжевідбуваються масові звільнення до 7000 працівників щодня. Загалом, запрогнозами Кабінету Міністрів України, безробіття в Україні зросте майже на4 мільйони через падіння виробництва.

Невпинно знижується рівень заробітної плати та зростає заборгованість з їївиплати. Велику стурбованість викликають наміри органів влади заморозитирівень соціальних гарантій в оплаті праці. Усе це призводить до подальшогозубожіння населення та масового порушення прав українських громадян.

Дуже гостро стоїть питання збереження стабільності фінансового стануПенсійного фонду України. Адже загальний обсяг боргу зі сплати внесків доПенсійного фонду зріс з початку року майже на 500 мільйонів гривень. Масовізвільнення працюючих та зменшення рівня оплати праці на підприємствахУкраїни неминуче призводять до скорочення надходжень до Пенсійного фонду.Тому уряд має вжити комплексних заходів для недопущення невиплати пенсій.

Низький рівень доходів стає нездоланною перешкодою в реалізації життєвоважливих прав людини - на достатнє харчування, медичну допомогу, освіту,житло, правову допомогу тощо. За соціологічними дослідженнями, внаслідоксвітової кризи кожен другий громадянин України вже почав заощаджувати,тобто економити на продуктах харчування, а майже 20 відсотків вжеекономлять на медикаментах.

З другого боку, як зазначають експерти, певні комерційні банкивикористовують доступ до валютних коштів Національного банку України дляспекулятивних операцій з валютою, що призвело до непомірного зростаннявартості долара США та євро, що, в свою чергу, різко прискорило інфляцію тазростання цін і тарифів. Також слід зазначити, що кредит МВФ Україніфактично йде на підтримку фінансової та банківської системи, переважноприватних банків, тобто на користь найбільш багатої частини суспільства, тана оплату послуг закордонних експертів - 30 мільйонів євро, а тягар віднього ляже на плечі платників податків на багато років.

В умовах загострення фінансової кризи Уповноважений виступила на захистправ громадян на власність по вкладах у банках України. У поданні до ГоловиНаціонального банку України Володимира Стельмаха було висловлено проханнязабезпечити право на вільне володіння, користування та розпорядженнявласністю громадян по вкладах та скасувати заборону на дострокове зняттядепозитів фізичними та юридичними особами, запроваджену постановоюПравління Національного банку України від 11 жовтня 2008 року N319 "Прододаткові заходи щодо діяльності банків". На жаль, проблему так і нерозв'язано.

Вважаю, що держава повинна негайно вжити кардинальних антикризових заходівдля пом'якшення наслідків фінансової кризи, зокрема збереження наявнихробочих місць. Особливо це стосується підприємств будівельної,металургійної та хімічної промисловості.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Попри значні зусиллядержави, частина статей цього документа належно не виконується. До цьогопостійно привертає увагу Комітет ООН з прав людини, насамперед щодонагальної потреби у продовженні судової реформи.

Серед найважливіших проблем для України залишається забезпечення правагромадян на справедливий суд і виконання судових рішень. Віддзеркаленнямцього є статистика Європейського суду, який ухвалив уже 450 рішень протиУкраїни, в понад 90 відсотків з яких констатовано порушення права насправедливий і своєчасний судовий розгляд. За останні сім років навиконання рішень Євросуду (разом з рішеннями національних судів) здержавного бюджету сплачено понад 18 мільйонів гривень. А все це грошіплатників податків.

Важливою є безоплатна правова допомога соціально незахищеним громадянам, дотого ж не тільки у кримінальних, а й у цивільних та адміністративнихсправах. Адже це є доступ до правосуддя абсолютної більшості громадянУкраїни. Через відсутність такої допомоги найбідніші прошарки населення неможуть сьогодні захистити свої права - щороку позивачам у зв'язку знеусуненням процедурних недоліків повертається близько 10 тисячадміністративних та 70 тисяч цивільних позовів.

Для вирішення цього питання мною у лютому 2006 року вносилося поданняПрезидентові України. Указом Президента була затверджена Концепціяформування системи безоплатної правової допомоги в Україні. Але, поприочікування, наступних кроків не було зроблено. Парламенту нарешті потрібноприйняти нові закони України - "Про адвокатуру" та "Про безоплатну правовудопомогу". Це і буде допомогою парламентаріїв у захисті прав найбіднішихгромадян.

Хотіла б привернути увагу до надзвичайно болючого питання - оскарженнярішення суду щодо адмінарештів. Право на оскарження постійно порушується,на чому наголошують конвенційні органи ООН. Є необхідність внесення змін доКодексу України про адміністративні правопорушення із запровадженням уньому апеляційного, касаційного порядку перегляду судових рішень. Мабуть,не випадково Європейський суд з прав людини у справі "Гурепка протиУкраїни" в рішенні від 6 вересня 2005 року визнав порушення прав заявниказа статтею 2 Протоколу N 7 до Європейської конвенції з прав людини. Судконстатував відсутність в українському законодавстві можливості оскарженнярішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності.

Щороку близько 70 тисяч адмінарештованих позбавлені конституційного правана оскарження судових рішень саме з цього питання. Тому у квітні 2008 рокумною було внесено подання Президентові України про захист права людини наоскарження судових рішень у справах про адмінправопорушення. За дорученнямПрезидента такий законопроект було розроблено й подано урядом до ВерховноїРади України.

Важливо, що нещодавно Верховна Рада України все-таки спромоглася череззміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосуютьсябезпеки дорожнього руху, ввести й апеляційний порядок оскарження судовихрішень у справах про адміністративне правопорушення, в тому числі йадмінарештів.

Щоб ефективно захищати права людини, що є обов'язком суддів, треба, щоб самсуддя був захищений. Та й справедливість стосовно самих суддів в Українітакож поставлена під загрозу. Саме про таку позицію нещодавно мною булозаявлено на ІХ з'їзді суддів України. Це цілком узгоджується з принципамиверховенства права, незалежності суддів та з дотриманням поваги до правлюдини. Нині відбуваються спроби проштовхнути в парламенті закон,спрямований фактично на руйнацію системи правосуддя, на встановленняконтролю над судами з боку інших гілок влади та політичних сил, напослаблення інституту відповідальності суддів. Як Уповноважений з правлюдини, категорично заперечую проти такого реформування: систему правосуддяв Україні треба не руйнувати, а зміцнювати!

Не можу не сказати, що майже тисяча суддів чекають свого призначення уВерховній Раді України, а значить, гальмується право на своєчасний судовийрозгляд. А чого вартий Указ Президента України про ліквідацію Окружногоадміністративного суду міста Києва! Ліквідація у такий спосіб суду тазвільнення суддів з посад порушує принцип незалежності суддів, закріпленийу міжнародних документах та Конституції України, і фактично унеможливлюєзахист багатьох конституційних прав людини у столиці нашої держави. ТомуУповноважений публічно звернулася до Президента України як гарантадотримання конституційних прав і свобод людини щодо зупинення дії указівпро звільнення суддів та ліквідації суду заради забезпечення принципуверховенства права, встановлення миру і спокою в державі та дотриманняконституційних прав і свобод людини.

Шановні депутати! Генеральною Асамблеєю ООН у 1965 році була прийнятаМіжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Післяїї ратифікації у 1969 році Україна представила Комітету з ліквідаціїрасової дискримінації вже 18 періодичних доповідей. Країною постійновживаються заходи щодо боротьби з різними формами дискримінації. ВерховноюРадою України внесена низка доповнень до законів України, які забороняютьпропаганду расової й етнічної ненависті та створення організацій іполітичних партій, які засновуються на принципах расової ненависті чидискримінації. У березні 2007 року запрацював Державний комітет у справахнаціональностей та релігій, до відання якого належать питання боротьби зпроявами расизму і расової дискримінації.

Та, попри суттєве вдосконалення законодавства, у країні гостро стоятьпроблеми виконання Україною зобов'язань, передбачених цією Конвенцією.Незалежний моніторинг Уповноваженого свідчить, що в суспільстві наростаютьнегативні тенденції щодо проявів ксенофобії, релігійної, національної тарасової нетерпимості. Протягом останніх років залишається значною кількістьвипадків насильства та вандалізму на релігійному, етнічному та расовомуґрунті. Так, у 2007 році жертвами нападів на расовому ґрунті стали 94іноземці, передусім африканці, араби, вихідці з Азіатсько-Тихоокеанськогорегіону, з яких дев'ятеро були вбиті. 2008 року скоєно вже 76 такихнападів, загинули п'ятеро. У 2006-2007 роках зафіксовано 92 акти наруги надмогилами, в тому числі сім випадків, що стосуються пошкодження святинь танадгробків у місцях поховань. Не випадково 2007 року у складі СБУ та МВСстворено відповідні підрозділи щодо правопорушень на расовому, етнічному тарелігійному ґрунті.

Водночас треба зауважити, що Комітет ООН з ліквідації расової дискримінаціївисловив стурбованість відсутністю випадків порушення кримінальних справ застаттею 191 Кримінального кодексу щодо злочинів, вчинених стосовноіноземців. Тільки останнім часом ситуація почала виправлятися - вжепорушено декілька кримінальних справ проти злочинців за цією статтею.

На переконання Уповноваженого, факти таких правопорушень свідчать просерйозні прогалини в державній політиці щодо протидії дискримінаційнимявищам у суспільстві, а також щодо забезпечення прав національних меншин.Зважаючи на актуальність цих питань, планую найближчим часом представитиВерховній Раді України Спеціальну доповідь щодо стану забезпечення правнаціональних меншин в Україні, підготовлену на основі власного моніторингуОмбудсмана.

Україна приєдналася до низки міжнародних конвенцій, якими закріплюєтьсярівноправність жінок і чоловіків, у тому числі й до Конвенції ООН проліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, яку Україна ратифікувала у1981 році. Це дуже важливо, адже забезпечення рівних можливостей дляпредставників обох статей розглядається як один із визначальних чинниківсучасного прогресу. Це має ключове значення для побудови справедливих ідемократичних суспільних відносин у XXІ столітті.

Україна представила Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінокшість періодичних доповідей з цих питань. На виконання зобов'язаньвідповідно до Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодожінок та рекомендацій і зауважень Комітету ООН було здійснено конкретнікроки стосовно забезпечення ґендерної рівності у країні. Зокрема,парламентом ухвалено: Декларацію про загальні принципи державної політикищодо сім'ї та жінок, де було передбачено підвищення ролі жінок векономічному, політичному, соціальному, культурному та духовному життікраїни; Сімейний кодекс України, який закріпив рівні права та обов'язкижінок і чоловіків у вирішенні сімейних питань; Закон України "Пропопередження насильства в сім'ї", відповідно до якого створено кризовіцентри та притулки для соціальної реабілітації жінок і дітей - жертвнасильства; Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостейжінок і чоловіків" (2005 рік), метою якого стало створення державногомеханізму забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків тазаборонено дискримінацію за ознакою статі. Відповідно до статті 9 цьогозакону Уповноважений у рамках здійснення контролю за додержанням прав тасвобод людини і громадянина здійснює контроль за дотриманням рівних прав таможливостей жінок і чоловіків.

Поряд із цим під час розгляду періодичних доповідей України Комітетом ООНнаголошено, що, попри закріплення в національному законодавстві положеньКонвенції, в суспільстві зберігаються прояви прямої та непрямоїдискримінації жінок. Це стосується рівня оплати праці в галузях, де домінуєпраця жінок, високого рівня безробіття, особливо серед жінок старшого віку,проявів побутового насильства, випадків торгівлі жінками, істотноїдиспропорції участі жінок в органах державної влади та місцевогосамоврядування на керівних посадах, а також у парламенті країни.

Уповноважений повністю підтримує позицію Комітету ООН, який у своїхрекомендаціях наполягає на необхідності застосування пункту 1 статті 4Конвенції стосовно вжиття тимчасових спеціальних заходів, спрямованих наприскорення встановлення фактичної рівності між чоловіками та жінками. Так,змінити ситуацію на краще можна шляхом застосування позитивноїдискримінації, яка дала б змогу значно збільшити участь жінок у роботіпарламенту й уряду та в органах місцевого самоврядування, що могло бгармонізувати сучасні суспільні відносини в державі.

У 1991 році Україна ратифікувала Конвенцію про права дитини, як і більшістькраїн світу - 193, окрім США і Сомалі. На виконання рекомендацій КомітетуООН з прав дитини в українське законодавство імплементовано положенняКонвенції ООН про права дитини, зокрема, в Закон України "Про охоронудитинства", Сімейний кодекс України та інші законодавчі акти. Україноютакож ратифіковані Факультативні протоколи до Конвенції про права дитинищодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії та щодоучасті дітей у збройних конфліктах; Конвенція про цивільно-правові аспектиміжнародного викрадання дітей, а також Європейська конвенція про визнаннята виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки наддітьми.

Завдяки впровадженню міжнародних стандартів у країні відбуваються позитивнізміни: захист прав дітей стає загальнодержавною політикою. Послідовноформується цілісна система захисту прав дітей-сиріт і дітей, позбавленихбатьківського піклування, здійснюється програма реформування системизакладів для цієї категорії дітей. Згідно з указом Президента України 2008рік оголошено Роком підтримки національного усиновлення та інших формсімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківськогопіклування. Реалізуються заходи щодо посилення соціального захисту дітей тасімей з дітьми.

Проте, як свідчить моніторинг Уповноваженого, болючими залишаються такіпроблеми, як насильство стосовно дітей та серед дітей, високий рівеньправопорушень неповнолітніми, поширення наркоманії, бездоглядність,безпритульність, торгівля дітьми. Тільки у 2007 році від злочинних посяганьпотерпіли 12 тисяч дітей. Щорічно майже 1000 звернень щодо порушеннядитячих прав надходить до Уповноваженого безпосередньо від дітей чи в їхніхінтересах. Останнім часом почастішали повідомлення про дитячу жорстокість,зокрема, знущання учнів над своїми однолітками, що записуються навідеокамери мобільних телефонів і розповсюджуються в мережі Інтернет. Таківипадки мали місце в Чернівецькій, Запорізькій, Одеській, Чернігівській,Полтавській та інших областях. Попри поступове зниження дитячоїзлочинності, залишаються високими показники вчинення неповнолітніми та заїх участю тяжких злочинів. Так, у 2007 році з майже 20 тисяч злочинів,скоєних особами до 18 років, - 58 відсотків є тяжкими та особливо тяжкими.Причому злочинність молодшає.

За десятиріччя, після запровадження кримінальної відповідальності заторгівлю людьми, в Україну повернуто 282 дитини, які стали жертвами цьогозлочину. Але це лише "вершина айсберга", оскільки ця злочинність маєлатентний характер.

Більшість названих проблем не тільки не вирішується, а й загострюєтьсячерез соціально-економічні труднощі в державі, низький рівень життя,зростання бідності та безробіття. Тому дедалі частіше дітей втягують унайгірші форми експлуатації - зайняття проституцією, порнографією тощо.Тільки за жебракування щороку правоохоронці затримують від півтори до двохтисяч неповнолітніх.

Комітет ООН з прав дитини у своїх зауваженнях особливо наголошував, що вбагатьох випадках українське законодавство є декларативним, а це не сприяєдосягненню державою високих стандартів прав дітей, зміни відбуваютьсяповільно. Зокрема, національне законодавство все ще не приведене увідповідність до вимог Конвенції МОП N138, якою встановлено мінімальний вікпрацюючих дітей - 16 років. В Україні ж за деяких обставин дозволяєтьсяпраця дітей навіть з 14 років. Як наслідок, маємо понад 400 тисяч працюючихдітей, праця яких нещадно експлуатується.

Створення ще у 1996 році за ініціативою чинного Уповноваженого з правлюдини Центру з усиновлення дітей-сиріт мало на меті запровадженняпріоритету національного усиновлення над іноземним. Проте Центр, який дієпри Мінсім'ямолодьспорту як департамент, фактично перетворився на центрдопомоги іноземним усиновлювачам. При цьому відсутня система контролю заумовами виховання усиновленої дитини в іноземних сім'ях, що нерідкопризводить до брутального порушення прав таких дітей. Подібне трапилося зукраїнськими дітьми, усиновленими громадянами США Крюгером і подружжямХілт, яких за вчинені злочини проти дітей притягнуто до кримінальноївідповідальності та позбавлено батьківства. Майбутнє відібраних у нихдітей, які за американським законодавством втратили українськегромадянство, вирішується органами опіки США, причому без жодної участі удолях дітей, які зберігають громадянство України до 18 років, українськихдипломатичних відомств.

Попри вимоги пункту 6 статті 283 Сімейного кодексу України, якимпередбачене право усиновлених дітей на вибір громадянства після досягнення18-річного віку, при перетині кордону окремих країн діти автоматично стаютьїх громадянами, втрачаючи право вибору громадянства в майбутньому. Щобзапобігти такій ситуації, Уповноваженим було запропоновано уряду Українидоповнити Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійсненнянагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення переліком зобов'язаньіноземних усиновлювачів при усиновленні українських дітей, згідно з якимзабезпечується право дитини до досягнення нею 18 років зберігатигромадянство України, як того вимагає законодавство України.

Треба відмітити, що, нарешті, з 1 січня 2009 року запроваджено допомогугромадянам України при усиновленні дитини у такому ж розмірі, як і принародженні першої дитини, та збільшення розміру державної допомоги надітей, які виховуються під опікою. Президент України звернувся до уряду,щоб передбачити в державному бюджеті на 2009 рік ці кошти.

Уповноважений з прав людини стурбована фактами загибелі дітей з початкунинішнього навчального року в загальноосвітніх школах Запоріжжя, Житомира,Луцька, Чернівецької області та інших регіонів. За результатами провадженняОмбудсман запропонувала доповнити проект Комплексного плану розвитку освітив Україні на період до 2011 року низкою заходів щодо захисту прав дітей набезпеку та належне виховання, а також з метою розв'язання цих проблемвнесено відповідне подання Прем'єр-міністрові України, яке було підтриманоурядом.

З-поміж іншого Комітетом ООН з прав дитини було рекомендовано надаліудосконалювати спеціалізовану медичну допомогу дітям, які постраждали віднаслідків Чорнобильської катастрофи. У зв'язку з цим важливо відмітитизначення україно-кубинської програми лікування чорнобильських дітей,завдяки якій медичну допомогу вже отримали понад 22 тисячі маленькихгромадян України. Куба - єдина у світі країна, яка безплатно всі ці рокинадає висококваліфіковану допомогу в лікуванні українських дітей.

Поліпшенню забезпечення прав дітей відповідно до міжнародних стандартівмають сприяти:

- якнайшвидше прийняття загальнодержавної програми "Національний план дійщодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року";

- посилення відповідальності центрального органу виконавчої влади, на якийпокладено обов'язок забезпечення прав дітей;

- створення системи ювенальної юстиції, запровадити яку наша країназобов'язалася ще у 1991 році, передусім йдеться про створенняспеціалізованих судів з справ дитини.

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, щопринижують гідність, видів поводження і покарання була ратифікованаУкраїною у 1987 році. Згідно з зобов'язаннями за цією Конвенцією Україноюактивно здійснювалися заходи щодо боротьби із застосуванням тортур та іншихжорстоких або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

Не випадково Комітет ООН проти катувань відзначив позитивні зміни, зокрема,скасування смертної кари, створення інституту Уповноваженого Верховної РадиУкраїни з прав людини з повноваженнями відвідувати й мати цілковитий доступдо всіх місць, де перебувають особи, позбавлені волі, а також ухваленнянових редакцій законів України "Про імміграцію", "Про біженців",Кримінального кодексу України, що кваліфікує тортури як кримінальнийзлочин, Кримінально-виконавчого кодексу. Україною 5 листопада 1998 рокувизнано компетенцію Комітету ООН отримувати і розглядати повідомлення віддержав та окремих осіб, а також знято застереження до статті 20 Конвенціїщодо конфіденційного розслідування.

За поданням Уповноваженого з прав людини 4 лютого 2004 року ратифікованоКонвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 рокута Протокол до неї про попередження і перешкоджання торгівлі людьми,особливо жінками та дітьми. За безпосередньої ініціативи та участіУповноваженого було також ратифіковано Факультативний протокол до КонвенціїООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижуютьгідність, видів поводження і покарання. Ратифікація цього документа, якабула схвально сприйнята Комітетом ООН проти катувань, відкрила для Україниможливість створення незалежного превентивного механізму щодо запобіганнятортурам. Попри це, питання тривалий час перебувало в стадії дискусії, азволікання зі створенням зазначеного механізму вже становило порушеннядержавою норм міжнародного права та національного законодавства. Нарешті,Міністерством юстиції України підтримано позицію Омбудсмана щодо створеннянаціонального контрольного механізму із запобігання тортурам як окремогодержавного органу зі спеціальним статусом. Після підтримки цієї пропозиціїурядом Україна зможе забезпечити виконання взятих на себе зобов'язань.

З часу утворення інституції Уповноваженого з прав людини одним ізпріоритетних напрямів здійснюваного ним парламентського контролю єсистемний моніторинг стану забезпечення прав осіб, позбавлених волі, у т.ч. шляхом їх відвідування з візитами "без попередження". За наполяганнямУповноваженого з прав людини урядом України проведено комплекс робіт щодостворення у більшості пенітенціарних закладів та спеціальних установміліції таких умов тримання, які загалом відповідають європейськимстандартам. Та, попри певний прогрес, ці необхідні кроки поки що не зняливсіх наявних гострих проблем.

На підставі моніторингу Уповноважений дійшла висновку про необхідністькардинального перегляду практики використання в установах виконанняпокарань та слідчих ізоляторах підрозділів спеціального призначення, формидіяльності яких викликали занепокоєння також у Комітеті ООН проти катувань.Зокрема, йдеться про використання цими підрозділами спеціальних масок, щорозцінюється як залякування і погане ставлення до засуджених.

Не завжди сприяє реальному усуненню порушень закону та не впливає наполіпшення ситуації з дотриманням прав і свобод людини послаблення в деякихрегіонах прокурорського нагляду, відсутність комплексного підходу до йогоорганізації на цій ділянці, нарощування кількості внесених прокурорамидокументів замість принципового реагування. Докорінно змінити ситуаціюпокликане Міністерство юстиції, на яке урядом України покладено реалізаціюкомплексу заходів щодо спрямування і координації діяльності Державногодепартаменту України з питань виконання покарань із здійснення нимправозастосовних, правоохоронних та інших спеціальних функцій.

Комітет ООН у своїх зауваженнях і рекомендаціях постійно наголошує назастосуванні в Україні тортур і жорстокого поводження під час тримання підвартою, затриманні осіб без санкції суду та недоставлені до суду протягомтрьох діб, установлений законом 72-годинний термін, випадках відсутностіреєстрації фактичного часу арешту, обмеження доступу до адвокатів інезалежних лікарів, зловживання адміністративним затриманням на термін до15 діб.

Подібні скарги є типовими і на адресу Уповноваженого з прав людини. Майжекожна п'ята з них - з місць позбавлення волі. Якщо у 2007 році з приводукатувань, жорстокого та нелюдського поводження чи покарання надійшло 1053звернення, то в 2008-му - 1380, тобто на третину більше.

На превеликий жаль, останнім часом маємо кілька випадків, коли застосуванняправоохоронцями тортур призвело до загибелі людей. Хотіла б показати вамдеякі фотографії. На знімку - 26-річний робітник з міста Городок Львівськоїобласті Юрій Мозола, який був закатований у слідчому ізоляторі СБУ. Йогообвинувачували у скоєнні вбивств, що, як з часом з'ясувалося, скоївсерійний маніяк Онопрієнко. Подивіться на знівечене тіло людини, яка лежитьу труні. Це був 1996 рік.

А це вже 2007 рік. Це батько трьох дітей Петро Худак, 1961 року народження,закатований до смерті працівниками міліції у приміщенні Надвірнянськоїміліції Івано-Франківської області. Що треба ще зробити в Україні, щобприпинити страшні злочини проти самого життя, найголовнішого права людини?!Відстань між цими подіями - дев'ять років, але тортури, які забирають життялюдини, тривають. Попри все це, деякі високі посадовці й досі не визнаютьнаявності тортур. На жаль, вони існують. І тому ми всі маємо об'єднуватинаші зусилля у боротьбі проти цього зловісного явища.

Комітет ООН за наслідками розгляду останньої, п'ятої періодичної доповідіУкраїни також зауважив, що визначення катувань у статті 127 Кримінальногокодексу України не повною мірою відображає всі елементи, наведені у статті1 Конвенції, зокрема щодо дискримінації, а тому Україні було рекомендованопривести їх визначення у повну відповідність до зазначеної норми Конвенціїта забезпечити, щоб на основі статті 127 Кримінального кодексу можна булопритягти до кримінальної відповідальності всіх винних державних посадовихосіб.

Проте Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальноївідповідальності" від 15 квітня 2008 року фактично було спотворено зміст таструктуру цієї статті. Замість того, щоб поширити дію частин третьої ічетвертої не тільки на правоохоронців, а й на всіх посадових осіб, ці нормибули виключені зовсім. Хоча частина третя статті 127 встановлювалакримінальну відповідальність правоохоронців за застосування тортур увигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років. А частиною четвертоюцієї статті передбачалося позбавлення волі на строк від 12 до 15 років абодовічне ув'язнення. Тепер такі дії караються позбавленням волі від 3 до 7років, у т. ч. й для правоохоронців.

Водночас моніторинг Уповноваженого засвідчує, що навіть за умовипом'якшення законодавства практика застосування кримінальних покарань допрацівників правоохоронних органів за вчинення катувань не змінилась іпродовжує кваліфікуватись за статтею 365 КК України, якою встановлюєтьсякримінальна відповідальність за перевищення влади або службовихповноважень.

Комітет ООН також зазначив, що для України значною проблемою залишаютьсячерез перетворення на додаткове покарання та страждання погані умовитримання ув'язнених, переповнення тюрем, поширення захворюваності натуберкульоз та ВІЛ/СНІД, непридатність слідчих ізоляторів для тривалоготримання хворих під вартою. Тому Комітет ООН рекомендував Україні вжитиефективних заходів для поліпшення умов тримання під вартою, зменшенняпереповненості тюрем, забезпечення потреб усіх осіб, які перебувають підвартою, медичним обслуговуванням відповідно до міжнародних норм.

Уповноважений змушена констатувати, що до цього часу, на жаль, всуперечміжнародним стандартам, незмінною залишається норма житлової площі услідчих ізоляторах - 2,5 кв. м, яка потребує збільшення до 4 кв. м як длязаарештованої, так і для засудженої людини. Загалом питання створеннялюдських умов перебування ув'язнених у місцях позбавлення волі потребуєневідкладного вирішення.

На підставі моніторингу за участю представників органів державної влади,прокуратури, правозахисників, журналістів, науковців та незалежнихекспертів 8 листопада 2007 року Уповноваженим були проведені Першіомбудсманівські публічні слухання щодо обговорення актуальних питаньдотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, які перебувають у місцяхпопереднього ув'язнення, та вироблено нові конструктивні підходи щодовжиття кардинальних заходів захисту і поновлення їхніх конституційних прав.Зокрема, потребує зміни термін затримання людини з 72 годин до 48, як цьогоі вимагають міжнародні стандарти.

Нещодавно урядом України схвалено Концепцію Державної цільової програмиреформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017року. Сподіваюсь, реалізація передбаченого Програмою комплексу заходівпозитивно вплине на діяльність цієї служби у сфері виконання кримінальнихпокарань та сприятиме дотриманню конституційних прав і свобод осіб, якіперебувають в умовах ізоляції від суспільства.

Створена у березні 2006 року Рада ООН з прав людини, яка сталаправонаступницею однойменної Комісії ООН, для підвищення ефективностізусиль міжнародного співтовариства щодо захисту прав і основоположнихсвобод людини запровадила механізм Універсального періодичного оглядунаціональних доповідей країн-членів ООН з питань дотримання ними правлюдини.

Україна, яка традиційно бере активну участь в органах ООН з прав людини іпереобрана до складу Ради ООН на черговий трирічний термін - до 2011 року,однією з перших представила 13 травня 2008 року в Женеві свою Національнудоповідь про стан дотримання прав людини. На розгляд членів Робочої групитакож було представлено Резюме, підготовлене Управлінням Верховногокомісара ООН з прав людини, у якому викладені, зокрема, позиціїУповноваженого Верховної Ради України з прав людини з широкого кола проблемдотримання прав людини в Україні, у тому числі: подолання бідності, яка єджерелом порушення основних прав людини; надання безоплатної правовоїдопомоги; посилення боротьби з торгівлею людьми, одним з каналів якої єіснуюча система міжнародного усиновлення; необхідність створення системиювенального правосуддя; боротьба із застосуванням тортур у правоохороннихорганах; посилення захисту прав трудових мігрантів. У цьому документімістяться також відповідні коментарі неурядових організацій щодоНаціональної доповіді України.

Висновки і рекомендації Робочої групи Ради ООН з прав людини фактичноповністю підтверджують наведений у цій Спеціальній доповіді аналіз станудотримання Україною міжнародних стандартів.

Шановні депутати! Окрім зазначених універсальних конвенцій ООН, є ще низкаміжнародних договорів, які також потребують ратифікації. Серед них -Міжнародна конвенція про захист прав всіх трудящих-мігрантів та членів їхсімей 1990 року. Цей важливий міжнародний документ пропонує якісно новийрівень захисту прав трудових мігрантів, зокрема українських, яких від 5 до7 мільйонів перебуває за межами України.

На відміну від ратифікованої за наполяганням Уповноваженого Європейськоїконвенції про правовий статус трудящих-мігрантів 1977 року Конвенція ООНстосується всіх трудових мігрантів - як легальних, так і нелегальних. А 90відсотків усіх мігрантів, як за межами України - наших співвітчизників, такі всередині країни - іммігрантів, працюють, на жаль, у статусі саменелегальних. У Конвенції ООН уперше визначаються права, які поширюються наокремі категорії трудящих-мігрантів та членів їхніх сімей, зокремаприкордонних, сезонних трудящих, моряків, найнятих на судна іноземнихкомпаній, трудящих, зайнятих на стаціонарних прибережних установках(платформах), а також трудящих, які працюють не за наймом.

Питання про необхідність підписання та ратифікації цієї Конвенціїпорушувалося Уповноваженим з прав людини ще вісім років тому в поданні наім'я Прем'єр-міністра України. Друге подання Уповноваженого з цього питаннябуло направлене Президентові України В. Ющенку 18 травня 2007 року.

Приєднання України до Міжнародної конвенції про захист прав всіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей є надзвичайно важливим у контекстізапровадження нових дійових механізмів захисту прав трудових мігрантів,сприятиме більш ефективному захисту прав і свобод як українських заробітчанза кордоном, так і іноземців та осіб без громадянства, які перебувають натериторії України з метою працевлаштування.

Уповноважений з прав людини активно долучається до захисту прав і свободукраїнців за кордоном, нерідко у тих випадках, де не залишалося жодноїнадії.

Ви знаєте, що сьогодні декілька кораблів потерпають у піратському полоні.Нині на особливому контролі Омбудсмана - доля українських моряків семисуден. Провадження у справах про порушення прав на безпеку і життя членівекіпажів "Леманн Тімбер", "Перекопський", "Толстой", "Фаїна", "КапітанСтефанос", "Умурга", "Кент Локомоушен" відкриті за зверненнями доУповноваженого з прав людини членів екіпажів суден, матерів, дружин інавіть дітей потерпілих моряків.

Маємо і радісну новину. 11 грудня судно "Капітан Стефанос", на борту якогоперебуває український моряк, звільнено з піратського полону в Сомалі, асудну "Кент Локомоушен", у складі екіпажу якого - четверо українськихморяків, завдяки скоординованим зусиллям Омбудсмана з відповіднимиструктурами вдалось уникнути піратського захоплення при проходженніАденської затоки.

Щоб захистити права моряків, Україна має зробити дуже відповідальний крок -на розвиток ратифікованої за поданням Омбудсмана Конвенції ООН з морськогоправа 1982 року ратифікувати ще й зведену Конвенцію МОП 2006 року про працюв морському судноплавстві.

Міграційні проблеми було глибоко проаналізовано Уповноваженим упредставленій парламенту Спеціальній доповіді "Стан дотримання та захиступрав і свобод громадян України за кордоном" у 2003 році. Проте низкупропозицій Уповноваженого щодо правового регулювання питань міграції,висловлених у цій доповіді, до цього часу не втілено в життя. Незатверджено найголовніше - Концепція і Основні засади державної міграційноїполітики, які мають чітко визначити напрями і пріоритети діяльностіУкраїнської держави у сфері міграції, комплексно поєднавши її імміграційнуй еміграційну складові, а також чітко визначити функції державних органів усфері міграції, шляхи їх взаємодії. Не менш важливим є питання створенняпотужної Державної міграційної служби України, яка, на думку Уповноваженогоз прав людини, повинна бути цивільним центральним органом державноївиконавчої влади зі спеціальним статусом.

Треба наголосити, що, урешті-решт, пропозиції Уповноваженого дісталипідтримку та почали практично реалізовуватись. Так, 18 листопада 2008 рокуна засіданні урядового комітету з питань правової політики, оборони таправоохоронної діяльності було розглянуто та схвалено проект закону України"Про Концепцію державної міграційної політики на період до 2018 року",розроблений Мін'юстом з урахуванням пропозицій та зауважень Омбудсмана.Концепцією передбачено здійснити заходи щодо приведення національногозаконодавства з питань міграції у відповідність до Конституції України,загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Одним із пріоритетнихзавдань визначено вдосконалення системи органів виконавчої влади, щоздійснюють управління у сфері міграції, зокрема, створення цивільного засвоєю сутністю центрального органу виконавчої влади з питань міграції.

У 2006 році Генеральною Асамблеєю ООН ухвалена Конвенція про праваінвалідів, а у 2008 році утворено Комітет ООН з прав інвалідів. 17 січня2008 року Уповноваженим з прав людини внесено подання Президентові УкраїниВ. Ющенку щодо ратифікації Конвенції ООН про права інвалідів таФакультативного протоколу до неї. Цю позицію Омбудсмана активно підтримує іНаціональна асамблея інвалідів України. Безсумнівно, ратифікація цихдокументів дасть змогу створити відповідне правове поле для ефективнішого ісправедливішого захисту прав людей з особливими потребами.

Серед важливих міжнародних документів Організації Об'єднаних Націй, щостосуються прав людини і які ще не ратифіковані Україною, також Конвенціяпро статус осіб без громадянства та Міжнародна конвенція про захист усіхосіб від насильницьких зникнень. Важливість цих конвенцій для Українипотребує додаткових зусиль уряду і парламенту для їх якнайшвидшоїратифікації та впровадження у правове поле України.

Підсумовуючи, хочу наголосити, що аналіз стану дотримання Україноюміжнародних стандартів у галузі прав людини, зроблений у Спеціальнійдоповіді, свідчить: владою здійснюються певні кроки щодо приведеннязаконодавства України у відповідність до міжнародних стандартів прав людинита їх запровадження на практиці.

Водночас Уповноважений з прав людини вважає, що потрібно посилити заходидля забезпечення виконання взятих Україною зобов'язань у галузі прав ісвобод людини. Насамперед треба розробити Національну програму щодоадаптації законодавства України до міжнародних стандартів у галузі правлюдини, де визначити перелік універсальних та регіональних конвенцій з правлюдини, які потрібно ратифікувати в першочерговому порядку. Парламентунеобхідно внести зміни до статті 9 Конституції України, щоб не тільки чинніміжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни, були частиною національного законодавства України, як є нині, а йвизнавався примат норм міжнародного права над національним у разі колізіїнорм законодавства.

Уповноважений з прав людини також переконана у необхідності підвищенняадміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб запорушення конкретних прав людини, для чого мають також бути внесенівідповідні зміни до чинного законодавства.

Україна впевнено увійшла до міжнародної спільноти, тому забезпеченнявисоких міжнародних стандартів у дотриманні прав і свобод людини єнайважливішим обов'язком держави. Саме такі послідовні кроки держави маютьбути кращим втіленням ідей і основних засад Загальної декларації правлюдини.

На завершення зазначу, що права людини відповідно до високих стандартів ООНмають стати тією самою національною ідеєю, яка має об'єднати Україну. ВДень захисту прав людини, вітаючи співвітчизників, дозвольте побажатиреальної захищеності наших прав і свобод.

Друкується за постановою Верховної Ради України N893-VI, за 16 січня 2009року.